К-12914/06 про визнання частково недійсною постанови Кабінету Міністрів України - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров'я України на постанову господарського суду м. Києва від 27 вересня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський лакофарбовий завод" до Кабінету Міністрів України про визнання частково недійсною постанови, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2005 року ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод" звернулося до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання частково недійсною постанови від 6 травня 2000 року №770 (770-2000-п) "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів".

Постановою господарського суду м. Києва від 27 вересня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2006 року, позовні вимоги ВАТ "Дніпропетровський лакофарбовий завод" задоволено.

В касаційних скаргах Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров"я України просять скасувати ухвалені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Кабінет Міністрів України приймаючи постанову від 6 травня 2000 року №770 (770-2000-п) "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", встановив гранично допустиму кількість прекурсорів у лікарських засобах.

Доцільність внесення ацетону та толуолу до списку № 2 таблиці 4 Переліку наркотичних засобів обумовлена тим, що ці речовини використовуються, зокрема, як прекурсори при виготовленні наркотичних засобів, таких як опій ацетильований, а також як токсичний наркотичний засіб, що застосовується інгаляційним шляхом, що призводить до масових захворювань серед населення.

Кабінет Міністрів України мотивував правомірність прийняття свого рішення нормами ст. 12 Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 року.

В процесі розгляду справи Кабінет Міністрів України неодноразово посилався на положення підпункту b) п. 10 ст.12 Конвенції, яким визначено, що "Сторона може вживати більш суворі або жорсткі заходи контролю у порівнянні з тими, які передбачені в цьому пункті, якщо, на її думку, такі заходи доцільні або необхідні."

Проте, при вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги положення ст. 9 Конституції України (254к/96-ВР) , якою визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Оскільки Конвенція ратифікована Україною і набула чинності з 27 грудня 1991 року її положення включені до національного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України (2747-15) адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 23 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" (60/95-ВР) визначено: "якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, то застосовуються правила міжнародного договору".

Висновки судів суперечать положенням ст.117 Конституції України (254к/96-ВР) щодо права Кабінету Міністрів України видавати в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. При цьому судом не взяті до уваги положення ст. 9 Конституції України (254к/96-ВР) та посилання відповідача на вищезазначені положення підпункту b) п.10 ст. 12 Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 20 грудня 1988 року про право вжиття більш суворих або жорстких заходів контролю.

Таким чином, з урахуванням положень підпункту b) п.10 ст. 12 Конвенції, та ст. ст. 9, 117 Конституції України (254к/96-ВР) , Кабінет Міністрів України при виданні постанови від 6 травня 2000 року №770 (770-2000-п) діяв у відповідності до ч.2 ст. 3, ст. 23 Закону України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" (60/95-ВР) .

Суди попередніх інстанцій не врахували, що хімічна речовина ацетон використовується, зокрема, як прекурсор при виготовленні наркотичного засобу опій ацетильований, а також як токсичний наркотичний засіб, що застосовується інгаляційним шляхом, що призводить до масових захворювань серед населення.

Посилання відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський лакофарбовий завод" на те, що використання хімічних речовин (ацетону, толуолу і т.п.) у лакофарбовій промисловості не регулюється постановою КМ України від 6 травня 2000 року №770 (770-2000-п) "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", оскільки останній встановив гранично допустиму кількість прекурсорів лише у лікарських засобах, є помилковим і не дослідженим належним чином судами першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, суди не притягли до участі в справі Міністерство охорони здоров"я України на яке відповідно до ч.1 п. 3 Положення про Міністерство охорони здоров"я України, затвердженого Указом Президента України від 24.07.2000 року за № 918 (918/2000) покладено забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров"я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційні скарги Міністерства охорони здоров'я України та Кабінету Міністрів України задовольнити, постанову господарського суду м. Києва від 27 вересня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.