Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка О.I.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Павлушку Р.С.

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні Фінансові Ресурси"

на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.05

у справі № 07/2023 господарського суду Черкаської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні Фінансові Ресурси"

до 1. Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції

2. Відділення державного казначейства у м. Черкаси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 4 935 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.06.2005 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р., позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Черкаської ОДПI від 29.11.2004 р. № 0001772304/0 про виявлення завищення на 4 936 038,00 грн. суми бюджетного відшкодування, задекларованої ТОВ "Східні фінансові ресурси" в податковій декларації за травень 2004 року. В позові про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 4 935 000,00 грн. відмовлено.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог вмотивовані тим, що сума ПДВ 4 935 000,00 грн., яка була включена до податкового кредиту в податковій декларації за вказаний звітний податковий період і яка вплинула на стан розрахунків позивача з бюджетом за цей звітний податковий період за результатами від'ємного значення різниці між загальною сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, підтверджується податковою накладною від 18.05.2004 р. № 34, виданою ПП "Сатурн", яка відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості обргрунтований посиланням на встановлений факт відсутності надмірної сплати податку до бюджету за травень 2004 року, оскільки ПП "Сатурн" не перерахувало до бюджету податок в зазначеній сумі.

В касаційній скарзі ТОВ "Східні фінансові ресурси" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості та прийняти в цій частині позовних вимог нове рішення про задоволення позову, а в іншій частині рішення першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій ст.ст.1, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , ст.ст.1, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , ст.ст.34,38,43 ГПК України (1798-12) .

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПI у м. Черкаси, як процесуальний правонаступник Черкаської ОДПI, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вважаючи скаргу необгрунтованою.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на підставі договору № СВФ/6-ГП/2 від 17.05.2004 р. придбав у ПП "Сатурн" систему автоматизованого контролю технологічних об'єктів гірничодобувної промисловості "АКТО-ГП-256" ТУ У 33.3-32651387-001-2003 в кількості шести одиниць по ціні 29 610 000,00 грн., в тому числі ПДВ 4 935 000,00 грн. На вказану суму поставки позивач отримав від продавця податкову накладну № 34 від 18.05.2004 р., на підставі якої включив до складу податкового кредиту нарахований у ціні придбання податок в зазначеній сумі.

18.05.2004 р. позивач уклав з ТОВ "СВР-2002" договір комісії № 6/2 -ВС/256 про продаж на умовах комісії вищевказаного товару на експорт по ціні 24 698 100,00 грн.

29.05.2004 р. товар був експортований за межі митної території України, а 04.06.2004 р. на банківський рахунок позивача від комісіонера поступили грошові кошти в розрахунок за реалізований товар у сумі 24 698 100,00 грн. В цей же день позивач платіжними дорученнями від 04.06.2004 р. № 723, 730, 738 розрахувався з продавцем ПП "Сатурн" за придбаний товар в повному обсязі згідно ціни придбання.

Задовольняючи частково позов та визнаючи правомірним формування позивачем податкового кредиту за рахунок суми ПДВ , нарахованої у зв'язку з придбанням товару у ПП "Сатурн", суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на включення до податкового кредиту сум податку, сплаченого /нарахованого/ у зв'язку з придбанням у податковому звітному періоді товарів /робіт, послуг/, є віднесення згідно встановлених законом правил податкового обліку вартості цих товарів /робіт, послуг/ до валових витрат, а в разі придбання основних фондів чи нематеріальних активів - до витрат, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 ст.1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо заниження позивачем на значну суму ціни продажу придбаного у ПП "Сатурн" вищевказаного товару порівняно з ціною його придбання при тому, що передача позивачем товару на комісію з визначенням ціни продажу здійснювалася в день придбання ним цього товару, що виключає зміну якісних характеристик товару або зміну кон'юктури ринку, свідчать про відсутність зв'язку витрат позивача на придбання цього товару з його господарською діяльністю з точки зору вимог податкового законодавства. А відтак у позивача не було передбачених підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням зазначеного товару, і, як наслідок, у позивача не виникло право на стягнення бюджетного відшкодування ПДВ за податковою декларацією за травень 2004 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України (254к/96-ВР) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права-це панування права в суспільстві.

Конституційний Суд України в рішенні від 02.11.2004 р. у справі № 1-33/2004 (справа про призначення судом більш м'якого покарання) роз'яснив, що верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і правозастосовну діяльність.

Як зазначив Конституційний Суд України, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Визначаючи права та обов'язки платника ПДВ, законодавець виходив з принципу їх справедливого співвідношення. Реалізація господарюючим суб'єктом законодавчо закріпленої свободи підприємницької діяльності не повинна йти в розріз із зазначеним принципом.

Встановивши повно і правильно обставини справи, суди попередніх інстанцій разом з тим внаслідок порушення норм матеріального права дали невірну юридичну оцінку цим обставинам, що спричинило помилковість висновку суду щодо прав і обов'язків сторін у справі та призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині позовних вимог про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене  відповідно до ст.229 КАС України (2747-15) постановлені у справі судові рішення в зазначеній частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Оскільки висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості відповідає встановленим у справі обставинам і є вірним по суті, постановлені у справі судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін безвідносно до мотивів такого висновку.

Ухвалюючи нове судове рішення щодо позовних вимог, стосовно яких не заявлені вимоги в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виходить із закріпленого ст.159 КАС України (2747-15) принципу законності й обгрунтованості судового рішення в адміністративній справі та меж перегляду судових рішень судом касаційної інстанції, встановлених частиною 2 ст.220 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні Фінансові Ресурси" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.05 та рішення господарського суду Черкаської області від 23.06.2005 р. скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Черкаської ОДПI від 29.11.2004 р. № 0001772304/0. В позові в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.08.05 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .