Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2004 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого судді -
суддів;
за участі представників:
позивача- присутній;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Ч-ському районі м. Н-ська (далі -
Інспекція) на постанову Вищого господарського суду України від 25
грудня 2003 року у справі № Х2 за позовом Приватного підприємства
"ХХХ" (далі - Підприємство) до Інспекції про визнання недійсними
податкових повідомлень - рішень від 5 травня 2003 року,
встановила:
З позовом до Господарського суду Н-ської області Підприємство
звернулося 14 травня 2003 року.
Заявлена позовна вимога мотивована тим, що Інспекція дійшла
помилкового висновку про те, що укладені з Приватним підприємством
"YYY" (далі - ПП "YYY") договори на надання послуг і
купівлі-продажу є бартерними угодами, оскільки ними передбачена
грошова форма розрахунків, а факт проведення заліку зустрічних
вимог не може змінювати правову природу вказаних договорів.
Інспекція позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що
здійснена між позивачем і ПП "YYY" операція відповідно до пункту
1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є бартерною операцією, для якої
податковим законодавством визначено свій, відмінний від інших
господарських операцій порядок її відображення в податковому
обліку, а саме - валові доходи і податкові зобов'язання щодо
податку на додану вартість виникають у момент здійснення першої
події -відвантаження або оподаткування, а в момент здійснення
заключної (балансуючої) операції в обох учасників виникають валові
витрати і право на податковий кредит. Натомість, в податковому
обліку та податковій звітності Підприємства цю операцію було
проведено як не бартерну, бо до валових витрат та податкового
кредиту суми були включені не в період, коли проведено заключну
(балансуючу) операцію - розрахунок товаром, а за першою з подій -
підписання приймально-здавального акта.
Рішенням Господарського суду Н-ської області від 18 червня 2003
року в позові відмовлено. Судове рішення обґрунтовано тим, що
здійснена позивачем на підставі укладеного з ПП "YYY" договору № 7
господарська операція є бартерною, а тому Підприємство при її
відображенні в податковому обліку порушило вимоги підпункту
11.3.4. пункту 11.3. статті 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та підпунктів 7.3.4., 7.5,3.
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановою від 29 серпня 2003 року Н-ський апеляційний
господарський суд зазначене судове рішення скасував, а позов
задовольнив. Постанова обґрунтована тим, що: у Підприємства і ПП
"YYY" були зустрічні вимоги, які випливали з різних договорів, що
передбачали проведення розрахунків у грошовій формі; припинення
зобов'язань відповідно до статті 217 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не надає
господарським операціям, здійснених на підставі зазначених
договорів, характеру товарообмінних операцій; суд першої інстанції
помилково застосував до спірних правовідносин положення підпункту
1.19 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Вищий господарський суд України постановою від 25 грудня 2003 року
постанову Н-ського апеляційного господарського суду залишив без
змін, обґрунтувавши її тим, що господарська операція відтворює
виконання її учасниками цивільно-правового зобов'язання, а його
зміст визначений договором, який бартерних (товарообмінних) умов
не містив.
Інспекція просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом касаційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, яким в
задоволенні позову відмовлено, апеляційний суд і Вищий
господарський суд України помилково виходили з того, що здійснений
між позивачем і ПП "YYY" взаємний залік заборгованостей з
однорідних вимог для податкових відносин не є бартерною
(товарообмінною) операцією.
Помилковість зазначеного висновку полягає в тому, що відповідно до
пункту 1.19 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
проведення розрахунків за товари
(роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи
будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в
результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки
продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), є
бартером (товарним обміном).
Господарський суд першої інстанції встановив і це підтверджується
матеріалами справи, що між позивачем і ПП "YYY" були укладені
договори про надання послуг, а припинення зобов'язань між ними
відбулося шляхом зарахування без їх оплати грішми. Тому цей суд
правильно застосував до спірних відносин сторін у справі зазначені
положення названого Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і ухвалив законне
рішення.
Відтак постанови касаційного і апеляційного судів підлягають
скасуванню як незаконні, а рішення суду першої інстанції -
залишенню в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ч-ському районі
м. Н-ська задовольнити, постанову Вищого господарського суду
України від 25 грудня 2003 року ( sp01/837-1 ) (sp01/837-1)
та постанову Н-ського
апеляційного господарського суду від 29 серпня 2003 року
скасувати, а рішення Господарського суду Н-ської області від
18 червня 2003 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.