ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
     
                               ПОСТАНОВА
     
                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
     
    01.06.2004                                       Справа N 27/87
     
    Судова  палата  у  господарських справах Верховного Суду України у
    складі:
     
    Головуючого судді,
    суддів;
     
    за участю   представників  ДПІ  у  Ч-ському  районі  м.  Н-ська  -
    присутній;  українсько-ізраїльського  спільного   підприємства   з
    іноземними інвестиціями у формі ТОВ "ХХХ" - присутні,
     
    розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у
    Ч-ському районі м. Н-ська,
     
                               встановила:
     
    У    березні    2003    року    українсько - ізраїльське   спільне
    підприємство з  іноземними  інвестиціями у формі ТОВ "ХХХ" (далі -
    ТОВ "ХХХ") звернулось до господарського  суду  Н-ської  області  з
    позовом до ДПІ у Ч-ському районі м. Н-ська про визнання недійсними
    податкових повідомлень-рішень відповідача  від  1  листопада  2002
    року  №№  0004092301/0/1269-23-1-1435481/11368, 0004102301/0/1270-
    23 - 1 - 14354581/11369, 0004102301/0/1270 - 23 -1-14354581/11370.
    Позовні     вимоги     обґрунтовувались     тим,     що     спірні
    повідомлення-рішення прийняті на підставі безпідставних  висновків
    податкової інспекції, які викладені в акті перевірки від 24 жовтня
    2002 року та не відповідають нормам чинного законодавства.
     
    Рішенням господарського суду Н-ської області  від  3  червня  2003
    року    позов    задоволене.    Визнано    недійсними    податкові
    повідомлення-рішення відповідача від  1  листопада  2002  року  №№
    0004092301/0/1269 - 23 - 1 - 1435481/11368, №04102301/0/1270-23-1-
    14354581/11369, 0004102301/0/1270-23-1-14354581/11370.
     
    Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від 1 вересня
    2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
     
    Постановою Вищого господарського суду України від 10  лютого  2004
    року № Х7 рішення господарського суду Н-ської області від 3 червня
    2003 року та постанову Н-ського апеляційного  господарського  суду
    від 1 вересня 2003 року залишено без змін.
     
    Рішення та постанови мотивовані тим,  що,  незважаючи на від'ємний
    фінансовий результат при  продажу  паливно-мастильних  матеріалів,
    ТОВ  "ХХХ" обгрунтовано включило витрати на їх придбання до складу
    валових витрат,  що відповідає вимогам п.  5.1 Закону України "Про
    оподаткування  прибутку  підприємств"  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
        .  Закон  не
    містить   додаткових   обмежень,   пов'язаних    з    коригуванням
    (зменшенням)  валових  витрат  у  разі  продажу  раніше  придбаних
    товарів за грошові кошти за ціною нижчою, ніж купівельна.
     
    Ухвалою Верховного Суду України від 29 квітня 2004  року  порушено
    провадження  з  перегляду  в  касаційному порядку постанови Вищого
    господарського суду України від  10  лютого  2004  року  №  Х7  за
    касаційною скаргою ДПІ у Ч-ському районі м.  Н-ська, де поставлено
    питання про скасування цієї постанови та припинення провадження  у
    справі.   Посилання  зроблені  на  неправильне  застосування  норм
    матеріального права, невідповідність оскарженої постанови рішенням
    Верховного  Суду  України  та виявлення різного застосування Вищим
    господарським судом України одного й того  ж  положення  закону  в
    аналогічних справах.
     
    Заслухавши доповідача,    пояснення    представників   сторін   та
    перевіривши  матеріали  справи,  Судова  палата  у   господарських
    справах  Верховного  Суду  України  дійшла висновку,  що касаційна
    скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
     
    Як встановлено судами,  у серпні 2001 року ТОВ "ХХХ" були отримані
    паливно - мастильні   матеріали   від  АТЗТ "YYY" на загальну суму
    20 509 000 грн.  та   від   ТОВ "ZZZ"  на суму 118  561  000  грн.
    Зазначені   нафтопродукти  на  виконання  договору  від  1  лютого
    2001 року   № 004/01-У   були     реалізовані     ТОВ "QQQ"     за
    118 561 083 грн.
     
    Витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів за  виключенням
    сум  податку  на  додану вартість були віднесені до складу валових
    витрат 2 кварталу 2001 року у сумі 11 771 000 грн., а у 3 кварталі
    2001 року - у сумі 127 299 000 грн..
     
    Таким чином, ТОВ "XXX" придбало нафтопродукти за 124 070 000 грн.,
    а реалізувало  за  90 116 360 грн.  і отримало від'ємне значення в
    сумі 33 953 640 грн..
     
    У 1 кварталі 2002 року ТОВ "XXX" були  придбані  паливно-мастильні
    матеріали  у  тих  же  постачальників на суму 154 357 200 грн.,  а
    реалізовано за 109 046  633  грн.  70  коп.  і  отримано  від'ємне
    значення в сумі 45 310 566 грн. 30 коп..
     
    Із  акту  ДПІ вбачається, що з боку ТОВ "XXX" мало місце порушення
    п. 1.32 ст.  1,  п.  5.1 ст.  5 Закону України "Про  оподаткування
    прибутку  підприємств"  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
         та п.  7.4.1 ст.  7 Закону
    України "Про  податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  що
    полягало в заниженні податкових зобов'язань по податку на прибуток
    в  сумі  11 851 920 грн.  та  по податку на додану вартість у сумі
    8 032   268   грн.   шляхом   віднесення   витрат   по   придбанню
    нафтопродуктів у АТЗТ "YYY" і ТОВ "ZZZ",  які не були в подальшому
    використані у власній господарській діяльності,  до складу валових
    витрат покупця за 2 і 3 квартали 2001 року та 1 квартал 2002 року,
    а  також  шляхом  віднесення  до  складу  податкового  кредиту сум
    податку  на  додану  вартість  при  придбанні   паливно-мастильних
    матеріалів,  вартість яких не відноситься до складу валових витрат
    у сумі 15 852 841 грн.  26 коп.  У результаті цього позивачу  було
    донараховане 11 851 920 грн.  податку на прибуток і 1 645 800 грн.
    штрафних санкцій,  а також  8  032  268  грн.  податку  на  додану
    вартість та 2 008 067 грн. штрафних санкцій (т. 1, а.с. 8-38).
     
    Залишаючи без  змін  рішення  суду  першої  інстанції та постанову
    апеляційної інстанції,  Вищий господарський суд України виходив із
    того,  що  ТОВ "ХХХ" було придбано паливно-мастильні матеріали і у
    відповідності до вимог п.  5.1 Закону України  "Про  оподаткування
    прибутку  підприємств"  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
          включено  витрати  на  їх
    придбання до складу валових витрат.  Закон не  містить  додаткових
    обмежень,  пов'язаних з коригуванням (зменшенням) валових витрат у
    разі продажу придбаних товарів за грошові кошти за  ціною  нижчою,
    ніж   купівельна.   Тобто,  включення  до  складу  валових  витрат
    вищевказаних сум, за які придбавалися паливно-мастильні матеріали,
    є обгрунтованим.
     
    Зазначені висновки  не  відповідають  обставинам справи та вимогам
    закону з наступних підстав.
     
    Із матеріалів справи вбачається, що  1 серпня 2001 року  ТОВ "ХХХ"
    провело господарську операцію купівлі-продажу.  При цьому придбано
    паливно-мастильні матеріали на суму 124 070 000 грн., які в той же
    день   були  реалізовані  за 90 116 360 грн..  Сума збитків склала
    33 953  640  грн..   Витрати   по   придбанню   паливно-мастильних
    матеріалів віднесені у 2 і 3 кварталі 2001 року до валових витрат.
     
    15 березня  2002  року  ТОВ  "ХХХ"  провело  господарську операцію
    купівлі-продажу. Було придбано паливно-мастильні матеріали на суму
    154  357  200 грн.,  які   в  той  же  день  були  реалізовані  за
    109 046 633 грн.  70 коп..  Сума збитків склала 45 310 566 грн. 30
    коп.. Витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів віднесені
    у 1 кварталі 2002 року до валових витрат.
     
    Відповідно до п.  5.1 ст.  5  Закону  України  "Про  оподаткування
    прибутку  підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
         валові витрати виробництва та
    обігу - це сума будь-яких  витрат  платника  податку  у  грошовій,
    матеріальній    або   нематеріальній   формах,   здійснюваних   як
    компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які  придбаваються
    (виготовляються)   таким   платником  податку  для  їх  подальшого
    використання у власній господарській діяльності.
     
    Факт купівлі паливно-мастильних матеріалів  і  продажу  їх  у  той
    самий день може бути свідченням того, що Товариство не мало наміру
    використовувати його у власній господарській діяльності.
     
    Згідно з  п.  1.32  Закону  України  "Про  оподаткування  прибутку
    підприємств"  ( 334/94-ВР  ) (334/94-ВР)
          господарською діяльністю визнається
    будь-яка  діяльність  особи,  направлена  на  отримання  доходу  в
    грошовій,  матеріальній  або нематеріальній формах,  у разі,  коли
    безпосередня участь такої особи в організації такої  діяльності  є
    регулярною, постійною та суттєвою.
     
    Із  матеріалів  справи  вбачається  і  це   встановлено судами, що
    придбані паливно-мастильні  матеріали  позивач  продав  за  ціною,
    значно  нижчою  за  ціну  їх  придбання,  здійснивши  таким  чином
    збиткову операцію.
     
    Зазначені вимоги закону при вирішенні спору не взято до уваги.
     
    У зв'язку  з  наведеним  усі  постановлені   по   справі   рішення
    підлягають  скасуванню,  а  справа  - передачі на новий розгляд до
    суду першої інстанції.
     
    При новому розгляді справи слід належно оцінити докази,  що  мають
    значення  для  вирішення спору по суті,  та,  враховуючи зазначені
    вище  обставини  і  вимоги  законодавства,  прийняти  законне   та
    обгрунтоване судове рішення.
     
    Враховуючи викладене   і   керуючись  статтями  111-17-111-20  ГПК
    України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Судова  палата  у  господарських  справах
    Верховного Суду України
     
                              постановила:
     
    Касаційну скаргу  ДПІ  у  Ч-ському  районі м.  Н-ську задовольнити
    частково.
     
    Постанову Вищого господарського суду України ( sp01/901-1 ) (sp01/901-1)
         від  
    10  лютого  2004 року № Х7, постанову Н-ського апеляційного 
    господарського суду від 1 вересня 2003 року та рішення 
    господарського суду Н-ської області від  З  червня  2003  року  
    скасувати,  а справу передати на новий розгляд до суду першої 
    інстанції.
     
    Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.