ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ) N 18/407-(9/37)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
суддів
за участі представників
позивача:
відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної холдінгової компанії "ЛВС" (далі -Компанія) на ухвалу
Вищого господарського суду України від 17 лютого 2004 року у
справі за позовом Компанії до Відкритого акціонерного товариства
"ЛРМЗ" (далі - Товариство) про повернення безпідставно придбаного
майна вартістю 749 810 грн. 38 коп.,
встановила:
Оскарженою ухвалою Вищий господарський суд України повернув без
розгляду касаційну скаргу Компанії на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 24 грудня 2003 року на
підставі пункту шостого частини першої статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Ухвала обґрунтована тим, що зміст касаційної скарги Компанії
зводиться лише до аналізу фактичних обставин справи, наголошується
на невідповідності висновків суду обставинам справи без зазначення
суті порушення або неправильного застосування судом норм
матеріального чи процесуального права.
Компанія просить ухвалу Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу різним застосуванням Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, пунктом четвертим частини першої
цієї статті встановлено, що касаційна скарга повинна містити
вимоги особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті
порушення або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Компанією вимог зазначеної норми. Проте з
таким висновком погодитись не можна.
Касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 24 грудня 2003 року Компанія мотивувала
тим, що при ухваленні постанови судом апеляційної інстанції були
порушені та неправильно застосовані норми матеріального і
процесуального права, а саме: пункт сьомий частини другої статті
105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та стаття 225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відтак, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Компанією касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Компанією доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту четвертого частини першої статті 111 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржена ухвала підлягає скасуванню як
незаконна, а касаційна скарга Компанії на постанову суду
апеляційної інстанції - передачі до Вищого господарського суду
України для розгляду по суті.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Державної холдінгової компанії "ЛВС"
задовольнити, ухвалу Вищого господарського суду України від 17
лютого 2004 року скасувати, а касаційну скаргу Державної
холдінгової компанії "ЛВС" на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 24 грудня 2003 року разом зі справою
передати до Вищого господарського суду України для розгляду по
суті.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.