Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Ланченко Л.В., Маринчак  Н.Є.,  Усенко Є.А.,  Шипуліної Т.М.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників: позивача Завалишина Ю.О., відповідача: Чмоли I.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2005по справі № 3/248

за позовом Львівської державної залізниці

до  Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач (Львівська державна залізниця) звернувся до суду із позовними вимогами до ДПI у м. Чернівці про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.02.2005 у справі № 3/248 частково задоволено позовні вимоги Львівської державної залізниці, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 14.11.2001 № 0000241700/0; відмовлено в позові в частині визнання недійсним рішення № 13/17-115/01071054/3449 від 14.11.2001.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.02.2005 скасовано в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.11.2001 № 13/17-115/01071054/3449 визнано недійсним. В решті - рішення залишено без змін.

Відповідач (ДПI) звернувся із касаційною скаргою, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, і просить постанову суду скасувати, та винести нове рішення, яким в позові відмовити. В обгрунтування Скаржник зазначає, що судом невірно тлумачено ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування"та (1251-12) п. 7 ст. 6 ст. ст. 19, 20, 21 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) .

Щодо застосування ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , яка набрала чинності із 01.04.2001, Скаржник вважає правомірним, оскільки перевірка проводилась 05.11.2001 за період із 01.09.2001 по 30.09.2001.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в якому зазначив про хибний висновок суду першої інстанції та Скаржника, оскільки ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) визначає не тільки встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також надання пільг платникам податків.

Перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України від 25.06.1991 № 1251 "Про систему оподаткування"   (1251-12) - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

А в силу п. 18 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.12.1995 № 488 (488/95-ВР) ), учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, звільнення від сплати прибуткового податку з усіх одержуваних ними доходів, податку з власників транспортних засобів (не більше одного транспортного засобу), земельного податку.

Як встановлено судами - 05.11.2001 ДПI провела перевірку станції "Чернівці" Львівської залізниці за період з 01.09.1999 по 30.09.2001, про що складено Акт НОМЕР_2, яким встановлено порушення вимог п. 2 ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) та пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) внаслідок несвоєчасного утримання і перерахування податку з доходів, що були отримані гр.ОСОБА_1 за період з січня по жовтень 2001 року.

На підставі вказаного Акту перевірки, 14.11.2001 рішенням № 13/17-11901054/3449 та податковим повідомленням-рішенням за № 0000241700/0 Позивачу визначено податкове зобов'язання зі сплати прибуткового податку в сумі 3 190,05 грн., де 1 063,35 грн. - сума основного платежу та 2 126,70 грн. - штрафні фінансові) санкції.

До матеріалів справи також долучено посвідчення сер. НОМЕР_1, видане 21.09.1996, згідно якого, громадянин ОСОБА_1 є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Суд першої інстанції, посилаючись на норми Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) (ст. 1) задовольнив позов частково, відмовивши у визнанні недійсним рішення від 14.11.2001 № 13/17-11901054/3449, мотивуючи тим, що п. 18 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) повинен бути внесений як зміна до Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 (13-92) . А оскільки згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) - тільки цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, тому підстави визнання рішення недійним - відсутні.

При цьому податкове повідомлення-рішення № 0000241700/0 судом визнано недійсним, оскільки Позивач по даному виду податку не являється платником, а виступає податковим агентом і не був зобов'язаний подавати податкові декларації. А тому посилання ДПI на пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) судом визнано неправомірним.

Погодившись із рішенням суду в цій частині, апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсним рішення від 14.11.2001 № 13/17-11901054/3449, вказує, що Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , зокрема ст. 12 "Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них" встановлює пільги, що діють і на даний час. Таким чином суд апеляційної інстанції встановив, що у ДПI були відсутні правові підстави для застосування до даних правовідносин норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян", в частині визначення Позивачу податкового зобов'язання зі сплати прибуткового податку з громадян.

Отже, необхідно погодитись із висновком суду апеляційної інстанції, що ДПI неправомірно винесла податкове повідомлення-рішення та застосувала до Позивача штрафні (фінансові) санкції, оскільки ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , яка встановлює пільги в оподаткуванні, не суперечить преамбулі Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) і відноситься до законодавства про оподаткування.

Iз зазначеного зроблено висновок, що суд апеляційної інстанцій правильно встановив та визнав доведеними обставини справи, дослідив докази та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому постанова не підлягає скасуванню, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2005 по справі № 3/248 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.