ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2004 Справа N 22/604
(залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників дочірньої компанії "ХХХ" НАК "YYY" -
присутній, ВАТ "ZZZ" - присутній та ТОВ "QQQ" - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ВАТ
"ZZZ" та дочірньої компанії "XXX" НАК "YYY",
встановила:
У липні 2003 року ТОВ "QQQ" звернулось до господарського суду м.
Н-ська з позовом до ВАТ "ZZZ" та дочірньої компанії "XXX" НАК
"YYY" про стягнення 2000000 грн.. Позовні вимоги обґрунтовувались
тим, що позивач отримав виданий ВАТ "ZZZ" простий вексель на суму
2000000 грн.. ВАТ "ZZZ" було пред'явлено вимогу про оплату
векселя, але платежу здійснено не було. 09 червня 2003 року
вчинено протест цього векселя про неоплату.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від 13 серпня 2003 року
позов задоволено. Стягнуто з відповідачів на користь позивача
2000000 грн. основного боргу.
Рішення мотивовано тим, що згідно з положеннями Уніфікованого
Закону "Про переказні та прості векселі" ( 995_009 ) (995_009)
позивач має
право регресу проти відповідачів, які є солідарно зобов'язаними
перед ТОВ "QQQ".
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від 17 жовтня
2003 року вищевказане рішення скасовано. У задоволенні позову
відмовлено, оскільки на порушення вимог ст. 47 Уніфікованого
Закону "Про переказні та прості векселі" ( 995_009 ) (995_009)
суд першої
інстанції не залучив до участі у справі всіх індосантів. Крім
того, із матеріалів справи не вбачається, на підставі яких
договорів і в результаті якої господарської діяльності позивач
отримав простий вексель.
Постановою Вищого господарського суду України від 22 січня 2004
року № Х4 постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
17 жовтня 2003 року скасовано, а рішення господарського суду м.
Н-ська від 13 серпня 2003 року залишено в силі.
Постанова обґрунтована тим, що позивач є належним
векселедержателем. Крім того, згідно зі змістом ст. 47
Уніфікованого Закону "Про переказні та прості векселі" ( 995_009 ) (995_009)
власник векселя вправі пред'явити вимогу до кожного окремо або до
всіх разом трасантів, акцептантів та індосантів. Тому висновок
суду апеляційної інстанції про необхідність залучення до участі у
справі всіх зобов'язаних за векселем осіб є помилковим.
Ухвалою Верховного Суду України від 18 березня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 22 січня 2004 року № Х4 за
касаційними скаргами ВАТ "ZZZ" та дочірньої компанії "XXX" НАК
"YYY", де поставлено питання про скасування цієї постанови та
залишення в силі постанови Н-ського апеляційного господарського
суду від 17 жовтня 2003 року. Посилання зроблені на порушення та
неправильне застосування норм матеріального і процесуального права
та невідповідність оскарженої постанови рішенням Верховного Суду
України.
Заслухавши доповідача, представника дочірньої компанії "XXX" НАК
"YYY", який підтримав доводи касаційної скарги та просив її
задовольнити, представника ВАТ "ZZZ", котрий не підтримав
викладені в касаційній скарзі вимоги, представника ТОВ "QQQ", який
заперечував проти задоволення касаційних скарг, та перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України дійшла висновку, що касаційні скарги слід залишити
без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України
від 22 січня 2004 року № Х4 - без змін із таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є держателем
простого векселя № 783375351146 номінальною вартістю 2000000 грн.,
виданого ВАТ "ZZZ" 28 січня 1999 року, зі строком платежу "за
пред'явленням, але не раніше ХХ січня 2003 року". ТОВ "QQQ" набуло
вексель на підставі бланкового індосаменту дочірньої компанії
"DDD", правонаступником якої є дочірня компанія "XXX" НАК "YYY".
6 червня 2003 року позивач пред'явив ВАТ "ZZZ" вимогу про оплату
векселя, але відповідний платіж не було здійснено. 9 червня 2003
року вчинено протест цього векселя про неоплату, що надало право
позивачу заявляти вимогу про стягнення вексельної суми з осіб, які
зобов'язані за векселем.
Згідно з вимогами ст. 43 Уніфікованого Закону "Про переказні та
прості векселі" ( 995_009 ) (995_009)
держатель може використати своє право
регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при
настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений.
Статтею 47 цього Закону ( 995_009 ) (995_009)
встановлено, що всі трасанти,
акцептанти, індосанти та особи, які забезпечують авалем платіж за
переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.
Останній має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і
до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї
послідовності, в якій вони зобов'язалися.
У відповідності з вимогами ст. 77 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
вищезазначене правило застосовується також до простих векселів.
Тому висновки Вищого господарського суду України є обґрунтованими,
а твердження в касаційних скаргах про порушення ст. 47
Уніфікованого Закону "Про переказні та прості векселі" ( 995_009 ) (995_009)
- безпідставним.
З урахуванням наведеного касаційні скарги ВАТ "ZZZ" та дочірньої
компанії "XXX" НАК "YYY" слід залишити без задоволення, а
постанову Вищого господарського суду України від 22 січня 2004
року № Х4 - без змін.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційні скарги ВАТ "ZZZ" та дочірньої компанії "XXX" НАК "YYY"
залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду
України від 22 січня 2004 року № Х4 - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.