ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2004                                 Справа N 2-15/6894-03

                   (скасовано постанову ВГСУ)

Судова  палата  у  господарських справах Верховного Суду України у

складі:

Головуючого судді,

Суддів;

за участю представників:

ДП "ХХХ" - присутній,

Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції - присутній;

розглянувши касаційну   скаргу   Дочірнього   підприємства   "ХХХ"

Закритого акціонерного товариства  лікувально-оздоровчих  закладів

профспілок  України  "YYY"  (далі  - ДП "ХХХ") на постанову Вищого

господарського суду України від 27 листопада 2003р.  у  справі  за

позовом  ДП  "ХХХ"  до  Н-ської  об'єднаної  державної  податкової

інспекції про визнання недійсним рішення,

                           встановила:

У квітні 2003 року ДП "ХХХ" звернулось до суду з позовом,  у якому

просило  визнати  недійсним податкове повідомлення-рішення Н-ської

об'єднаної  державної  податкової  інспекції  №   0001242301   від

21.03.2003р.,  яким санаторію донараховано податок на землю у сумі

114302,87 грн.  і застосовано фінансові санкції  у  розмірі  57151

грн., всього - 171454, 32 грн.

Позивач обґрунтовував свої вимоги п.  4 ст.  38 Земельного кодексу

України ( 561-12 ) (561-12)
         і п.  4 ст.  12 Закону України  "Про  плату  за

землю"  ( 2535-12  ) (2535-12)
        ,  на  підставі яких заклади охорони здоров'я

звільняються від сплати за землю.

Рішенням господарського суду Ч-ської обл. від 25 квітня 2003 року,

залишеним без змін постановою Я-ського апеляційного господарського

суду від 17 червня 2003 року, позов задоволено.

Судові рішення  мотивовані   тим,   що   позивач   ДП   "ХХХ"   як

підприємство,  створене  та  підлегле АТ ЛОЗПУ "YYY",  є установою

охорони здоров'я.  У відповідності з п.  4 ст.  12 Закону  України

"Про  плату  на  землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
        ,  від плати земельного податку

звільняються вітчизняні заклади охорони здоров'я.

Постановою Вищого господарського суду  України  від  27  листопада

2003  р.  касаційну  скаргу  Н-ської  ОДПІ  задоволено,  постанову

Я-ського апеляційного господарського суду від 17.06.2003  року  та

рішення  господарського  суду  Ч-ської  обл.  від  25.04.2003 року

скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим,  що підприємство позивача за статусом  є

суб'єктом  підприємницької діяльності,  а,  відповідно,  платником

податку на землю.  Воно не звільнялося від сплати цього податку на

підставі ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
        .

25 березня 2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою

ДП "ХХХ" ЗАТ  ЛОЗПУ  "YYY"  порушено  провадження  з  перегляду  у

касаційному  порядку  постанови Вищого господарського суду України

від 27 листопада 2003 року.  У касаційній скарзі ставиться питання

про  скасування  постанови  Вищого  господарського  суду України і

залишення в силі рішення господарського суду Ч-ської обл.  від  25

квітня 2003 року та постанови Я-ського апеляційного господарського

суду від 17 червня 2003  року.  В  обґрунтування  скарги  зроблено

посилання   на   порушення  судом  касаційної  інстанції  положень

Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,  неправильне застосування норм

матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок Вищого господарського суду України про те,  що, оскільки,

підприємство-позивач  за  статусом  є  суб'єктом   підприємницької

діяльності,  то  воно  не  звільняється  від  сплати  податку,  не

ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 38 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
         та

п.  4  ст.  12  Закону  України  "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
        ,

заклади охорони здоров'я звільняються від плати  за  землю.  Отже,

визначальним  є  те  чи  відноситься  позивач  до закладів охорони

здоров'я, а не те, чи є він суб'єктом підприємницької діяльності.

Оскільки, доводи судів першої та апеляційної інстанцій про те,  що

позивач   підпадає   під   визначення   закладу  охорони  здоров'я

ґрунтуються на законодавстві,  то їх судові акти слід  залишити  в

силі, як законні та обґрунтовані.

Враховуючи наведене,    керуючись   статтями   111-17   -   111-20

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Судова

палата

                          постановила:

Касаційну скаргу ДП "ХХХ" задовольнити.

Постанову Вищого  господарського  суду України ( sp01/1003-1 ) (sp01/1003-1)
         27 

листопада 2003р. скасувати,  а постанову Я-ського апеляційного 

господарського  суду від  17 червня 2003р.  та рішення господарського 

суду Ч-ської обл. від 25 квітня 2003р. залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.