Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.I. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Міненко I.М.

з участю представника відповідача Євчук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2005 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 07 лютого 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

В серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, в якому зазначав, що 22 грудня 2003 року звільнився в запас з посади начальника Тростянецького районного відділення Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області.

Вважаючи, що на підставі наказу Міністра внутрішніх справ України від 01 листопада 2003 року №1236 під час проходження служби мав право на надбавку в розмірі 50% суми пенсії, яка могла бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, просив суд зобов'язати відповідача сплатити її за 12 місяців 2004 року в сумі 13307,28 грн.

Також просив суд зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 1 січня 2005 року виходячи із суми 4848,78 гривень та сплатити недоотриману пенсію в сумі 16970,73 грн.

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2005 року, залишеного без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 07 лютого 2006 року, позовні вимоги задоволені.

В касаційній скарзі, відповідач просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

В касаційній інстанції представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, просить розглядати справу без його участі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вирішуючи спір суди виходили з того, що в період, коли ОСОБА_1. перебував на службі в органах внутрішніх справ відповідач не повідомив про наявність наказу Міністра внутрішніх справ України від 01 листопада 2003 року №1236, позивач був позбавлений можливості вирішити питання про призначення доплати, що вплинуло на розмір пенсійного забезпечення.

З такими висновками неможна погодитися оскільки вони зроблені без належної перевірки доводів й заперечень учасників справи.

Зокрема, заперечуючи проти позову відповідач вказував на те, що наказ Міністра внутрішніх справ України від 01 листопада 2003 року №1236 не є нормативно-правовим актом, яким запроваджувалася надбавка, на яку вказував позивач.

Таке заперечення судами не перевірялося і залишилося не з'ясованим питання про право позивача на отримання надбавки в розмірі 50% суми пенсії, яка могла бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі на підставі наказу Міністра внутрішніх справ України від 01 листопада 2003 року №1236 "Про затвердження Iнструкції про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу" чи іншого нормативно-правового акту.

Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області задовольнити частково.

Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2005 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області від 07 лютого 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин