ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.2004 Справа N 5/52
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників корпорації "ХХХ" - присутній та Я-ської
районної спілки споживчих товариств - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
корпорації "ХХХ",
встановила:
16 березня 2000 року рішенням арбітражного суду Н-ської області з
Я-ської районної спілки споживчих товариств на користь корпорації
"ХХХ" стягнуто 42 906 грн. 29 коп. основного боргу; 7259 грн. 99
коп. пені; 135 грн. 36 коп. витрат з відключення газопостачання;
483 грн. 65 коп. держмита; 69 грн. витрат за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та видано наказ (а.с. 55).
29 травня 2000 року ухвалою арбітражного суду Н-ської області
змінено спосіб виконання судового рішення шляхом звернення
стягнення на майно Я-ської районної спілки споживчих товариств на
користь позивача на суму 50 854 грн. 29 коп., про що видано наказ
(а.с. 65).
16 червня 2000 року відділ державної виконавчої служби Я-ського
районного управління юстиції виніс постанову про відкриття
виконавчого провадження по справі (а.с. 103).
23 червня 2000 року відділом державної виконавчої служби Я-ського
районного управління юстиції було винесено постанову про зупинення
виконавчого провадження по справі на підставі п. 8 ст. 34 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, оскільки відносно
відповідача арбітражним судом Н-ської області було порушено
провадження по справі про банкрутство (а.с. 105).
27 липня 2000 року постановою арбітражного суду Н-ської області
Я-ську райспоживспілку визнано банкрутом (а.с. 78).
15 липня 2002 року провадження по справі про банкрутство Я-ської
районної спілки споживчих товариств було припинено у зв'язку з
укладанням із кредиторами, які приєдналися до справи про
банкрутство, мирових угод (а.с. 81).
2 серпня 2002 року постановою відділу державної виконавчої служби
Я-ського районного управління юстиції поновлено виконавче
провадження з примусового виконання наказу арбітражного суду
Н-ської області по справі № Х2 від 29 травня 2000 року у зв'язку з
тим, що згідно постанови господарського суду від 15 липня 2002
року припинено провадження по справі № Х9 про банкрутство Я-ської
районної спілки споживчих товариств (а.с. 76, 81).
12 серпня 2002 року відділом державної виконавчої служби Я-ського
районного управління юстиції було винесено постанову АА № 952473
про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження
(а.с. 88).
16 серпня 2002 року постановою відділу державної виконавчої служби
Я-ського районного управління юстиції АА № 952477 було накладено
арешт на майно, яке належить Я-ській районній спілці споживчих
товариств, із метою забезпечення виконання рішень суду на користь
стягувачів (а.с. 94).
19 серпня 2002 року Я-ська районна спілка споживчих товариств
звернулась до господарського суду Н-ської області зі скаргою на
дії Я-ського відділу державної виконавчої служби Я-ського
районного управління юстиції, що поновив виконавче провадження по
виконанню наказу арбітражного суду Н-ської області від 29 травня
2000 року у справі № Х2 та згідно з постановами від 12 і 16 серпня
2002 року наклав арешт на майно райспоживспілки. Скарга мотивована
тим, що у зв'язку з закінченням справи про банкрутство Я-ської
районної спілки споживчих товариств заборгованість за наказом
арбітражного суду Н-ської області від 29 травня 2000 року у справі
№ Х2 вважається погашеною і для поновлення виконавчого провадження
підстав не було.
Ухвалою господарського суду Н-ської області від 29 жовтня 2002
року у задоволенні скарги Я-ської районної спілки споживчих
товариств відмовлено (а.с. 107).
Ухвала обґрунтована тим, що у зв'язку з відкриттям виконавчого
провадження корпорація "ХХХ" набула статусу стягувача, а не
кредитора відповідно до Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
у редакції від 7 березня 2002 року № 3088-3
( 3088-14 ) (3088-14)
(набрав чинності з 14 липня 2002 року). Крім того,
положення ст. 14 цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
не можуть
розповсюджуватись на правовідносини у даній справі, які виникли у
1998 році - до набрання чинності Законом. При цьому статтею 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено обов'язкове
виконання судових рішень на всій території України.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від 21 лютого
2003 року вищевказану ухвалу суду скасовано. Визнано
неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Я-ського
районного управління юстиції щодо винесення постанови від 2 серпня
2002 року про поновлення виконавчого провадження по виконанню
наказу арбітражного суду Н-ської області від 29 травня 2000 року №
Х2. Визнано недійсними постанови відділу державної виконавчої
служби Я-ського районного управління юстиції від 12 серпня 2002
року АА № 952473 та від 16 серпня 2002 року АА № 952477 у частині
накладення арешту на майно та кошти Я-ської районної спілки
споживчих товариств у сумі 50 854 грн. 29 коп.. Зобов'язано відділ
державної виконавчої служби Я-ського районного управління юстиції
припинити виконавче провадження по виконанню наказу арбітражного
суду від 29 травня 2000 року № Х2 (а.с. 140).
Постановою Вищого господарського суду України від 17 грудня 2003
року № Х2 постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
21 лютого 2003 року залишено без змін (а.с. 228-232).
Постанови мотивовані тим, що оскільки корпорація "ХХХ" не
звернулась до господарського суду першої інстанції та не
приєдналась до справи про банкрутство Я-ської райспоживспілки, то
вимоги щодо виконання рішення арбітражного суду Н-ської області
від 16 березня 2000 року є погашеними. Тому дії виконавчої служби
визнано неправомірними.
Ухвалою Верховного Суду України від 1 квітня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 17 грудня 2003 року № Х2 за
касаційною скаргою корпорації "ХХХ", де поставлено питання про
скасування цієї постанови та про передачу справи на новий розгляд
до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення та
неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність
оскарженої постанови положенням Конституції України та рішенням
Верховного Суду України.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, Вищий
господарський суд України вказав, що згідно з ч. 1 ст. 14 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
конкурсні кредитори за вимогами, які .
виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство,
протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому
органі оголошення про порушення провадження по справі про
банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують. Відповідно до п. 5 ст. 31 зазначеного Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
вимоги, заявлені після закінчення строку,
встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються
погашеними. Оскільки позивач не звернувся до суду першої інстанції
і не приєднався до справи про банкрутство Я-ської районної спілки
споживчих товариств, то вимоги щодо виконання рішення арбітражного
суду Н-ської області від 16 березня 2000 року по справі № Х2 є
погашеними (а.с 228-232).
Із такими висновками погодитись не можна із таких підстав.
Частиною 1 статті 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
у редакції Законів України від 30 червня 1999 року
№ 784-ХІУ ( 784-14 ) (784-14)
, від 18 січня 2001 року № 2238-III
( 2238-14 ) (2238-14)
(надалі - Закону) установлено місячний строк для
звернення кредиторів до господарського суду з письмовими заявами
про грошові вимоги до боржника. Проте законодавець не визначав цей
строк як присічний і не пов'язував з пропуском цього строку
настання такого наслідку, як припинення права або невиконаного
обов'язку.
Посилаючись на п. 5 ст. 31 вищезазначеного Закону ( 2238-14 ) (2238-14)
, де
встановлено, що вимоги, заявлені після закінчення строку для їх
подання, не розглядаються і вважаються погашеними, апеляційна та
касаційна інстанції не дали системного аналізу цій нормі в
порівнянні з іншими нормами Закону ( 2238-14 ) (2238-14)
.
Так, згідно з ст. 4 цього Закону ( 2238-14 ) (2238-14)
до боржника
застосовуються такі судові процедури:
розпорядження майном боржника;
мирова угода;
санація;
ліквідація банкрута.
Кожна із зазначених процедур здійснюється за правилами,
визначеними цим Законом ( 2238-14 ) (2238-14)
. Зокрема, ст. 31 вміщена у
розділі III Закону ( 2238-14 ) (2238-14)
- "Ліквідаційна процедура". Вищий
господарський суд України не врахував, що провадження по справі
про банкрутство Я-ської районної спілки споживчих товариств
припинено ухвалою від 15 липня 2002 року у зв'язку з затвердженням
мирової угоди між боржником та кредиторами, а не у зв'язку з
ліквідацією боржника.
Спірні правовідносини мали місце у 1998 році. Зазначений вище
Закон ( 2238-14 ) (2238-14)
набрав чинності з 14 липня 2002 року. Таким
чином, положення статті 31 до процедури мирової угоди не повинні
застосовуватися.
Згідно з ст. 1 Закону ( 2238-14 ) (2238-14)
термін "погашені вимоги
кредиторів" визначено як задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо
яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну
зобов'язання, або припинення зобов'язання іншим чином, а також
інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Отже, законодавством, діючим на період спірних правовідносин, не
передбачено погашення заборгованості в разі, коли не заявлені
вимоги в процедурі банкрутства.
З урахуванням наведеного постанову Вищого господарського суду
України від 17 грудня 2003 року № Х2 і постанову Н-ського
апеляційного господарського суду від 21 лютого 2003 року слід
скасувати, а ухвалу господарського суду Н-ської області від 29
жовтня 2002 року - залишити в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17-111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу корпорації "ХХХ" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 17 грудня 2003
року № Х2 ( sp13/110-1 ) (sp13/110-1)
і постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від 21 лютого 2003 року скасувати, а ухвалу
господарського суду Н-ської області від 29 жовтня 2002 року -
залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.