ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ) N 20-3/253
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю
"СП "ПБ" - присутній, відкритого акціонерного товариства "ЕК "С" -
присутній,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "СП "ПБ" (далі - ТОВ СП "ПБ") на ухвалу Вищого
господарського суду України від 09.12.2003 року № 20,
встановила:
У травні 2003 року ТОВ СП "ПБ" звернулося в господарський суд м.
Севастополя із позовом до відкритого акціонерного товариства "ЕК
"С" про стягнення 498969 грн. 63 коп. збитків.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 02.10.2003 року в
позові відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.12.2003 року
№ 20 ТОВ СП "ПБ" відмовлено у прийнятті касаційної скарги на
рішення господарського суду м. Севастополя від 02.10.2003 року на
підставі статті 107 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована тим, що касаційне оскарження
рішень суду першої інстанції, які набрали законної сили, можливе
лише в сукупності з постановами апеляційного суду; рішення суду
першої інстанції у даній справі не переглядалось в апеляційному
порядку.
11 березня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою ТОВ СП "ПБ" порушено провадження з, перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України і
від 09.12.2003 року № 20. У касаційній скарзі ставиться питання
про скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
цього суду. На обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання
на виявлення різного застосування Вищим господарським судом
України одного й того ж положення процесуального закону у
аналогічних справах, неправильне застосування норм процесуального
права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи СП "ПБ" у прийнятті касаційної скарги, Вищий
господарський суд України виходив із того, що рішення місцевого
господарського суду, яке набрало законної сили, може бути
оскаржено у касаційному порядку за умови, що це рішення було
переглянуто судом апеляційної інстанції і ним прийнято постанову
за результатами такого перегляду. Проте з таким висновком
погодитись не можна, оскільки він не грунтується на вимогах
закону.
Відповідно до пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
однією з основних засад судочинства є забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом.
Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено право сторони у справі подати касаційну
скаргу на рішення місцевого господарського суду, що набрало
законної сили, та постанову апеляційного суду. За змістом даної
статті право сторони на касаційне оскарження рішення місцевого
господарського суду, що набрало законної сили, не ставиться в
залежність від того, чи реалізувала сторона право на апеляційне
оскарження цього ж рішення, доки воно не набрало законної сили,
згідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Помилковість висновку Вищого господарського суду
України підтверджується і системним аналізом положень
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Так,
статтею 111-14 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що сторони у
справі мають право оскаржити у касаційному порядку постанову
Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками
перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало
законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду.
Отже, за правилами вказаної статті, предметом касаційного
оскарження можуть бути, зокрема, постанови суду касаційної
інстанції, прийняті за наслідками розгляду касаційних скарг на
рішення місцевого господарського суду, що набрали законної сили.
Незаконно відмовивши у прийнятті касаційної скарги, Вищий
господарський суд України обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні
прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і фактично ухилився від здійснення
визначених законом повноважень.
За таких обставин оскаржену ухвалу слід скасувати, а справу
передати на розгляд до Вищого господарського суду України.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СП "ПБ"
задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 09.12.2003 року № 20
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.