ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.04.2004 року (скасовано ухвалу ВГСУ) N B31/101-03
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника учасників багатогалузевої фірми у формі
товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТД" присутні,
розглянувши касаційну скаргу учасників багатогалузевої фірми у
формі товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТД" присутні
(далі - Учасники ТОВ "АЛТД") на ухвалу Вищого господарського суду
України від 12.12.2003 року № 31,
встановила:
У жовтні 2001 року президент багатогалузевої фірми у формі
товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТД" звернувся в
господарський суд Харківської області із заявою про порушення
справи про банкрутство з метою проведення ним процедури санації на
підставі статті 53 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.10.2001
року порушено провадження у справі за вказаною заявою.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.07.2003
року затверджено мирову угоду від 08.08.2002 року; припинено дію
мораторію на задоволення вимог кредиторів; зобов'язано власників
майна боржника провести збори засновників, призначити керівника
підприємства, вибрати інші органи управління підприємством і
продовжити підприємницьку діяльність підприємства; припинено
провадження у справі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2003 року
№ 31 Учасникам ТОВ "АЛТД" повернуто касаційну скаргу на ухвалу
господарського суду Харківської області від 28.07.2003 року на
підставі пункту 3 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд касаційної
інстанції вмотивував ухвалу тим, що додані до касаційної скарги
квитанції не є належним доказом надіслання копії скарги боржнику
та кредиторам у справі, оскільки ці квитанції лише підтверджують
факт надання послуги об'єктом поштового зв'язку.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2003 року
№ БЗ1 Учасникам ТОВ "АЛТД" відмовлено у відновленні пропущеного
процесуального строку для подання касаційної скарги на ухвалу
господарського суду Харківської області від 28.07.2003 року, а
касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 5 частини 1 статті
111-3 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвала вмотивована тим, що вперше касаційна скарга подана без
дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, а реалізація скаржниками права на повторне подання
касаційної скарги після усунення недоліків в її оформленні не
тягне автоматичного визнання причин пропуску процесуального строку
поважними.
11 березня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Учасників ТОВ "АЛТД" порушено провадження з
перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду
України від 12.12.2003 року № 31. У касаційній скарзі ставиться
питання про скасування оскарженої ухвали та передачу справи на
розгляд до цього суду. На обґрунтування касаційної скарги зроблено
посилання на неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, заслухавши пояснення
представника скаржників та кредитора, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України безпідставно відмовив Учасникам
ТОВ "АЛТД" у відновленні пропущеного процесуального строку для
подання касаційної скарги, оскільки повернення вперше поданої
касаційної скарги здійснено ним з порушенням пункту 3 частини 1
статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Висновок Вищого господарського суду України про відсутність
доказів надіслання копії касаційної скарги сторонам у справі не
відповідає дійсності. Учасники ТОВ "АЛТД" подавали докази
надіслання копії касаційної скарги - видані об'єктом поштового
зв'язку квитанції від 28.08.2003 року про відправлення
рекомендованих листів. Відповідно до визначення поняття доказів,
що міститься у статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, такі квитанції є доказом. У разі сумнівів у
їх достовірності, чи дійшовши висновку про недостатність таких
доказів, суд вправі був витребувати додаткові докази, але не мав
законних підстав для повернення касаційної скарги.
Відхиляючи клопотання про відновлення пропущеного процесуального
строку, в порушення вимог статті 53 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд не дав належної правової оцінки
тій обставині, що пропуск строку стався внаслідок незаконного
повернення Учасникам ТОВ "АЛТД" вперше поданої касаційної скарги,
яка була подана вчасно.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати законною й
обґрунтованою, у зв'язку з чим її слід скасувати, а справу
передати на розгляд до Вищого господарського суду України.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу учасників багатогалузевої фірми у формі
товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТД" задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 12.12.2003 року № 31
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.