01.11.2006 р.  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого  Ланченко Л.В.

суддів  Костенка М.I.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

при секретарі:  Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача:  не з'явився.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсон

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2006 р.

у справі №11/252-05

за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсон

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ДПI у м.Херсоні  звернулась до суду з позовом до ПП ОСОБА_1 про стягнення 109420,20 грн. податкового боргу.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.08.2005 р.,  позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача в доход держбюджету податковий борг по сплаті податку з доходу фізичних осіб в сумі 13387,20 грн., податковий борг по сплаті ПДВ в сумі 95691 грн., 1090,78 грн. держмита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу на користь ДП "Судовий інформаційний центр".

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2006 р. рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача майна (активів), набутого під час ведення господарської діяльності і на які може бути звернено стягнення.

У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПI у м.Херсоні,  у якій  ставиться питання про скасування судового рішення апеляційної інстанції, та залишення в силі рішення місцевого господарського суду.

Скарга мотивована тим, що пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (2181-14) не передбачена наявність майна як підстави для винесення судом рішення про стягнення активів в рахунок погашення податкового боргу  платника.

Відповідач заперечень  на касаційну скаргу не подав.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили. Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся за місцем проживання, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію, повістка-повідомлення повернута без вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено у справі, відповідач  зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності без права створення юридичної особи рішенням Херсонського міськвиконкому від 09.02.2001 р. за НОМЕР_2 та є платником податку на додану вартість.

Позивачем проведено  документальну перевірку  дотримання відповідачем вимог законодавства про оподаткування  за період з 01.04.2001 р. по 31.12.2003 р., за результатами якої складено акт №НОМЕР_1 від 28.04.2004 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення рішення № НОМЕР_3 "Р" від 28.04.2004 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 13387,20 грн.; №НОМЕР_4 "Р" від 28.04.2004 р. про дон6арахування ПДВ на загальну суму 95691,00 грн., у т.ч. 63794,00 грн. - основний платіж, 31897,00 грн. - штрафні санкції; №НОМЕР_5 від 30.04.2004 р. про зменшення від'ємного значення ПДВ в умі 342,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, донараховані суми залишені без змін.

У зв'язку із несплатою зобов'язання у визначені в податкових повідомленнях-рішеннях строки, відповідачу надіслані податкові вимоги: перша податкова вимога НОМЕР_6 (отримана відповідачем 27.11.2004 р.) та друга податкова вимога НОМЕР_7 (отримана відповідачем 15.01.2005 р.).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що п.1.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено, що активи платника податків - це кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання. При цьому, активами платника податків суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи слід вважати матеріальні та нематеріальні цінності, набуті від здійснення підприємницької діяльності.

Оскільки позивачем не надано доказів наявності у відповідача майна (активів), набутого під час ведення господарської діяльності і на яке може бути звернено стягнення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в позові.

З такими висновками суду апеляційної інстанції судова колегія не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) активи платника податків можуть бути примусово стягнені  в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань  забезпечення боргу.

Таким чином, приписи ст.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не містять такої умови, як наявність активів, а тому у позивача відсутній обов'язок доведення їх наявності.

Враховуючи, що суми податкового зобов'язання та штрафу є узгодженими відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , щодо них сплинули строки погашення, визначена заборгованість відповідачем не сплачена, суд першої інстанції дійшов вірного  висновку про стягнення заборгованості в примусовому порядку  за рахунок активів платника податку, за винятком суми ПДВ в розмірі 342 грн. яка не є визначеною сумою зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №НОМЕР_5 від 30.04.2004 р.

За таких обставин, судова колегія вважає, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанцій - скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні  задовольнити.

Постанову  Запорізького апеляційного господарського суду від 18.01.2006 р. скасувати.

Рішення Господарського суду Херсонської  області від 18.08.2005 р. залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.