ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          Іменем України
 
 16.12.2003                                        Справа N 15/251
 
 
     Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
     за участю        представників:        ВАТ        "Центральна
збагачувальна фабрика    "Нагольчанська"     -     Поети     А.І.,
ДХК "Луганськвуглезбагачення-сервіс" - Бодялова В.В.,  розглянувши
касаційну  скаргу  ліквідаційної  комісії  Державної   холдингової
компанії   "Луганськвуглезбагачення-сервіс"   на   ухвалу   Вищого
господарського суду України від 10 вересня 2003  р.  у  справі  за
позовом   ліквідаційної  комісії  Державної  холдингової  компанії
"Луганськвуглезбагачення-сервіс" до ВАТ "Центральна  збагачувальна
фабрика  "Нагольчанська"  про  повернення  безпідставно придбаного
майна, В С Т А Н О В И Л А:
 
     Рішенням господарського   суду   Луганської    області    від
29.10.2002   р.,   залишеним   без   змін   постановою  Донецького
апеляційного господарського  суду  від  08.05.2003  р.,  у  позові
відмовлено.
 
     Ухвалою Вищого  господарського суду України від 23.06.2003 р.
повернено  касаційну   скаргу   Державної   холдингової   компанії
"Луганськвуглезбагачення-сервіс"     на    постанову    Донецького
апеляційного господарського суду від 08.05.2003 р. на підставі п.3
ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         з посиланням на те, що додана до
касаційної скарги  копія  касового  чеку  не  є  належним  доказом
відправлення копії касаційної скарги іншій стороні у справі.
 
     Ухвалою Вищого  господарського суду України від 28.07.2003 р.
повернено  касаційну   скаргу   Державної   холдингової   компанії
"Луганськвуглезбагачення-сервіс"     на    постанову    Донецького
апеляційного господарського суду від 08.05.2003 р. на підставі п.3
ст. 111-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         з і посиланням на те, що доданий
до касаційної скарги фінансовий чек  не  може  вважатися  належним
доказом  відправлення  копії  касаційної  скарги  іншій  стороні у
справі.
 
     Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2003  р.
відмовлено         Державній         холдинговій"         компанії
"Луганськвуглезбагачення-сервіс" у відновленні строку  на  подання
касаційної    скарги    на   постанову   Донецького   апеляційного
господарського суду від 08.05.2003 р.
 
     20 листопада  2003  р.  Верховним  Судом   України   порушено
провадження  за касаційною скаргою ліквідаційної комісії Державної
холдингової  компанії  "Луганськвуглезбагачення-сервіс",  у   якій
ставиться питання про скасування ухвали Вищого господарського суду
України від 10.09.2003 р.  та передачу справи на розгляд до Вищого
господарського  суду  України.  На  обгрунтування  скарги зроблено
посилання на різне застосування Вищим господарським судом  України
одного і того ж положення закону в аналогічних справах.
 
     Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
 
     Повертаючи касаційну  скаргу  Державної  холдингової компанії
"Луганськвуглезбагачення-сервіс" на підставах відсутності поважних
причин  для  відновлення строку на подання касаційної скарги,  суд
виходив з помилкової оцінки фактичних обставин справи.
 
     Судом касаційної інстанції не було враховано,  зокрема те, що
повернення  вперше  та  вдруге поданої касаційної скарги компанії,
перша з яких була подана вчасно, здійснено з надуманих підстав.
 
     Так, суд на обгрунтування першого повернення послався на  те,
що  додана  до  касаційної  скарги  копія  касового  чеку  не може
вважатися належним доказом відправлення  копії  касаційної  скарги
іншій стороні у справі.
 
     Згідно з  п.3  ст.  111-3  ГПК  України ( 1798-12 ) (1798-12)
         підставою
неприйняття касаційної скарги до розгляду  і  повернення  судом  є
відсутність   доказів   надіслання   копії  скарги  іншій  стороні
(сторонам) у справі,  а не  їх  непереконливість  чи  неналежність
форми.
 
     Відповідно до  ч.3  ст.  36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         оригінали
документів  подаються,  коли  обставини   справи   відповідно   до
законодавства  мають бути засвідчені тільки такими документами,  а
також в інших випадках на вимогу господарського суду.
 
     Подаючи повторно  касаційну  скаргу,  компанія  надала   суду
оригінал згаданого касового чеку.
 
     Посилання суду при повторному поверненні касаційної скарги на
те,  що доданий до касаційної скарги касовий чек не може вважатися
належним   доказом  відправлення  копії  касаційної  скарги  іншій
стороні у  справі  не  відповідає  вимогам  ст.  34  ГПК   України
( 1798-12  ) (1798-12)
        .  При  наявності  сумніву  в достовірності доказу про
направлення копії касаційної  скарги  стороні  у  справі  суд  міг
витребувати необхідні докази, а не повертати касаційну скаргу.
 
     Таким чином,  повернення судом касаційної інстанції вперше та
вдруге поданої касаційної і скарги Державної холдингової  компанії
"Луганськвуглезбагачення-сервіс"  не  грунтувалося і на положеннях
чинного господарського   процесуального   законодавства,    однак,
всупереч вимогам ст. 43, 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , ця  обставина
не була взята судом до уваги при оцінці поважності причин пропуску
строку на касаційне  оскарження  при  новому  зверненні компанії з
касаційною скаргою.
 
     При наведених   обставинах    оскаржувана    ухвала    Вищого
господарського  суду  України  не  є  законною  та обгрунтованою і
підлягає скасуванню,  а справа направленню на розгляд і до  Вищого
господарського суду України.
 
     Враховуючи наведене,   керуючись  статтями  111-17  -  111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
 
     Касаційну скаргу  ліквідаційної комісії Державної холдингової
компанії "Луганськвуглезбагачення-сервіс" задовольнити.
 
     Ухвалу Вищого господарського  суду  України  від  10  вересня
2003 р.   скасувати  та  передати  справу  на  розгляд  до  Вищого
господарського суду України.
 
     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
 
 Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 2, стор.142