Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.11.2003 року (скасовано постанову ВГСУ)
Верховний Суд України на засіданні суддів Судової палати у
господарських справах у складі:
головуючого судді,
суддів;
за участі представників
позивача: присутні,
відповідача і третіх осіб: присутні,
Генеральної прокуратури України: присутні,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "YYY" (далі - ВАТ "YYY") та
касаційне подання Генерального прокурора України на постанову
Вищого господарського суду України від 21 серпня 2003 року у
справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
(далі - ТОВ "XXX") до ВАТ "YYY", за участі третіх осіб на стороні
відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Закритого акціонерного товариства "ZZZ" (далі - ЗАТ "ZZZ") та
Закритого акціонерного товариства "QQQ" (далі - ЗАТ "QQQ") про
зобов'язання до укладання договору купівлі-продажу цінних паперів
на умовах, запропонованих позивачем,
встановив:
З позовом до Господарського суду м. Н-ська ТОВ "XXX" звернулось 25
січня 2002 року.
Заявлена позовна вимога мотивована тим, що:
- згідно з пунктом 144 Державної програми приватизації на
2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
, затвердженої Законом України "Про
Державну програму приватизації" від 18 травня 2000 року №
1723-III, відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ), що створене
у процесі приватизації та корпоратизації, зобов'язане здійснити
оцінку активів товариства, виходячи з балансової вартості, та
викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, в разі, якщо ці
акціонери голосували проти прийняття загальними зборами рішень про
укладення угод або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження
майна (необоротних активів) підприємства та здійснення операцій з
борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на момент
укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або
зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом,
встановленим Національним банком України, або перевищує 10
відсотків підсумку балансу ВАТ, у порядку, встановленому Фондом
державного майна України;
- ВАТ "YYY" створено в процесі приватизації;
- ТОВ "XXX" є власником 42 630 простих іменних акцій ВАТ "YYY"
номінальною вартістю 25 коп. за одну акцію, що підтверджується
Сертифікатом іменних акцій (серія АН № ХХХ6 від 12 вересня 2001
року);
- 22 грудня 2001 року відбулися збори акціонерів ВАТ "YYY", на
яких було прийнято рішення про його участь у складі засновників
ЗАТ "ZZZ" і ЗАТ "QQQ" та про передачу в якості внесків до їх
статутних фондів майна на загальну суму більш ніж 800 000 грн.;
- представник ТОВ "XXX" на цих зборах голосував проти участі у
створенні зазначених господарських товариств та щодо відчуження на
їх користь майна відповідача, що підтверджується Офіційним
реєстром голосування ТОВ "XXX" на загальних зборах 22 грудня 2001
року;
- ТОВ "XXX" звернулося до відповідача з пропозицією щодо викупу
акцій за ціною, що склалася на ринку цінних паперів, а саме 14
грн. за одну акцію, але він відмовився від укладання відповідного
договору купівлі-продажу цінних паперів.
ВАТ "YYY" позов не визнало з тих мотивів, що воно не отримувало
пропозиції від позивача щодо викупу товариством власних акцій;
відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та підпункту "и" пункту 8.2.3 його статуту
питання щодо викупу товариством власних акцій віднесено до
компетенції загальних зборів акціонерів, які з цього приводу не
скликалися; посилання позивача на Державну програму приватизації
на 2000-2002 роки є безпідставним ( 1723-14 ) (1723-14)
, позаяк межі її дії
поширюються лише на підприємства, що знаходяться у стані
приватизації і не можуть поширюватися на правовідносини
післяприватизаційної сфери, оскільки останні регулюються
відповідними законами, зокрема Законом України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
; спірні правовідносини сторін мають
регулюватися Державною програмою приватизації на 1998 рік
( 124/98-ВР ) (124/98-ВР)
, затвердженою Законом України "Про Державну програму
приватизації від 12 лютого 1998 року № 124/98-ВР, під час дії якої
була завершена приватизація ВАТ "YYY", і в якій була відсутня
норма аналогічна нормі пункту 144 Державної програми приватизації
на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
.
Рішенням Господарського суду м. Н-ська від 30 квітня 2002 року
позов задоволено. Судове рішення обгрунтовано тим, що позивач
правомірно на підставі пункту 144 Державної програми приватизації
на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
пред'явив відповідачу вимогу (лист
від 27 грудня 2001 року за № 567) щодо викупу останнім своїх акцій
і укладання договору їх купівлі-продажу, оскільки на загальних
зборах акціонерів ВАТ "YYY" ТОВ "XXX" голосувало проти прийняття
загальними зборами рішення про укладання угоди щодо відчуження
майна, а саме - щодо передачі в якості внесків до статутних фондів
ЗАТ "ZZZ" і ЗАТ "QQQ" майна на суму більше як 800 000 грн..
Н-ський апеляційний господарський суд постановою від 10 червня
2003 року зазначене судове рішення залишив без змін з тих самих
підстав.
Вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишені
без змін оскаржуваною постановою Вищого господарського суду
України.
ВАТ "YYY" і Генеральний прокурор України просять постанову Вищого
господарського суду України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу
і касаційне подання її невідповідністю Конституції України,
неправильним застосуванням судом норм матеріального і
процесуального права та виявленням факту різного застосування
Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону
в аналогічних справах. Вони вважають, що відповідно до статті 6
Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
суб'єктами приватизації є державні органи приватизації, покупці
(їх представники) і посередники, а тому, на їх думку, саме ці
учасники приватизації є суб'єктами первинного ринку цінних паперів
і саме на них поширюється дія Державної програм приватизації на
2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
. Позивач придбав акції ВАТ "YYY" на
вторинному ринку цінних паперів через декілька років після
завершення приватизаційного процесу ВАТ "YYY", а тому не є і не
може бути учасником первинного ринку цінних паперів. Крім того,
рішенням Ч-ського районного суду м. Н-ська від 1 серпня 2003 року
у аналогічній справі № 2-3264/06 відмовлено в позові. Позивач у
цій справі також був придбав акції ВАТ "YYY" після завершення
приватизації останнього і просив суд зобов'язати підписати договір
купівлі-продажу акцій і стягнути вартість акцій, мотивувавши
позовну заяву тими ж доводами, що і позивач у даній справі. Судове
рішення обґрунтовано тим що позивач придбав акції ВАТ "YYY" на
вторинному ринку цінних паперів і не вступав у правовідносини, що
регулюються законодавством про приватизацію.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін і
Генеральної прокуратури України, розглянувши та обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга та касаційне подання підлягають задоволенню з таких
підстав.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідно до пункту
144 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки ( 1723-14 ) (1723-14)
ВАТ "YYY" зобов'язано викупити емітовані ним під час приватизації
акції, власником яких є ТОВ "XXX", оскільки Державна програма
приватизації на 1998 рік ( 124/98-ВР ) (124/98-ВР)
не містить подібних
післяприватизаційних гарантій акціонерам.
Проте, такий висновок є помилковим.
Судами не враховано, що ВАТ "YYY" засновано згідно з наказом
Мінмашпрому України від ХХ квітня 1994 року № Х8 шляхом
перетворення державного "SSS" у ВАТ відповідно до Указу Президента
від 15 червня 1993 року "Про корпоратизацію державних підприємств"
( 210/93 ) (210/93)
(підпункт 1.1) пункту 1 статуту ВАТ "YYY"), тобто до
набрання чинності Державною програмою приватизації на 2000-2002
роки ( 1723-14 ) (1723-14)
.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно
правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип
закріплений у частині першій статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба
розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом
чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події,
факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт,
під час дії якого вони настали або мали місце.
Можливість придбання акціонерним товариством власних акцій
встановлена статтею 32 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, але в цій статті закріплено право
товариства викупити у акціонера акції, а не його обов'язок.
Крім того, відповідно до частини другої статті 159 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
розбіжності між організаціями, що
виникають при укладенні договору, який не ґрунтується на
обов'язковому для обох сторін державному замовленні, можуть
розв'язуватися відповідно судом, якщо це спеціально передбачено
законом або погодженням сторін.
Згідно з пунктом "з" частини п'ятої статті 41 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та підпунктом "и" пункту
8.2.3 статуту ВАТ "YYY", питання щодо викупу товариством власних
акцій віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів.
Як вбачається з матеріалів справи, загальні збори акціонерів ВАТ
"YYY" з цього приводу не скликалися.
З огляду на викладене у судів не було законних підстав для
задоволення позову.
Відтак, ухвалені в справі рішення і постанови не можуть вважатися
законними і обґрунтованими, позаяк вони ухвалені при неправильному
застосуванні норм матеріального права, тому підлягають скасуванню,
а справа передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене та вирішити спір
відповідно до закону, виходячи з викладеного та керуючись статтями
111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
постановив:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "YYY" та
касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити,
постанову Вищого господарського суду України 21 серпня 2003 року,
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від 10 червня
2003 року та рішення Господарського суду м. Н-ська від 30 квітня
2002 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.