Розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Лего" на ухвалу Вищого господарського суду України від 9 липня 2003 р. у справі за позовом Управління міського майна Маріупольської міської ради до ТОВ "Лего", третя особа - Державне комунальне шляхово-експлуатаційне управління м. Маріуполя про витребування майна з незаконного володіння та визнання договору оренди таким, що втратив чинність, В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2002 р. Управління міського майна Маріупольської міської ради звернулось до господарського суду з позовом про витребування майна з незаконного володіння ТОВ "Лего" та визнання договору оренди спірного майна від 19.02.93 р., укладеного між Маріупольським дорожно-експлуатаційним управлінням та ТОВ "Лего", таким, що втратив чинність.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.03.2003 р. провадження у справі в частині вимог щодо визнання договору оренди таким, що втратив чинність, припинено, у задоволенні позову в частині вимог щодо витребування майна з незаконного володіння відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2003 р. зазначене рішення скасоване, позовні вимоги задоволені частково.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2003 р. повернено касаційну скаргу ТОВ "Лего" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2003 р. на підставі п.4 ст. 111-3 ГПК України (1798-12) . Суд зазначив, що надана скаржником квитанція не може вважатися доказом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку, оскільки містить невірні реквізити та не свідчить про сплату державного мита за розгляд справи у Вищому господарському суді України.

30 жовтня 2003 р. Верховним Судом України порушено провадження за касаційною скаргою ТОВ "Лего", у якій ставиться питання про скасування ухвали Вищого господарського суду України від 09.07.2003 р. та передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України. В обгрунтування скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зазначення судом касаційної інстанції однією з підстав повернення касаційної скарги того, що надане скаржником платіжне доручення не може бути належним доказом сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі не грунтується на вимогах чинного законодавства та фактичних обставинах.

Виконуючим обов'язки директора ТОВ "Лего" державне мито було сплачено за квитанцією N 402 від 12 травня 2003 року у розмірі 850 гривень, що відповідає розміру, який встановлено чинним законодавством.

Пунктом "г" статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (7-93) встановлено, що із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови державне мито сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

В обгрунтування ухвали від 09.07.2003 р. Вищий господарський суд України послався на лист операційного управління Державного казначейства України від 6 лютого 2003 року N 03-04/91-1319 (v1319506-03) , яким визначені реквізити, відмінні від тих реквізитів, за яким скаржник сплатив державне мито.

Не погоджуючись з таким обгрунтуванням, ТОВ "Лего" надало до Верховного Суду України довідку про зарахування сплаченого за квитанцією N 402 від 12 травня 2003 року державного мита у розмірі 850 гривень до державного бюджету (відділу держказначейства Печерського району м. Києва) та послалося на те, що про указані в ухвалі суду касаційної інстанції нові реквізити їм не було відомо на момент сплати мита. Вперше нові реквізити доведені до відома у "Віснику Вищого господарського суду України" N 2-2002, підписаного до друку 19.05.2003 року.

При наведених обставинах оскаржувана ухвала суду касаційної інстанції не є законною та обгрунтованою і підлягає скасуванню, а справа направленню до Вищого господарського суду України для розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ТОВ "Лего" задовольнити.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 9 липня 2003 р. скасувати та передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.