ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.11.2003 Справі N 6/335
Верховний Суд України в складі: <...>
за участю представників сторін: <...>
розглянувши на засіданні Судової палати у господарських
справах касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на
постанову Вищого господарського суду України від 27 травня 2003 р.
N 6/335 у справі за позовом ТОВ "Східенерго" до ДП "Енергоринок"
про стягнення 86951837,92 грн., В С Т А Н О В И В:
У липні 2002 р. ТОВ "Східенерго" звернулося з позовом до ДП
"Енергоринок" про стягнення вартості проданої електроенергії на
суму 38997414,14 грн.
Позивач зазначав, що порушуючи умови договору N 1034/01 від
1 квітня 2002 р. відповідач не здійснив розрахунок у повному
обсязі за придбану електроенергію у квітні 2002 року.
У серпні, до вирішення спору по суті ТОВ "Східенерго"
збільшило розмір позовних вимог до 86524473,58 грн. за рахунок
заборгованості, що утворилась в результаті несплати проданої
електроенергії за червень 2002 року - у розмірі 4527666,96 грн.,
за липень 2002 року - у розмірі 43001210,48 грн., та згідно зі
ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, позивачем
нараховані 3% річних від простроченої суми, які склали
425546,34 грн.
Відповідач проти позову заперечував, просив провадження в
справі припинити, посилаючись на ст. 15-і Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду міста Києва від
10 вересня 2002 р. позов задоволено. Стягнуто з ДП "Енергоринок"
на користь ТОВ "Східенерго" 86524473,58 грн. основного боргу,
425546,34 грн. 3% річних.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12 лютого 2003 р. вказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від
27 травня 2003 р. N 6/335 зазначені рішення та постанова залишені
без змін.
В основу постанови Вищого господарського суду України
покладені висновки про те, що норми Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
не встановлюють порядку
перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом
використання ДП "Енергоринок", відповідно до якого кошти з цього
рахунку перераховуються за алгоритмом розподілу коштів, який
встановлюється Національною комісією з регулювання
електроенергетики (далі - НКРЕ). Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що алгоритм відповідно до Закону України "Про
електроенергетику" застосовується до розподілу коштів лише з
поточних рахунків із спеціальним режимом використання
постачальників електричної енергії, які здійснюють свою діяльність
на закріпленій території, тому посилання відповідача на те, що
невиконання зобов'язань щодо сплати електроенергії пов'язане із
необхідністю виконання алгоритму розподілу коштів, який
встановлений постановою НКРЕ не відповідає положенням чинного
законодавства у сфері виробництва, передачі, постачання і
використання електричної енергії, загальним нормам Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо відповідальності за
невиконання договірних зобов'язань.
ДП "Енергоринок" оскаржило постанову Вищого господарського
суду України у зв'язку з невідповідністю рішенням Верховного Суду
України з питань застосування Закону України "Про
електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
Ухвалою Верховного Суду України від 30 жовтня 2003 р.
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 27 травня 2003 р. N 6/335.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та заперечень і
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування,
договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог,
що зазвичай ставляться.
Засади організації та експлуатації енергосистем визначаються
Законом України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
. Статтею 15
зазначеного закону передбачено, що купівля всієї електричної
енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг
відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий
продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України,
який створюється на підставі договору. Основні питання
функціонування комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на
енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку
електричної енергії від 15 листопада 1996 р. ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
(далі - ДЧОРЕ).
Встановивши факт існування між сторонами зобов'язальних
відносин щодо купівлі-продажу електроенергії та розрахунків за
неї на підставі двостороннього договору від 1 квітня 2002 р.
N Ю34/01, суд першої інстанції не проаналізував умови зазначеного
договору та не дав їм юридичної оцінки. Зокрема, судом не
враховані положення цього договору, якими передбачено, що сторони
визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
(пункт 2.1);
платежі за отриману ДП "Енергоринок" у ТОВ "Східенерго"
електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного
рахунку із спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок"
відповідно до алгоритму, який затверджується НКРЕ, у строки та в
порядку визначеному із чинній Інструкції про порядок використання
коштів оптового ринку електричної енергії України, яка є додатком
до ДЧОРЕ (пункт 4.3).
Суд не застосував до спірних відносин положення ст. 15-і
Закону України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, якою
встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку
електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення
розрахунків за куплену на оптовому ринку електричної енергії
України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, які
здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної
енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та
оптовий постачальник електричної енергії, яким є Державне
підприємство "Енергоринок", відкривають в установах уповноваженого
банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (раніше
вони називались розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для
накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від
споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної
енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогеперуючим компаніям
та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які проводять
продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється
уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом
використання оптового постачальника електричної енергії відповідно
до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого НКРЕ. На
оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок
забезпечити щоденне інформування учасників оптового ринку
електричної енергії про стан проведення розрахунків.
Виходячи з тлумачення поняття алгоритму та поточного рахунку
із спеціальним режимом використання, яке наведено у ст. 1 Закону
України "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
алгоритм розподілу
коштів, який .встановлюється НКРЕ, застосовується до всіх без
винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, в
тому числі і до таких рахунків ДП "Енергоринок". Тобто умова про
алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним
режимом використання оптового постачальника ДП "Енергоринок" є не
договірною умовою, встановленою Договором між членами оптового
ринку електроенергії та додатками до нього, а нормою закону.
Порушення вимог матеріального права, допущені судом при
розгляді справи, є підставою для скасування постановлених судових
рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Керуючись статтями 111-17, 111-19 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП "Енергоринок" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
27 травня 2003 р. N 6/335, постанову Київського апеляційного
господарського суду України від 12 лютого 2003 р., рішення
господарського суду міста Києва від 11 вересня 2002 р. скасувати,
а справу направити на новий розгляд господарського суду першої
інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.