Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2003 р. (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого: присутній,
суддів: присутні,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "П"
на постанову Вищого господарського суду України від 3.07.2003 року
у справі за позовом закритого акціонерного товариства "ТЕК "ІУ" до
закритого акціонерного товариства "П" про стягнення 464563, 83
грн. та за зустрічним позовом закритого акціонерного товариства
"П" до закритого акціонерного товариства "ТЕК "ІУ" про стягнення
530569, 57грн.,
встановила:
У лютому 2001 року ЗАТ "ІУ" звернулося до арбітражного суду м.
Києва з позовом до ЗАТ "П" про стягнення 464563, 83 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача борг за договором про
уступку вимоги № 562-У/97 від 3.03.1997 року у сумі 403 968, 63
грн. за курсом НБУ на дату проведення розрахунків та пеню в сумі
60595, 20 грн.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
відповідно до діючого законодавства розрахунки між резидентами
здійснюються в національній валюті і перерахунок кредиторської
заборгованості у зв'язку зі змінами курсу долара не здійснюється.
У березні 2001 року ЗАТ "П" звернулося із зустрічним позовом до
ЗАТ "ІУ" про стягнення 530569, 57 грн. переплати за договором №
562-У/97 від 3.03.1997 року.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 9.08.2002 року позов ЗАТ
"ІУ" до ЗАТ "П" задоволено частково та стягнуто з ЗАТ "П" 3712
грн. боргу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд
виходив з того, що відповідач по основному позову не ухилився від
виконання зобов'язань за договором, а допустив розрахункову
помилку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
7.02.2003 року змінено рішення господарського суду м. Києва від
9.08.2002 року та стягнуто з ЗАТ "П" 341469, 56 грн. основного
боргу. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 3.07.2003 року
постанову Київського апеляційного господарського суду від
7.02.2003 року залишено без змін.
23.10.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ЗАТ
"П" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 3.07.2003 року. Скарга мотивується
різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й
того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши
матеріали справи Верховний суд України вважає що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що ЗАТ "ТЕК "ІУ" (Кредитор) і
ЗАТ "П" (Набувач) уклали договір № 5 від 03.03.1997 року та
доповнення до договору за №№ 1-6, відповідно до яких позивач
уступив відповідачу вимогу до підприємств-споживачів природного
газу.
Як зазначив касаційний суд, порівняльний аналіз текстів спірного
договору та додатку № 6 дає підстави визнати правильним висновок
суду апеляційної інстанції щодо правової природи спірних відносин
як таких, що випливають з уступки вимоги.
Проте такий висновок Вищого господарського суду України не
відповідає фактичним обставинам справи і є помилковим з наступних
підстав.
Згідно зі ст. 197 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
уступка вимоги
кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить
закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою
кредитора.
Відповідно до п.1.1. Договору відповідач прийняв право вимоги до
підприємств споживачів природного газу по їх зобов'язанням перед
Позивачем здійснити розрахунки за фактично спожитий газ. Перелік
таких підприємств мав погоджуватися сторонами у додатках до
Договору.
За Пунктом 3.2. Договору Відповідач мав провести розрахунки не
пізніше 45 діб з дати початку місяця отримання природного газу
Боржником.
За ст. 198 Цивільного кодексу первісний кредитор відповідає перед
новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.
Отже первісний кредитор може уступити новому кредитору тільки
дійсну вимогу, яка існує на момент укладення угоди, а не майбутніх
зобов'язань перед Позивачем.
Із договорів доручення № 212-У/97 від 27.01.1997 року і № 636-У/97
від 03.03.1997 року укладених сторонами відповідач (Повірений)
зобов'язувався за дорученням ЗАТ "ТЕК "ІУ" (Довіритель) провести
переговори і укласти договори на поставку природного газу в 1997
році з споживачами та підписати акти прийому-передачі.
Правову природу договорів суди не з'ясували і їх не витребували.
Від правового аналізу умов договору № 562-У/97 господарські суди
ухилились. Хоч п.3.4. передбачено, що Позивач виплачує винагороду
за надані послуги, а п.4.5 передбачена відповідальність Позивача
за порушення строків виплати винагороди у вигляді пені, в розмірі
0,75% від сум простроченого платежу.
Пунктом 2.2.4 передбачено обов'язок Відповідача не пізніше 15
числа місяця наступного за звітним направляти Позивачу звіт про
стан розрахунків за спожитий газ боржниками, а п.3.5. Відповідач з
метою забезпечення своїх зобов'язань перед позивачем повинен був,
в тому числі, і укласти договори застави майна
підприємств-боржників.
Пунктом 4.6 Договору передбачено, що у випадку невиконання або
неналежного виконання своїх зобов'язань Відповідачем, в тому числі
у разі прострочки Позивач має право в односторонньому порядку
розірвати договір.
Таким чином правовий аналіз умов Договору № 5 свідчить, що зміни
суб'єктного складу зобов'язання не відбулося. За своєю юридичною
природою Договір № 5 не є договором уступки вимоги, а містить
ознаки договору доручення, відповідає вимогам ст.ст. 387, 390, 392
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
і був спрямований на стягнення
заборгованості з підприємств боржників, яким Позивач щомісячно
здійснював поставку природного газу.
За таких обставин, всі рішення по справі підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу ЗАТ "П" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/810-2 ) (sp02/810-2)
від 3.07.2003 року, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 7.02.2003 року та рішення
господарського суду м. Києва від 9.08.2002 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.