Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2003 р. (залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого: присутній,
Суддів: присутні,
за участю представника ТОВ фірма "О" - Д-а А.В.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ фірма "О" на постанову Вищого
господарського суду України від 8 липня 2003р. у справі за позовом
ТОВ фірма "О" до ТОВ "А" про визнання виконавчого напису таким, що
не підлягає виконанню,
встановила:
У квітні 2002р. ТОВ фірма "О" звернулось до господарського суду з
позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого
напису від 15.02.1999р., вчиненого приватним нотаріусом
Чернігівського міського нотаріального округу Б-ю Т.А. і
зареєстрованого в реєстрі за №875, про стягнення з ТОВ фірма "О"
на користь ТОВ "А" заборгованості по орендній платі та комунальним
послугам у сумі 6830,64 грн. та плату за вчинення виконавчого
напису в розмірі 136,61 грн., а всього -6967,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що вказана у виконавчому
написі сума заборгованості не відповідає фактичному стану
розрахунків між сторонами, а сам виконавчий напис вчинено з
порушенням встановленого законодавством порядку.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що
виконавчий напис вчинено з дотриманням вимог чинного
законодавства, а позивачем пропущено строк позовної давності.
Також, товариство зазначає, що є неналежним відповідачем у справі,
оскільки, дії по вчиненню виконавчого напису не проводило.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
13.06.2002р. позов задоволено частково: визнано виконавчий напис
від 15.02.1999р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського
міського нотаріального округу Б-ю Т.А. і зареєстрований в реєстрі
за №875 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення
5395,90 грн. заборгованості по орендній платі та комунальним
платежам та 107,92 грн. плати за вчинення виконавчого напису. В
іншій частині - у позові відмовлено, оскільки, судом встановлена
наявність у позивача заборгованості по орендній платі перед
відповідачем на суму 1434,74 грн., а тому і вчинення виконавчого
напису на цю суму є обґрунтованим.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.03.2003р. зазначене рішення суду скасоване, провадження у
справі припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з
тих мотивів, що спір не підлягає вирішенню в господарському суді.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2003р.
постанова Київського апеляційного господарського суду від
25.03.2003р. залишена без змін.
16 жовтня 2003р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ТОВ фірма "О", у якій ставиться питання про
скасування постанови Вищого господарського суду України від
08.07.2003р. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права, різне застосування Вищим господарським судом України одного
і того ж положення закону в аналогічних справах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що
заявлена позивачем вимога про визнання нотаріального напису таким,
що не підлягає виконанню, фактично є скаргою на дії нотаріуса,
яким незаконно вчинена нотаріальна дія.
Відповідно до статті 285 ЦПК України ( 1502-06 ) (1502-06)
, заінтересована
особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову
у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до
районного (міського) суду за місцем знаходження державної
нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконавчого
комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів чи
робочого місця приватного нотаріуса.
Аналогічні положення містить і стаття 50 Закону України "Про
нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
.
Сам позивач в обґрунтування своїх вимог у позовній заяві посилався
на те, що нотаріальний напис вчинено з порушенням встановленого
законодавством порядку (по нотаріально не посвідченому договору
оренди, за яким орендувалось не державне або комунальне майно).
Таким чином, висновок апеляційного суду та Вищого господарського
суду України про те, що даний спір не підлягає вирішенню в
господарському суді, а розглядається судами загальної юрисдикції,
є обґрунтованим і підстави для задоволення касаційної скарги
відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ фірма "О" залишити без задоволення.
Постанову Вищого господарського суду України від 8 липня 2003р.
залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.