ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
18.11.2003 N Д27/68(03/260)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Лівобережної міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2002 року Лівобережна міжрайонна ДПІ
м. Дніпропетровська звернулась до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до приватної
виробничо-комерційної фірми "Лас" та приватного підприємства
"Нісена" про визнання недійсним на підставі ст. 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
договору купівлі-продажу від 4 вересня 2000 року
N 194/Т, укладеного між відповідачами, та стягнення з приватного
підприємства "Нісена" в доход державного бюджету 500000 грн.,
отриманих без законних підстав. Позовні вимоги обгрунтовувались
тим, що приватне підприємство "Нісена" не мало права здійснювати
операції з металобрухтом без відповідної ліцензії і відповідно не
мало законних підстав отримувати в оплату за поставлений металолом
вексель на суму 500000 грн. Рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 13 червня 2002 року позов задоволено
частково. Визнано спірний договір недійсним на підставі ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. У задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що спірний договір не відповідає
вимогам ст. 4 Закону України "Про металобрухт" ( 619-14 ) (619-14)
та ст. 4
Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, оскільки
приватному підприємству "Нісена" не видавалась ліцензія на
здійснення операцій із металобрухтом кольорових та чорних металів.
Тому договір слід визнати недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
14 листопада 2002 року за нововиявленими обставинами вищевказане
рішення суду скасовано. Визнано спірний договір недійсним на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Стягнуто з приватної
виробничо-комерційної фірми "Лас" у доход держави 500000 грн. У
задоволенні позову в частині стягнення з приватного підприємства
"Нісена" на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Лас"
500000 грн. відмовлено.
Рішення обгрунтоване тим, що рішенням Ленінського районного
суду м. Донецька від 26 лютого 2002 року були визнані недійсними
установчі документи приватного підприємства "Нісена", оскільки
державна реєстрація підприємства була здійснена шляхом обману з
боку невстановлених осіб. Наведене свідчить, що діяльність
приватного підприємства "Нісена" була спрямована на ухилення від
сплати податків, що суперечить інтересам держави.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від березня 2003 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області від листопада 2002 року скасовано, а
рішення цього ж суду від 13 червня 2002 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 9 липня
2003 року N Д27/68 постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13 березня 2003 року залишено без змін.
Ці постанови мотивовані тим, що перелічені Лівобережною
міжрайонною ДПІ м. Дніпропетровська обставини не можуть вважатися
нововиявленими.
Ухвалою Верховного Суду України від 23 жовтня 2003 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 9 липня 2003 року N Д27/68
за касаційною скаргою Лівобережної міжрайонної ДПІ
м. Дніпропетровська, де поставлено питання про скасування
зазначеної постанови Вищого господарського суду України і постанов
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня
2003 року та припинення провадження у справі. Посилання зроблені
на порушення норм матеріального і процесуального права та
виявлення різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представників Лівобережної
міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська, які підтримали доводи
касаційної скарги та просили задовольнити, представника приватної
виробничо-комерційної фірми "Лас", котрий заперечував проти цього,
і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційну
скаргу слід задовольнити із таких підстав.
В оскарженій постанові Вищий господарський суд України
зазначив, що перелічені Лівобережною міжрайонною ДПІ
м. Дніпропетровська обставини не можуть вважатися нововиявленими,
оскільки не спростовують висновки, зроблені у рішенні
господарського суду від 13 червня 2002 року щодо невідповідності
укладеного між відповідачами договору вимогам чинного
законодавства і є такими, що додатково встановлені за підсумками
діяльності відповідачів по виконанню умов спірного договору.
Із такими висновками погодитись не можна.
Згідно зі ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної
сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для
справи і не могли бути відомі заявникові.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є угода,
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
Згідно з листом ДПІ у Ленінському районі м. Донецька від
20 вересня 2001 року приватне підприємство "Нісена" з моменту
реєстрації не здавало податкову звітність, не сплачувало до
бюджету та державних цільових фондів податки і збори.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 26 лютого
2002 року були визнані недійсними установчі документи приватного
підприємства "Нісена" з моменту реєстрації та скасовано свідоцтво
про реєстрацію підприємства як платника податку на додану вартість
з моменту реєстрації. Вказаним рішенням встановлено, що державна
реєстрація підприємства була здійснена шляхом обману з боку
невстановлених осіб, а його засновник Мереуца В.С. не мав наміру
здійснювати підприємницьку діяльність, жодних договорів не укладав
(а.с. 54).
Наведене свідчить, що приватне підприємство "Нісена" при
укладенні спірної угоди мало умисел на приховування від
оподаткування прибутків.
Перелічені обставини обгрунтовано визнано нововиявленими,
оскільки вони не були відомі при розгляді справи та мають істотне
значення для її правильного вирішення.
З урахуванням викладеного, касаційну скаргу Лівобережної
міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська слід задовольнити - постанову
Вищого господарського суду України від 9 липня 2003 року та
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
13 березня 2003 року скасувати, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 14 листопада 2002 року залишити в
силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної ДПІ
м. Дніпропетровська задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 9 липня
2003 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 13 березня 2003 року скасувати, а рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 14 листопада
2002 року залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, рік 2004, N 12