Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.11.2003 р. (залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого: присутній,
Суддів: присутні,
за участю представників:
ЗАТ "С" - присутні,
Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції -
присутній,
розглянувши касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної
податкової інспекції на постанову Вищого господарського суду
України від 28 травня 2003р. у справі за позовом ЗАТ "С" до
Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсним рішення,
встановила:
У липні 2002р. ЗАТ "С" звернулось до господарського суду з позовом
про визнання недійсним рішення Костянтинівської об'єднаної
державної податкової інспекції від 30.01.2002р. №85.
У ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги і просив
визнати недійсним зазначене рішення у частині донарахування 64
575,17 грн. податку на прибуток та фінансових санкцій по ньому у
сумі 6 457,52 грн., пені за несвоєчасне надходження валютної
виручки у сумі 628 846,46 грн., а також, винести рішення про
зменшення суми донарахованого в акті перевірки валового доходу на
215 250,55 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що оскаржуване
рішення винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2002р.,
залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 18.02.2003р., позов задоволено частково:
визнано недійсним рішення №85 від 30.01.2002р. у частині
донарахування податку на прибуток у сумі 64 575,17 грн. та
застосування фінансових санкцій за порушення податкового
законодавства у сумі 6457,52 грн.
Провадження у справі щодо вимог про винесення судом рішення про
зменшення суми донарахованого в акті перевірки валового доходу на
215 250,55 грн. припинено, з огляду на те, що спір у цій частині
непідвідомчий господарським судам..
У іншій частині позову щодо визнання недійсним рішення відповідача
про нарахування пені за несвоєчасне надходження валютної виручки
відмовлено з тих мотивів, що спори між позивачем та нерезидентом
ЗАТ "ПК" (Росія), вирішені Міжнародним арбітражем (третейським
судом) за арбітражним регламентом Ю, не дивлячись на задоволення
ним вимог позивача-резидента України, не можна вважати
розглянутими в установі, звернення до якої зупиняє нарахування
пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2003р.
зазначені судові рішення змінені: позовні вимоги у частині
нарахування пені у сумі 628 846,46 грн. задоволені у повному
обсязі з тих мотивів, що арбітраж (третейський суд) є судовою
установою у розумінні ст.4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. У решті частин
постанова Донецького апеляційного господарського суду від
18.02.2003р. та рішення господарського суду Донецької області від
19.09.2002р. залишені без змін.
16 жовтня 2003р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Костянтинівської об'єднаної державної
податкової інспекції, у якій ставиться питання про скасування
постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2003р. В
обґрунтування скарги зроблено посилання на різне застосування
Вищим господарським судом України одного і того ж положення закону
в аналогічних справах.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Касаційне провадження здійснюється в межах доводів касаційної
скарги. Костянтинівською об'єднаною державною податковою
інспекцією оспорюється законність постанови Вищого господарського
суду України в частині визнання недійсним її рішення щодо
нарахування пені, встановленої Законом України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, в
зв'язку зі зверненням позивача до Міжнародного арбітражу
(третейського суду).
Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, у редакції чинній
на момент здійснення перевірки, складання акта та прийняття
оспорюваного рішення відповідача, порушення резидентами термінів,
передбачених статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за
собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3
відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої
продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю
України за валютним курсом Національного банку України на день
виникнення заборгованості.
У разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним
комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при
Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок
недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1
і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, зупиняються пеня за їх порушення в
цей період не сплачується.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в
позові повністю або частково, або припинення (закриття)
провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни,
передбачені статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
,
поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день
прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про
задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених
статтями 1 і 2 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не сплачується з дати
прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Вищий господарський суд України обґрунтовано прийшов до висновку,
що звернення позивача з позовом до нерезидента - ЗАТ "П" (Росія)
до Міжнародного арбітражу (третейського суду), наділеного чинним
законодавством правом вирішувати спори, що витікають з
зовнішньоекономічних угод, можна вважати розглянутим в установі,
звернення до якої зупиняє нарахування пені за порушення термінів
розрахунків в іноземній валюті, оскільки позов було задоволено.
У силу частини 2 статті 3 Угоди про порядок вирішення спорів,
пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, підписаної у
Києві 20 березня 1992 року Урядами держав - учасниць Співдружності
Незалежних Держав та ратифікованої Верховною Радою України 19
грудня 1992 року, господарюючі суб'єкти кожної держави - учасниці
Співдружності Незалежних Держав мають на території інших держав -
учасниць Співдружності Незалежних Держав право безперешкодно
звертатися до судів, арбітражних судів, третейських судів та інших
органів, до компетенції яких належить вирішення справ, що,
зокрема, випливають із договірних та інших цивільно-правових
відносин між господарюючими суб'єктами.
Відповідно до частини 2 статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами
на вирішення третейського суду (арбітражу), крім спорів про
визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при
укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів,
пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Отже, чинне законодавство не робить винятку щодо можливості
передачі майнового спору, що витікає з зовнішньоекономічної угоди,
на вирішення третейського суду (арбітражу).
Згідно пункту 5 статті 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, укладення між
сторонами спору угоди про передачу даного спору на вирішення
третейського суду є підставою для припинення провадження
господарським судом.
Окрім того, за змістом чинного законодавства України, статті 4
Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням
господарської діяльності, компетентним судом держави - учасниці
Співдружності Незалежних Держав є, як правило, суд держави -
учасниці Співдружності Незалежних Держав, на території якої
відповідач мав постійне місце проживання або місцезнаходження на
день подання позову.
Відповідно до положень цієї норми, компетентні суди держав -
Учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в
інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу
спору цьому суду.
За наявності такої угоди суд іншої держави - учасниці
Співдружності припиняє провадження справ за заявою відповідача,
якщо таку заяву зроблено до прийняття рішення по справі.
Згідно статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, прийняття будь-яким
компетентним судом позовної заяви резидента України про стягнення
з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання
нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними
контрактами, в разі задоволення позову, своїм наслідком має те, що
пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього
Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не сплачується з дати прийняття позову до
розгляду судом або арбітражним (третейським) судом.
Таким чином, постанова Вищого господарського суду України в
оскаржуваній частині ґрунтується на чинному законодавстві і
підстави для задоволення касаційної скарги державної податкової
інспекції відсутні.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової
інспекції залишити без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.