Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(скасовано ухвалу ВГСУ)
04.11.2003 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників товариства з обмеженою відповідальністю
спільного підприємства "ХХХ" - присутній, відкритого акціонерного
товариства "YYY" - присутній, Генеральної прокуратури України
-присутні;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю спільного підприємства "ХХХ" (далі - Товариство)
на ухвалу Вищого господарського суду України від 08.07.2003 року №
Х4,
встановила:
У травні 2002 року Товариство звернулося в господарський суд м.
Н-ська із позовом до Міністерства аграрної політики України про
стягнення 2 186 598 грн. 02 коп. заборгованості за сечовину,
поставлену сільськогосподарським товаровиробникам згідно постанови
Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 року № 1953 "Про
забезпечення сільськогосподарських товаровиробників
матеріально - технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році"
( 1953-98-п ) (1953-98-п)
.
Ухвалою господарського суду м. Н-ська від 09.10.2002 року залучено
до участі у справі відкрите акціонерне товариство "YYY" третьою
особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від 11.12.2002 року,
залишеним без змін постановою Н-ського апеляційного господарського
суду від 06.05.2003 року, в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.07.2003 року №
Х4 Товариству повернуто касаційну скаргу на постанову Н-ського
апеляційного господарського суду від 06.05.2003 року на підставі
пункту 3 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала; вмотивована посиланням на те,
що доданий заявником реєстр на поштові відправлення рекомендованих
листів не може вважатись належним доказом надіслання копії скарги
іншій стороні у справі; таким доказом є лише опис вкладення.
16 жовтня 2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Товариства порушено провадження з перегляду у касаційному порядку
ухвали Вищого господарського суду України від 08.07.2003 року №
Х4. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до Вищого
господарського суду України. На обгрунтування касаційної скарги
зроблено посилання на виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення
нормативно-правового акта у аналогічних справах, неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, третьої особи та Генеральної прокуратури України,
розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Касаційну скаргу Товариства повернуто Вищим господарським судом
України на підставі пункту 3 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якого
касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом,
якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні
(сторонам) у справі.
Проте застосування судом касаційної інстанції вказаної норми
процесуального права є помилковим. Товариство подавало докази
надіслання касаційної скарги - реєстр на поштові відправлення
рекомендованих листів, на якому працівником об'єкта поштового
зв'язку проставлено відбиток календарного штемпеля. Складання
списку внутрішніх реєстрованих поштових відправлень, якщо
одночасно їх відправляється п'ять і більше, передбачено пунктом 85
Правил надання послуг поштового зв'язку ( 1155-2002-п ) (1155-2002-п)
,
затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002
року № 1155. Відповідно до визначення поняття доказів, що
міститься у статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, такий список (реєстр) є доказом. У разі
сумнівів у його достовірності, чи дійшовши висновку про
недостатність такого доказу, суд вправі був витребувати додаткові
докази, але не мав законних підстав для повернення касаційної
скарги.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати законною й
обгрунтованою, у зв'язку з чим її слід скасувати, а справу
передати на розгляд до Вищого господарського суду України.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного
підприємства "XXX" задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 08.07.2003 року № Х4
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.