ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
04.11.2003 Справа N 20-4/048
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників:
ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" -
Пономарьова П.О., Соловйової В.Р., Якимовича В.О., Державного
підприємства Міністерства оборони України "102 підприємство
електричних мереж" - Борщевського О.В., Фої О.В., розглянувши
касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони
України "102 підприємство електричних мереж" на постанову Вищого
господарського суду України від 22 липня 2003 р. у справі за
позовом ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до
Державного підприємства Міністерства оборони України "102
підприємство електричних мереж" про стягнення 3 343 417,35 грн. та
за зустрічним позовом про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2002 р. ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго"
звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з
Державного підприємства Міністерства оборони Україну "102
підприємство електричних мереж" заборгованості за транзит
електроенергії, здійснений на підставі укладеного між сторонами
договору від 10.07.2000 р. та договору N 18-24-01 від
18.04.2001 р., на суму 2 882 332,70 грн., пені - на суму
385 115,47 грн., втрат від інфляції - на суму 35 355,22 грн., а
також, 3% річних - 40 623,96 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав та звернувся до
ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" з зустрічним позовом
про визнання договору N 18-24-01 від 18.04.2001 р. недійсним на
підставі ст. 56 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
як такого, що
укладений внаслідок помилки.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від
27.05.2002 р., залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 28.08.2002 р., первісний
позов задоволений частково у сумі стягнення основної
заборгованості - 2 882 332,70 грн., пені - 385 115,47 грн., втрат
від інфляції - 35 355,22 грн., 3% річних - 33 277,72 грн., у
зустрічному позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що ДП МОУ "102 підприємство
електричних мереж" належним чином не виконало свої договірні
зобов'язання, у той же час, підприємству були відомі обставини, що
впливали на характер і природу договірних відносин, а тому підстав
для визнання договору N 18-24-01 від 18.04.2001 р. недійсним, на
підставі ст. 56 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, не вбачається.
Постановою Вищого господарського суду України від
03.12.2002 р. постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.08.2002 р. скасована, рішення
господарського суду м. Севастополя від 27.05.2002 р. змінене: у
первісному позові відмовлено, у іншій частині - залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що при вирішенні спору зазначеними
судовими інстанціями не були враховані положення постанов НКРЕ
N 1066 ( v1066227-99 ) (v1066227-99)
від 20.08.1999 р. та N 348 ( v0348227-01 ) (v0348227-01)
від 10.04.2001 р. щодо визначення тарифів на передачу
електроенергії місцевими (локальними) електромережами.
Постановою Вищого господарського суду України від
22.07.2003 р. переглянута за ново-виявленими обставинами та
скасована постанова Вищого господарського суду України від
03.12.2002 р., рішення господарського суду м. Севастополя від
27.05.2002 р. та постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.08.2002 р. залишені без змін.
9 жовтня 2003 р. Верховним Судом України порушено провадження
за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони
України "102 підприємство електричних мереж", у якій ставиться
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від 22.07.2003 р. та залишення у силі постанови Вищого
господарського суду України від 03.12.2002 р. Для обгрунтування
скарги зроблено посилання на неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права, невідповідність
оскаржуваної постанови положенням Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
У заяві ВАТ "Севастопольенерго" від 26.03.2003 р. про
перегляд постанови Вищого господарського суду України від 3 грудня
2002 р. за нововиявленими обставинами товариство посилалося як на
нововиявлену обставину на те, що постанова суду касаційної
інстанції грунтується на завідомо неправильних поясненнях
відповідача - Державного підприємства Міністерства оборони України
"102 підприємство електричних мереж".
Окрім того, товариством було заявлено клопотання про
поновлення строку подання заяви про перегляд постанови Вищого
господарського суду України від 03.12.2002 р. за нововиявленими
обставинами, з посиланням на те, що ця постанова оскаржувалася до
Верховного Суду України і ухвала про відмову в порушенні
касаційного провадження у справі надійшла на його адресу лише
24.02.2003 р.
Постановою Вищого господарського суду України від
22.07.2003 р., якою переглянута за нововиявленими обставинами та
скасована постанова Вищого господарського суду України від
03.12.2002 р., а рішення господарського суду м. Севастополя від
27.05.2002 р. та постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.08.2002 р. залишені без змін, як на
нововиявлені обставини суд посилається на обставини, викладені в
листі Національної комісії регулювання електроенергетики України
від 16.07.2003 р. N 05-39-09/2709. Згідно з цим листом, як
зазначено в оскаржуваній постанові, в тарифах на передачу
електроенергії місцевими (локальними електромережами) для
Державного підприємства МО України "102 підприємство електричних
мереж" було передбачено витрати на використання електромереж
ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (Постанова НКРЕ від
24.12.2001 р. N 1254 ( v1254227-01 ) (v1254227-01)
.
Даний лист не існував на момент звернення товариства з заявою
про перегляд постанови Вищого господарського суду України за
нововиявленими обставинами, не міг та й не називався товариством
нововиявленою обставиною, з якою Господарський процесуальний
кодекс України ( 1798-12 ) (1798-12)
пов'язує право на перегляд за
нововиявленими обставинами.
За змістом ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення суду, що набрало
законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими обставинами
за ініціативою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців
з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду
судового рішення. Суд не наділений правом ініціювання такого
перегляду і не може з власної ініціативи ті чи інші обставини, з
якими сторона чи прокурор не пов'язують перегляд рішення за
нововиявленими обставинами, визнавати такими.
Під час розгляду заяви, подання про перегляд судового рішення
за нововиявленими обставинами суд має перевірити наведені
заявником обставини на відповідність положенням ст. 112 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Дана вимога судом касаційної інстанції не виконана. Зазначені
як у заяві товариства, так і у постанові Вищого господарського
суду України обставини не могли визнаватися нововиявленими у
розумінні ст. 112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Всупереч вимогам процесуального законодавства в матеріалах
справи відсутній лист НКРЕ, яким Вищий господарський суд України
обгрунтовував оскаржувану постанову.
У касаційній скарзі на постанову Вищого господарського суду
України від 22.07.2003 р. скаржник посилався на те, що приведений
у тексті постанови зміст листа не відповідає дійсності. Зі змісту
листа вихолощено один припис: що діяли з 01.01.2002 р.".
Повний текст листа: "В тарифах на передачу електроенергії
місцевими (локальними електромережами), що діяли з 01.01.2002 р.,
для Державного підприємства МО України "102 підприємство
електричних мереж" було передбачено витрати на використання
електромереж ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго"
(Постанова НКРЕ від 24.12.2001 р. N 1254 ( v1254227-01 ) (v1254227-01)
.
Скаржник вказує на те, що така обставина робить цей лист не
належним доказом, оскільки, він не стосується періоду, за який
позивачем стягувалась заборгованість - до 01.01.2002 р.
За таких обставин, оскаржувана постанова Вищого
господарського суду України є незаконною та необгрунтованою і
підлягає скасуванню з залишенням без змін попередньої постанови
цього суду.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони
України "102 підприємство електричних мереж" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
22.07.2003 р., скасувати, а постанову Вищого господарського суду
України від 03.12.2002 р., залишити у силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 2, стор.99