Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2003 року (скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
за участю представників компанії "XXX." - присутній., відкритого
акціонерного товариства "YYY" - присутні,
розглянувши касаційні скарги відкритого акціонерного товариства
"YYY" (далі - Товариство) на постанови Вищого господарського суду
України від ХХ.06.2003 року у справі № Х6,
встановила:
У січні 2003 року компанія "XXX" (далі - Компанія) звернулася в
господарський суд Н-ської області із позовом до Товариства про
визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів Товариства
від ХХ.08.2000 року, у тому числі про збільшення статутного фонду
шляхом додаткової емісії акцій.
Позов обґрунтовувався тим, що рішення про збільшення статутного
фонду та додатковий випуск акцій прийнято на загальних зборах
акціонерів Товариства, які скликані та проведені з порушенням
вимог статей 40, 43 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
. Компанія також зазначала, що інформація про другий
випуск акцій Товариства, затверджена загальними зборами акціонерів
ХХ серпня 2000 року, опублікована ХХ травня 2001 року і містить
дані, які не могли існувати на момент проведення зборів. Компанія
вважала, що у вказану інформацію внесено зміни без погодження із
загальними зборами акціонерів, хоча правлінню чи іншому органу
Товариства не доручалося внесення таких змін. Позивач посилався на
те, що порушення вимог Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
позбавили можливості акціонерів, зокрема
Компанію, в повній мірі ознайомитися з умовам майбутньої емісії
акцій та скористатися переважним правом на придбання акцій
додаткового випуску, призвели до втрати більш ніж вдвічі голосів у
загальних зборах акціонерів Товариства та права на отримання
дивідендів у частині непридбаних акцій.
Відповідач позов не визнавав, мотивуючи свої заперечення тим, що
на дату опублікування повідомлення про загальні збори акціонерів
та на дату проведення самих зборів Компанія не була акціонером
Товариства, а тому ніяких її прав не порушено. Відповідач
вказував, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
зареєструвала другий випуск акцій Товариства підтвердивши тим
самим законність дій емітента при збільшенні статутного фонду.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.02.2003 року
позов задоволено. Суд зазначив, що відповідно до статті 43 Закон
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
повідомлення про
проведення загальних зборів акціонерів повинно бути зроблено не
менш як за 45 днів до ї скликання. Фактично повідомлення про
проведення загальних зборів акціонері Товариства опубліковано в
газеті "ZZZ" за 44 дня до скликання зборі] а в газеті "SSS" - за
40 днів. Стаття 40 вказаного Закону ( 1576-12 ) (1576-12)
визначає вимоги до
змісту повідомлення про скликання загальних зборів з питання змін
статутного фонду акціонерного товариства, які відповідачем не було
дотримано. Зокрема, повідомлення не містило таких даних: проекту
змін до статуту акціонерного товариства, пов'язаних із збільшенням
статутного фонд; дати початку і закінчення підписки на акції, що
додатково випускаються порядку відшкодування власникам акцій
збитків, пов'язаних із змінам статутного фонду. За цих обставин
суд дійшов висновку, що відповідачем порушено вимоги закону під
час підготовки та проведення загальних зборів акціонерів
Товариства, що відбулися ХХ серпня 2000 року.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.03.2003 року та постановою Вищого господарського суду України
від ХХ.06.2003 року зазначене рішення залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Н-ської області від ХХ.02.2003 року
задоволене клопотання Компанії про вжиття заходів до забезпечення
позову, а саме: до внесення змін до реєстру акціонерів заборонено
загальним зборам акціонерів Товариства та будь-яким іншим особам і
органам розглядати питання та приймати рішення про збільшення
розміру статутного фонду Товариства, про підведення підсумків
підписки на додатковий випуск акцій Товариства, про внесення
(затвердження) змін до статуту Товариства у зв'язку із збільшенням
статутного фонду та додатковою емісією акцій, будь-які інші
питання щодо збільшення статутного фонду та випуску акцій
Товариства.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.03.2003 року та постановою Вищого господарського суду України
від ХХ.06.2003 року зазначену ухвалу залишено без змін.
ХХ вересня 2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Товариства порушено провадження з перегляду в касаційному порядку
постанов Вищого господарського суду України від ХХ.06.2003 року. У
касаційних скаргах ставиться питання про скасування оскаржених
постанов та припинення провадження у справі з мотивів їх
невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань
застосування норм матеріального права, виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування
норм матеріального та процесуального права. На обґрунтування цих
мотивів зроблено посилання на ухвалу Судової палати з цивільних
справ Верховного Суду України від ХХ.11.2001 року (справа № Х1),
пункт 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від
26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших
органів" ( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
із змінами та доповненнями, пункт 2
роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від
23.08.1994 року № 02-5/611 "Про деякі питання практики
застосування заходів до забезпечення позову" ( v_611800-94 ) (v_611800-94)
із
змінами та доповненнями, постанову Вищого господарського суду
України від ХХ.12.2002 року № Х5.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідача та позивача, розглянувши доводи касаційних скарг,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Чинне законодавство передбачає право господарського товариства,
яким є акціонерне товариство, змінювати (збільшувати або
зменшувати) розмір статутного фонду. Зокрема статтею 38 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
встановлено, що
акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо
всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче
номінальної; збільшення статутного фонду здійснюється в порядку,
встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового
ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або
збільшення номінальної вартості акцій. Вирішення цього питання
віднесено до компетенції загальних зборів акціонерів, а у разі
якщо статутний фонд збільшується не більш як на 1/3, відповідне
рішення може прийняти правління за умови, що таке передбачено
статутом.
Судами встановлено, що ХХ серпня 2000 року відбулися загальні
збори акціонерів Товариства, на яких прийнято рішення про
збільшення статутного фонду Товариства на суму 122 590 130 грн.
шляхом додаткового випуску акцій у кількості 490 360 520 штук
номінальною вартістю однієї акції 25 коп. Вказане рішення зборів
визнано судом першої інстанції недійсним з тих мотивів, що
Товариством не були дотримані вимоги статей 40, 43 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
щодо терміну, у який
повинно бути зроблено повідомлення про скликання загальних зборів
акціонерів, та змісту повідомлення про загальні збори з питання
змін статутного фонду акціонерного товариства. Отже, підставою для
задоволення позову Компанії стали встановлені судом порушення
процедури скликання загальних зборів акціонерів Товариства.
Слід зазначити, що встановлені законом вимоги до порядку скликання
загальних зборів акціонерів мають завданням забезпечити власникам
акції реальну можливість реалізувати своє право на участь у
зборах. Тому недотримання вказаних вимог може бути підставою для
визнання прийнятих на зборах рішень недійсними, якщо це істотно
вплинуло на здійснення акціонерами своїх прав та прийняття зборами
рішень. Суд першої інстанції зазначеного не врахував, правового
обґрунтування щодо незаконності рішень прийнятих загальними
зборами акціонерів Товариства, не навів, а суді апеляційної й
касаційної інстанцій на це уваги не звернули.
Непереконливими є висновки суду першої інстанції, з яким
погодились суди апеляційної й касаційної інстанцій, щодо наявності
у Компанії матеріально-правового інтересу у даній справі. Як
зазначено судом недотримання терміну опублікування повідомлення
про проведення загальних зборів та відсутність у повідомленні
усієї передбаченої законом інформації позбавили акціонерів і
потенційних покупців акцій емітента можливості ретельно
підготуватися до здійснення наданих їм законом та статутом прав
під час проведення загальних зборів. Проте за законом Компанія не
має права звертатися до суду із позовом в інтересах інших осіб.
Під час розгляду справи відповідач стверджував, й іншого не
встановлено судом, що на момент опублікування повідомлення про
проведення загальних зборів та прийняття зборами рішень Компанія
не була акціонером Товариства. Відповідно ж до статті 41 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
право брати
участь у загальних зборах мають лише акціонери, а з правом
дорадчого голосу - члени виконавчих органів, які не є акціонерами.
Незаконною є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін
судами апеляційної й касаційної інстанцій, про вжиття заходів до
забезпечення позову шляхом заборони Товариству та іншим особам
вирішувати будь-які питання щодо збільшення статутного фонду та
випуску цінних паперів до внесення змін до реєстру акціонерів
Товариства.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вжиття заходів до забезпечення позову має на
меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення
господарського суду. Проте у даній справі Компанією не
пред'являлись вимоги, пов'язані із внесенням змін до системи
реєстру акціонерів. Відтак, у зазначеній ухвалі судом вирішені
питання, які не пов'язані із розглядом справи та виконанням
можливого рішення за результатами її розгляду.
За таких обставин судові рішення у справі не можна визнати
законними й обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають
скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати
викладене, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги і
заперечення сторін, всебічно і повно розглянути усі обставини
справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства "YYY"
задовольнити.
Постанови Вищого господарського суду України ( sp09/047-1 ) (sp09/047-1)
від ХХ.06.2003 року у справі № Х6, постанови Н-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.03.2003 року,
рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.02.2003 року та ухвалу господарського суду Н-ської області
від ХХ.02.2003 року скасувати, а справу передати на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.