СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
07.10.2003
Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу
спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові (далі - ДПІ) на ухвалу Вищого господарського суду
України від 7 липня 2003 р. ( n0017600-03 ) (n0017600-03)
у справі за позовом АТ
"Концерн "АВЕК і Ко" до ДПІ про визнання недійсним рішення,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2002 р. АТ "Концерн "АВЕК і Ко" звернулося до
господарського суду Харківської області з позовом до ДПІ про
визнання недійсним рішення від 21 грудня 2001 р. про застосування
та стягнення штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) і пені за порушення
податкового та іншого законодавства в частині неправомірного
включення до складу валових витрат у II кварталі 2001 р. страхової
премії в сумі 649558,58 грн.
Під час розгляду справи позивач доповнив позовні вимоги і
просив визнати такими, що не підлягають виконанню, платіжні
вимоги, виставлені ДПІ у період із 5 квітня по 11 червня 2002 р.
(усього 21 платіжна вимога); стягнути 140600 грн. витрат на оплату
послуг адвоката. Позивач відмовився від вимоги про визнання
частково недійсним рішення від 21 грудня 2001 р. та від вимоги про
визнання платіжних вимог такими, що не підлягають виконанню.
Рішенням господарського суду Харківської області від 9 жовтня
2002 р. позов задоволено частково; з відповідача на користь
позивача стягнуто 140600 грн. витрат на оплату послуг адвоката; у
частині вимог про визнання платіжних вимог такими, що не
підлягають виконанню, провадження у справі припинено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
4 грудня 2002 р. зазначене рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18 лютого
2003 р. ДПІ відмовлено у прийнятті касаційної скарги на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2002 р.
із тих підстав, що у засіданні суду апеляційної інстанції брав
участь прокурор, якому ДПІ повинна була надіслати копію касаційної
скарги, але доказів дотримання цієї вимоги не подано. Ухвала
мотивована посиланням на ч. 4 ст. 29, ч. 4 ст. 111, п. 3 ч. 1 ст.
111-3 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ДПІ 1 квітня 2003 р. повторно подала касаційну скаргу на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
4 грудня 2002 р., у якій заявила клопотання про відновлення
пропущеного процесуального строку.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 7 липня
2003 р. відхилено клопотання ДПІ про відновлення пропущеного
процесуального строку для подання касаційної скарги, а касаційну
скаргу повернуто на підставі п. 5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Ухвала мотивована тим, що наведені ДПІ причини пропуску строку не
можна визнати поважними.
Верховним Судом України 18 вересня 2003 р. за касаційною
скаргою ДПІ порушено провадження з перегляду в касаційному порядку
ухвали Вищого господарського суду України від 7 липня 2003 р. У
касаційній скарзі порушується питання про скасування оскарженої
ухвали та передачу справи на розгляд до цього суду. Касаційна
скарга мотивується посиланням на порушення положень ст. 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, виявлення неоднакового
застосування Вищим господарським судом України того самого
положення процесуального закону в аналогічних справах, неправильне
застосування норм процесуального права. На обґрунтування цих
підстав зроблено посилання на ухвалу Вищого господарського суду
України від 3 березня 2003 р. N 5803/1-27.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника
відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Первісна касаційна скарга на постанову Харківського
апеляційного господарського суду України від 4 грудня 2002 р. була
подана ДПІ в установлений строк, але повернута Вищим господарським
судом України через відсутність доказів надіслання копії
касаційної скарги прокурору, який брав участь у розгляді справи.
Частиною 3 ст. 111-3 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що після
усунення обставин, які згідно з пунктами 1 - 4 і 6 ч. 1 цієї
статті є підставою для повернення касаційної скарги, сторона має
право повторно подати касаційну скаргу. ДПІ цим правом
скористалася, подавши 1 квітня 2003 р. касаційну скаргу повторно
та додавши до неї докази надсилання копії скарги прокурору. На цей
момент процесуальний строк для подання касаційної скарги
закінчився, у зв'язку з чим ДПІ було заявлено клопотання про
відновлення пропущеного процесуального строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
за заявою сторони,
прокурора чи з власної ініціативи господарський суд може визнати
причину пропуску встановленого законом процесуального строку
поважною і відновити пропущений строк.
Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку,
Вищий господарський суд України виходив, зокрема, з того, що за
змістом ст. 53 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
поважними причинами визнаються лише
такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від
волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними
перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних
дій. Проте зроблене судом касаційної інстанції витлумачення
процесуальної норми не ґрунтується на її змісті, у зв'язку з чим
при вирішенні питання про відмову у відновленні пропущеного
процесуального строку допущено неправильне застосування ст. 53
ГПК.
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
не пов'язує право суду відновити пропущений
процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили
пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням
конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, наведені на
обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити
обїрунтований висновок щодо поважності чи неповажності причин
пропуску строку.
Оскаржена ухвала Вищого господарського суду України цим
вимогам не відповідає. Зокрема, суд не дав оцінки доводам ДПІ про
те, що ч. 4 ст. 111 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
не містить прямої вказівки
щодо необхідності надіслання копії касаційної скарги прокурору,
який бере участь у справі.
Слід зазначити, що встановлені законом строки вчинення
процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного
захисту порушених прав особи. Тому пропуск строку внаслідок
усунення стороною недоліків при поданні касаційної скарги,
обумовлених неоднозначністю викладених у процесуальній нормі
вимог, не може розглядатися як такий, що вчинений без поважних
причин.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу не можна визнати
законною й обґрунтованою, у зв'язку з чим її слід скасувати, а
справу передати на розгляд до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний
Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 7 липня 2003 р.
( n0017600-03 ) (n0017600-03)
N А-03/97-02 скасувати, а справу передати на
розгляд до Вищого господарського суду України для вирішення
питання про прийняття до провадження касаційної скарги ДПІ на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
4 грудня 2002 р.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
"Господарське судочинство
в Україні: Судова практика.
Застосування процесуальних
норм", 2005 р.