Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.09.2003 року (скасовано ухвалу ВГСУ)
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у господарських
справах у складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників відкритого акціонерного товариства "ХХХ" -
присутні, Ч-ської районної у м. Н-ську державної адміністрації -
присутній, Центру самоврядування громадян Ч-ського району м.
Н-ська - присутній,
розглянувши касаційні скарги Ч-ської районної у м. Н-ську
державної адміністрації (далі - Ч-ська райдержадміністрація) та
Центру самоврядування громадян Ч-ського району м. Н-ська (далі -
Центр самоврядування громадян) на ухвали Вищого господарського
суду України від ХХ.05.2003 року у справі № Х2,
встановив:
У листопаді 2001 року відкрите акціонерне товариство "ХХХ"
звернулося в господарський суд м. Н-ська із позовом до Ч-ської
райдержадміністрації та Центру самоврядування громадян про
визнання недійсним ордеру № Х1 на право зайняття нежитлового
приміщення площею 206,6 кв.м в будинку № 88, корпус Х по вул.
Ц-ній в м. Н-ську, виданого ХХ квітня 2001 року Я-ською районною
державною адміністрацією м. Н-ська Центру самоврядування громадян,
та виселення Центру самоврядування громадян із вказаних приміщень.
Рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.03.2002 року позов
задоволено.
Під час розгляду даної справи Н-ським апеляційним господарським
судом ухвалою цього суду від ХХ.02.2003 року до участі у справі
залучено Р-ську районну в м. Н-ську раду як відповідача.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.03.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено
без змін.
Ухвалами Вищого господарського суду України від ХХ.05.2003 року
повернуто касаційні скарги Ч-ської райдержадміністрації та Центру
самоврядування громадян на постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.03.2003 року на підставі пунктів 3, 6
частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
ХХ липня 2003 року Верховним Судом України за касаційними скаргами
Ч-ської райдержадміністрації та Центру самоврядування громадян
порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначених
ухвал Вищого господарського суду України від ХХ.05.2003 року. У
касаційних скаргах ставиться питання про скасування оскаржених
ухвал з мотивів їх незаконності. На обґрунтування цих мотивів
вказується про те, що ухвали підписано не тим складом колегії
суддів, який розглядав касаційні скарги. Окрім того, Ч-ська
райдержадміністрація та Центр самоврядування громадян не
погоджуються з підставами, з яких повернуто касаційні скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
відповідачів та позивача, розглянувши доводи касаційних скарг,
перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що
касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди здійснюють правосуддя шляхом
прийняття обов'язкових до виконання на усій території України
рішень, ухвал, постанов. Від імені господарського суду при
розгляді справ діють суддя, колегія суддів у залежності від того,
розглядається справа одноособове чи колегіально. Загальними
вимогами до всіх судових рішень є викладення їх у письмовій формі,
обов'язковість зазначення у вступній частині складу господарського
суду, підписання судового рішення всіма суддями, які брали участь
у засіданні (статті 82, 84, 86, 105, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 10
постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами і доповненнями, суди мають точно і
неухильно додержувати вимог закону про порядок постановлення і
проголошення судового рішення; рішення суду може бути постановлено
тільки суддею або суддями, які входили до складу суду в даній
справі.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
безумовною підставою
для скасування судом касаційної інстанції рішення місцевого або
постанови апеляційного господарського суду є порушення норм
процесуального права, якщо рішення або постанова не підписані
будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, які зазначені в
рішенні або постанові. У даній справі, розглядаючи касаційні
скарги Ч-ської райдержадміністрації та Центру самоврядування
громадян на постанову апеляційного суду, Вищий господарський суд
України сам допустив зазначене порушення норм процесуального
права.
У вступній частині ухвал Вищого господарського суду України від
ХХ.05.2003 року вказано, що касаційні скарги Ч-ської
райдержадміністрації та Центру самоврядування громадян розглянула
колегія суддів у складі А.А.А. (головуючий), Б.Б.Б., В.В.В., а
підписали вказані ухвали головуючий - А.А.А., судді - В.В.В.,
Г.Г.Г.
За цих обставин питання про наявність підстав для прийняття Вищим
господарським судом України до розгляду касаційних скарг Ч-ської
райдержадміністрації та Центру самоврядування громадян не знайшло
свого законного вирішення.
Порушення законності, як однієї з встановлених статтею 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
основних засад судочинства, дає
підстави для скасування оскаржених ухвал та передачі справи на
розгляд до Вищого господарського суду України.
Керуючись статтями 111-17- 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
Постановив:
Касаційні скарги Ч-ської районної у м. Н-ську державної
адміністрації та Центру самоврядування громадян Ч-ського району м.
Н-ська задовольнити.
Ухвали Вищого господарського суду України від ХХ.05.2003 року у
справі № Х2 скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого
господарського суду України в іншому складі колегії суддів для
вирішення питання щодо наявності підстав для прийняття до
провадження касаційних скарг Ч-ської районної у м. Н-ську
державної адміністрації та Центру самоврядування громадян Ч-ського
району м. Н-ська на постанову Н-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.03.2003 року.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.