ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16.09.2003 Справа N 20-4/321
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представника ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик" -
Фролової З.В.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Підприємство "Таврида
Електрик" на постанову Вищого господарського суду України від
15 травня 2003 р. у справі за позовом прокурора Гагарінського
району м. Севастополя в інтересах держави в особі
Севастопольського міського відділення Фонду України соціального
захисту інвалідів до ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик" про
стягнення 26487 грн., В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2002 р. прокурор Гагарінського району м. Севастополя
звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в
особі Севастопольського міського відділення Фонду України
соціального захисту інвалідів до ТОВ "Підприємство "Таврида
Електрик" про стягнення 26 487 грн. штрафних санкцій за
недотримання підприємством встановленого нормативу робочих місць
для працевлаштування інвалідів.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на
2000 р. норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів був
встановлений органом, що не мав на це відповідних повноважень.
Окрім того, на цей період не було визначено порядку здійснення
відрахувань у Фонд України соціального захисту інвалідів,
встановленого законодавством.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від
26.11.2002 р., залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 20.12.2002 р., позов
задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від
15.05.2003 р. наведені судові рішення залишені без змін.
14 серпня 2003 р. Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою ТОВ "Підприємство "Таврида
Електрик", у якій ставиться питання про скасування постанови
Вищого господарського суду України від 15.05.2003 р. та
направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Для
обгрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального права, невідповідність
оскаржуваної постанови положенням Конституції України.
Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, Вищий
господарський суд України виходив з того, що вона ухвалена у
відповідності з вимогами чинного законодавства. Разом з тим, з цим
висновком погодитися не можна.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(у редакції Закону з 14.10.1994 р.
( 204/94-ВР ) (204/94-ВР)
по 05.07.2001 р. ( 2606-14 ) (2606-14)
встановлювалося, що
місцеві Ради народних депутатів спільно з підприємствами
(об'єднаннями), установами і організаціями, громадськими
організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України
соціального захисту інвалідів у Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві та Севастополі, на підставі пропозицій
органів Міністерства соціального захисту населення України щорічно
визначають нормативи робочих місць, призначених для
працевлаштування інвалідів.
Таким чином, зазначений закон встановлював, що визначення
нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, мало
здійснюватися спільно, зокрема, з підприємством.
В порушення вимоги закону суд не досліджував питання чи
надавав відповідач пропозиції стосовно кількості робочих місць, чи
залучався він місцевими органами до визначення нормативу робочих
місць, призначених для працевлаштування інвалідів, чи приймали
участь у визначенні нормативу громадські організації інвалідів, за
участю відділення Фонду України соціального захисту інвалідів у
місті Севастополі, чи робилося це на підставі пропозицій органів
Міністерства соціального захисту населення України.
Суди не надали правового значення доводам відповідача, який
посилався на те, що на 2000 р. норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів був встановлений йому Гагарінською
районною державною адміністрацією м. Севастополя - органом, який
не мав на це відповідних повноважень.
Посилання ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик" на
незаконність розпорядження Гагарінської райдержадміністрації
м. Севастополя не знайшло юридичної оцінки суду. Однак оцінка
законності цього акта судом була обов'язковою, оскільки,
відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд
не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не
відповідають законодавству України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
органи держаної влади та місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначення Товариству "Підприємство "Таврида Електрик"
нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів, районною державною адміністрацією м. Севастополя
визнано судами законним без обгрунтування такого висновку,
всупереч вимогам чинного законодавства.
За змістом ст. 19 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(у редакції до 5 липня
2001 р. ( 2606-14 ) (2606-14)
визначення нормативів робочих місць мало
здійснюватися на сесіях місцевих рад.
Із матеріалів справи не вбачається, що рада делегувала
вказані повноваження Гагарінській районній державній адміністрації
м. Севастополя. Відсутній і висновок судів щодо законності
можливого делегування.
Таким чином, суди не дослідили належним чином питання
дотримання порядку встановлення нормативу робочих місць для
інвалідів відповідачу та відповідність визначення нормативів
вимогам Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
.
Окрім того, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли
суперечливих висновків щодо кількості робочих місць для інвалідів,
які мали бути створені відповідачем, кількості працевлаштованих
інвалідів, розміру середньої річної заробітної плати на
підприємстві. Вищий господарський суд, поклавши в основу постанови
фактичні дані встановлені судом першої, а не апеляційної
інстанції, свій висновок у цій частині не обгрунтував.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки за
недостатньо з'ясованих обставин справи, неправильно застосовані
норми матеріального права. У зв'язку з цим, постанова Вищого
господарського суду України, постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
м. Севастополя не можуть бути визнані законними, підлягають
скасуванню, а справа має бути направлена на новий розгляд до суду
першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно дослідити
вищенаведене і, враховуючи зазначені вище обставини та вимоги
законодавства, вирішити спір відповідно до закону.
Беручи до уваги викладене, і керуючись статтями 111-17 -
111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Судова палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ТОВ "Підприємство "Таврида Електрик"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
15.05.2003 р., постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 20.12.2002 р. та рішення господарського
суду м. Севастополя від 26.11.2002 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Вісник господарського судочинства, рік 2004, N 2, стор.87