ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.09.2003 Справа N 11/133-02
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників об'єднання профспілок Н-ської області
Федерації професійних спілок України - присутні; ТОВ "ХХХ" -
присутні; регіонального відділення Фонду державного майна України
по Н-ській області - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
об'єднання профспілок Н-ської області Федерації професійних спілок
України на постанову Вищого господарського суду України від ХХ
квітня 2003 року № Х2 у справі за позовом Н-ського обласного
міжгалузевого Фонду профспілкового майна (правонаступник -
об'єднання профспілок Н-ської області Федерації професійних спілок
України) до ТОВ "ХХХ" та регіонального відділення Фонду державного
майна України по Н-ській області про розірвання договору оренди і
стягнення 36 917 грн. 09 коп.,
встановила:
У липні 2002 року Н-ський обласний міжгалузевий Фонд
профспілкового майна звернувся до господарського суду Н-ської
області з позовом до ТОВ "ХХХ" та регіонального відділення Фонду
державного майна України по Н-ській області про розірвання
договору оренди і стягнення 36 917 грн. 09 коп.. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що ТОВ "ХХХ" порушує умови договору оренди
нежитлових приміщень № 4-4 від 27 березня 1995 року - не сплачує
орендну плату в строки і розмірі, передбачені договором. Рішенням
господарського суду Н-ської області від ХХ жовтня 2002 року у
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ лютого
2003 року вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ квітня 2003
року № Х2 постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ лютого 2003 року та рішення господарського суду Н-ської області
від ХХ жовтня 2002 року залишено без змін.
Ці судові рішення мотивовані тим, що вини ТОВ "ХХХ" перед
позивачем не існує, оскільки є факти стягнення з ТОВ "ХХХ"
заборгованості з орендної плати у судовому порядку на користь
регіонального відділення Фонду державного майна України по Н-ській
області (з серпня 2000 року по серпень 2001 року). Крім того,
певний період (з 12 травня 1999 року по 24 листопада 1999 року)
така заборгованість ТОВ "ХХХ" існувала лише перед регіональним
відділенням Фонду державного майна України по Н-ській області, так
як у цей період діяв договір оренди № 19-Н від 1 квітня 1999 року,
укладений між відповідачами.
Ухвалою Верховного Суду України від ХХ липня 2003 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від ХХ квітня 2003 року № Х2 за
касаційною скаргою об'єднання профспілок Н-ської області Федерації
професійних спілок України, де поставлено питання про скасування
зазначеної постанови та передачу справи на новий розгляд до суду
першої інстанції. Посилання зроблені на порушення норм
матеріального права та виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представника об'єднання
профспілок Н-ської області Федерації професійних спілок України,
який підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити,
представників ТОВ "ХХХ" і регіонального відділення Фонду
державного майна України по Н-ській області, котрі заперечували
проти цього, та перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що
всі прийняті по справі судові рішення підлягають скасуванню, а
справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з
таких підстав.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що оскільки
є факти стягнення з ТОВ "ХХХ" заборгованості з орендної плати на
користь регіонального відділення Фонду державного майна України по
Н-ській області у судовому порядку, то вини ТОВ "ХХХ" перед
позивачем не існує. Крім того, судами всіх інстанцій зазначено, що
договір оренди № 19-Н від 1 квітня 1999 року визнаний недійсним на
майбутнє правомірно.
Однак, ці юридичні висновки зроблені без урахування норм
матеріального права та ряду обставин, що мають суттєве значення.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені
рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує
господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться
знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі
сторони.
Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду
Н-ської області від ХХ серпня 2001 року по справі № Х3 договір
оренди № 19-Н від 1 квітня 1999 року, укладений між відповідачами,
визнано недійсним (т. 1, а.с. 45-46).
В ухвалі від ХХ вересня 2002 року, роз'яснюючи це рішення,
господарський суд Н-ської області зазначив, що договір оренди №
19-Н від 1 квітня 1999 року визнаний недійсним з моменту його
укладення згідно з ст. 59 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
(т. 2, а.с.
34-35).
Рішення господарського суду від ХХ серпня 2001 року вступило в
законну силу.
Один об'єкт оренди у період дії відповідного договору не може бути
об'єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше, оскільки це
унеможливлює реалізацію права користування цим об'єктом і не
відповідає вимогам глави 25 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, договору.
Згідно з п. 2.2.8 Договору оренди № 4-4 від 27 березня 1995 року
та відповідних додаткових угод орендар повинен своєчасно та в
повному обсязі вносити орендні платежі.
Із матеріалів справи вбачається, що до того часу, поки договір
оренди № 19-Н від 1 квітня 1999 року було визнано недійсним, ТОВ
"ХХХ" перераховувало орендну плату регіональному відділенню Фонду
державного майна України по Н-ській області згідно платіжних
доручень, що містяться в матеріалах справи (т.1, а.с. 77-129).
Крім того, заборгованість по платежам стягувалась з орендаря за
рішеннями судів.
Таким чином, майнові права об'єднання профспілок Н-ської області
Федерації професійних спілок України були порушені.
У зв'язку з наведеним усі прийняті в справі судові рішення не
можна вважати законними та обгрунтованими. Тому вони підлягають
скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи слід належно оцінити докази, що мають
значення для вирішення спору по суті, всебічно і повно перевірити
доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, та,
враховуючи зазначені вище обставини і вимоги законодавства,
прийняти законне та обгрунтоване судове рішення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу об'єднання профспілок Н-ської області Федерації
професійних спілок України задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/934-1 ) (sp02/934-1)
від
ХХ квітня 2003 року № Х2, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ лютого 2003 року та рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ жовтня 2002 року скасувати,
а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.