Спір про відшкодування збитків у зв'язку неправомірним утриманням з боку відповідача цілісного майнового комплексу - Матеріали постанови 06/145

розглянувши касаційну скаргу колективного підприємства "ХХХ" на постанову Вищого господарського суду України від ХХ.02.2003 року у справі за позовом Н-ської обласної спілки споживчих товариств до колективного підприємства "ХХХ" про стягнення 1207134, 55 грн. збитків,

ХХ лютого 2002 року Н-ська обласна спілка споживчих товариств звернулася до господарського суду Н-ської області з позовом до колективного підприємства "ХХХ" про відшкодування збитків у сумі 1 115 914,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовувалися неправомірним утриманням з боку відповідача цілісного майнового комплексу "YYY" м. Н-ська. В березні 2002 року позивач збільшив суму позовних вимог до 1 207 134, 55 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що майно знаходиться у нього правомірно на підставі договору оренди № 12/121-АД від 1.04.2000 року, укладеного ним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Н-ській області.

Рішенням ХХ.06.2002 року господарського суду Н-ської області від в задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2002 року встановлено, що відповідач володіє спірним майном правомірно на підставі договірних відносин між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Н-ській області та КП "ХХХ". При цьому у віндикаційному позові Н-ській обласній спілці споживчих товариств до КП "ХХХ" було відмовлено.

Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.10.2002 року скасовано рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2002 року та задоволено позов.

Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.02.2003 року постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.10.2002 року залишено без змін.

ХХ.04.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою КП "ХХХ" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від ХХ.02.2003 року. Скарга мотивується невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищий господарський суд України грунтував свою постанову тим, що на день прийняття постанови апеляційним судом ХХ.10.2002 року були чинні постанови Вищого господарського суду України від ХХ.08.2002 року у справі № Х9, якою договір оренди майнового комплексу № 12/121-АД від 1.04.2000 року, укладений позивачем із РВ ФДМ України у Н-ській області був визнаний недійсним та постанова від ХХ.08.2000 року у справі № Х8, якою встановлено, що позивач володіє спірним майном правомірно.

З такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 45 ГПК України (1798-12) судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Постановою Верховного Суду України від ХХ.11.2002 року постанова Вищого господарського суду України від ХХ.08.2002 року у справі № Х9, постанова Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ.05.2002 року та рішення господарського суду м. Ч-ська від ХХ.10.2001 року скасовані з направленням справи на новий розгляд.

При цьому Верховний Суд України не погодився з висновком Вищого господарського суду України щодо передачі управлінням торгівлі Н-ського облвиконкому цілісного майнового комплексу "YYY" м. Н-ська у власність Н-ській облспоживспілці на підставі спільної постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків" № 124 від 14.05.1987 року.

Обгрунтування постанови про залишення без змін постанови апеляційного суду касаційним судом судовими рішеннями, які є незаконними і скасовані є неправильним.

Не відповідають вимогам ст. 35 ГПК України (1798-12) висновки суду першої інстанції, який фактичних обставин справи не з'ясував посилаючись на преюдиційний факт - незаконне рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2002 року у справі № Х2, скасоване постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.10.2002 року.

Таким чином, постанова Вищого господарського суду України винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин необгрунтовані і незаконні судові рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Верховний Суд України, -

постановив:

Касаційну скаргу колективного підприємства "ХХХ" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від ХХ.02.2003 року, постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.10.2002 року та рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2002 року скасувати.