ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
26.08.2003 Справа N 14/277
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання
в.о. Генерального прокурора України на постанову Вищого
господарського суду України від 24.12.2002 року у справі за
позовом Дніпропетровського науково-виробничого об'єднання
електровозобудування до Української державної інноваційної
компанії
про стягнення суми,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2002 року Дніпропетровське науково-виробниче
об'єднання електровозобудування звернулось з позовом до
Української державної інноваційної компанії про стягнення суми.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та
Дніпропетровським регіональним відділенням Державного
інноваційного фонду України, правонаступником якого є відповідач,
було укладено інноваційний договір від 12.11.1998 року N 98-07,
але Українська державна інноваційна компанія взятих на себе
зобов'язань не виконала, чим було завдано Дніпропетровському
науково-виробничому об'єднанню електровозобудування збитки.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його
безпідставність.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2002 року
позов задоволене з тих мотивів, що відповідач неналежним чином
виконав договірні зобов'язання, чим завдав позивачу збитки, які
підлягають стягненню.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.10.2002 року скасовано рішення суду першої інстанції та в
позові відмовлено з тих підстав, що відповідно до статті 21 Закону
України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
зупинення
інвестиційної діяльності провадиться за рішенням інвесторів, при
цьому останні відшкодовують збитки учасникам інвестиційної
діяльності, але таке рішення відповідач не приймав. Окрім того,
позивач безпідставно пред'явив вимоги про відшкодування збитків.
Постановою Вищого господарського суду України від
24.12.2002 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а
рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.
Ухвалою від 12 червня 2003 року Верховним Судом України за
касаційним поданням в.о. Генерального прокурора України порушено
провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 24 грудня 2002 року з мотивів її
невідповідності нормам матеріального права.
В судовому засіданні представник Генеральної прокуратури
України та представники Української державної інноваційної
компанії висловились на підтримку касаційного подання, а
представники Дніпропетровського науково-виробничого об'єднання
електровозобудування - за її відхилення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідача та Генеральної прокуратури України,
перевіривши матеріали справи і рішення, які приймались судами в
процесі її розгляду, Судова палата вважає, що касаційне подання
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішення господарського суду міста Києва про задоволення
позову, з яким погодився суд касаційної інстанції,
обґрунтовувалось тим, що відповідач, в порушення статті 161
Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, належним чином не виконав
зобов'язання, які покладені на нього згідно інноваційного
договору, зокрема, до закінчення строку дії договору припинив
фінансування інноваційного проекту. Окрім того, Українська
державна інноваційна компанія неправомірно пред'явила вимогу до
позивача про надання пакету документів з висновком науково -
технічної експертизи, у якому повинно бути відображено елемент
новації проекту, що є фактично односторонньою зміною умов договору
в порушення статті 162 Цивільного кодексу.
Проте, з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони
не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи та
аналізу умов інноваційного договору від 12.11.1998 року N 98-07.
Відповідно до підпунктів 2.2.7, 2.2.8 зазначеного договору
Дніпропетровське науково-виробниче об'єднання електровозобудування
на вимогу Української державної інноваційної компанії повинно
надати фінансовий і технічний звіти про використання позикових
коштів з розшифровкою усіх проведених витрат, у випадку
необхідності, за вимогою інвестора, надавати йому баланс, звіт про
фінансово-майновий стан підприємства та іншу інформацію, в тому
числі конфіденційну. В разі ненадання звітних документів у
визначені строки, або відмови надати інвестору звітні документи та
технічні звіти виконання інноваційного проекту відповідач має
право в односторонньому порядку припинити дію договору. .
Листом від 06.03.2002 року N 15-362 Українська державна
інноваційна компанія запропонувала позивачу надати пакет
документів щодо виконання інноваційного проекту для прийняття
рішення про подальше фінансування. Дніпропетровське
науково-виробниче об'єднання електровозобудування зазначені
документи не надало.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлено
вимогу про відшкодування суми збитків, яка складається із сум
неодержаного доходу, прямих збитків від страхування заставленого
майна та сум збитків по виконанню інноваційного проекту.
Господарський суд міста Києва, задовольняючи позов, не надав
належної юридичної оцінки положенням підпунктів 2.2.4, 2.2.5
інноваційного договору, якими передбачено часткове фінансування
проекту за рахунок власних коштів позивача та інших інвесторів і
зобов'язано Дніпропетровське науково-виробниче об'єднання
електровозобудування укласти договір застави майна, що призвело до
невірного визначення розміру сум збитків, які підлягають
стягненню.
Окрім того, господарський суд першої інстанції не дослідив
належність виконання договірних зобов'язань позивачем. Суд
касаційної інстанції на вказані помилки уваги не звернув.
Разом з тим, не можна також погодитись з висновками суду
апеляційної інстанції про те, що згідно до статті 21 Закону
України "Про інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
зобов'язання для
інвестора відшкодовувати збитки учасникам інвестиційної діяльності
виникає тільки після прийняття рішення інвесторами про зупинення
або припинення інвестування, оскільки відповідно до частини 1
статті 20 зазначеного Закону при недодержанні договірних
зобов'язань суб'єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та
іншу відповідальність, передбачену законодавством України і
укладеними договорами.
Також невірним є твердження Київського апеляційного
господарського суду про те, що звернутись з позовними вимогами про
відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договірних
зобов'язань, можливо лише після припинення дії договору, оскільки
відповідно до статті 203 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
обов'язок
боржника відшкодувати кредиторові збитки виникає в разі
невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, в
незалежності від строку дії цього зобов'язання.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду
України від 24.12.2002 року, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 10.10.2002 року та рішення господарського
суду міста Києва від 25.06.2002 року підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи слід повно та всебічно перевірити
всі обставини справи, дати належну юридичну оцінку умовам
інноваційного договору від 12.11.1998 року N 98-07, вирішити
питання чи є збитками суми страхових платежів та власні витрати
Дніпропетровського науково-виробничого об'єднання
електровозобудування на виконання робіт по здійсненню
інноваційного проекту, встановити дійсний розмір збитків позивача
і належність виконання ним умов інноваційного договору та ухвалити
законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційне подання задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
24.12.2002 року у справі N 14/277, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 10.10.2002 року та рішення
господарського суду міста Києва від 25.06.2002 року - скасувати, а
справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.