СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
26.08.2003
Верховний Суд України, переглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ВАТ "Український науково-дослідний
інститут аналітичного приладобудування" (далі - Інститут) на
постанову Вищого господарського суду України від 15 травня 2003 р.
( n0015600-03 ) (n0015600-03)
у справі за позовом ТОВ "Газресурс" (далі -
Товариство) до Інституту, за участю третіх осіб на стороні
відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
ЗАТ "Науково-технічне підприємство "Украналіт-ГАЗАТ" (далі -
НТП "Украналіт-ГАЗАТ") та ЗАТ "Науково-технічне підприємство
"Украналіт-Авто" (далі - НТП "Украналіт-Авто") про стягнення
596820 грн. боргу, В С Т А Н О В И В:
Із позовом до господарського суду м. Києва Товариство
звернулося 20 червня 2002 р.
Заявлена позовна вимога мотивована тим, що: на підставі
рішення господарського суду м. Києва від 30 квітня 2002 р. (справа
N 9/73-02 за позовом Товариства до Інституту про зобов'язання
укласти договір купівлі-продажу акцій) між Товариством та
Інститутом був укладений договір про продаж останньому емітованих
ним 42630 простих іменних акцій за ринковою ціною 14 грн. за
1 акцію загальною вартістю 596820 грн.; відповідно до ст. 2
названого договору Інститут зобов'язаний був оплатити їх протягом
5 днів з моменту передачі реєстратору цінних паперів (сертифіката
акцій) та передавального розпорядження; зазначений сертифікат та
передавальне розпорядження реєстратору передані, але оплату акцій
Інститут не здійснив.
Інститут позов не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що
судове рішення у справі N 9/73-02 не набрало чинності, оскільки
було оскаржене в апеляційному порядку, й у зв'язку з чим
реєстратор не здійснив перереєстрації акцій.
За клопотанням Товариства з метою забезпечення позову на
підставі ст. 66 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвалою від 10 липня 2002 р. суд
наклав арешт на грошові кошти в сумі 596820 грн. та 4724 простих
іменних акцій НТП "Украналіт-ГАЗАТ", 2700 простих іменних акцій
НТП "Украналіт-Авто"; НТП "Украналіт-ГАЗАТ" заборонено вчиняти дії
щодо відчуження нежилої будівлі, що знаходиться у м. Києві по
вул. Предславинській, 39; НТП "Украналіт-Авто" заборонено вчиняти
дії щодо відчуження нежилої будівлі, що знаходиться у м. Києві по
вул. Тверській, 6.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
4 березня 2003 р. ухвалу від 10 липня 2002 р. суду першої
інстанції скасував виходячи з того, що: суд необгрунтовано вжив
заходів до забезпечення позову, оскільки рішення у справі
N 9/73-02 не набрало чинності, а тому договір купівлі-продажу
акцій не встановив для сторін цивільних прав і обов'язків; ухвала
про забезпечення позову перешкоджає нормальній роботі підприємств.
Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України
( n0015600-03 ) (n0015600-03)
постанову апеляційного суду скасував і залишив у
силі ухвалу суду першої інстанції.
Постанова обґрунтована висновком про те, що за змістом ст. 66
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
умовою застосування заходів до забезпечення позову
є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання судового рішення.
Інститут просить постанову Вищого господарського суду України
( n0015600-03 ) (n0015600-03)
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним
застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, третіх осіб та Генеральної прокуратури України,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд має
право вжити заходів до забезпечення позову, якщо їх невжиття може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського
суду.
Усупереч зазначеному положенню закону ухвала господарського
суду першої інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову
Товариства є необґрунтованою.
Ухвалою від 10 липня 2002 р. суд першої інстанції наклав
арешт на грошові кошти та акції третіх осіб у справі, а також
заборонив їм вчиняти дії щодо відчуження нежилих будівель, що
суперечить положенням ст. 67 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою арешт
можна накладати на майно або грошові суми, що належать тільки
відповідачеві, а заборона на вчинення дій може стосуватися лише
предмета спору (в цій справі предметом спору є стягнення збитків).
Отже, залишення оскаржуваною постановою зазначеної ухвали в
силі є неправомірним.
Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи постанову про
скасування ухвали від 10 липня 2002 р. тим, що судове рішення у
справі N 9/73-02 не набрало чинності, а тому договір
купівлі-продажу акцій, що був предметом спору в цій справі, не
встановив для Товариства та Інституту цивільних прав і обов'язків,
є нічим іншим, як вирішенням спору по суті, не відповідає
повноваженням суду апеляційної інстанції щодо перегляду ухвал про
забезпечення позову.
За таких обставин ухвалені господарськими судами всіх
інстанцій судові рішення щодо забезпечення позову Товариства є
незаконними і необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Інституту задовольнити, постанову Вищого
господарського суду України від 15 травня 2003 р. ( n0015600-03 ) (n0015600-03)
,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
4 березня 2003 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від
10 липня 2002 р. скасувати, а справу передати для розгляду по суті
до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
"Господарське судочинство
в Україні: Судова практика.
Застосування процесуальних
норм", 2005 р.