СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
26.08.2003
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова на
постанову Вищого господарського суду України від 14 квітня 2003 р.
( sp01/452-1 ) (sp01/452-1)
у справі за позовом корпорації "Укрнерудпром" до
ДПІ про визнання недійсним повідомлення рішення від 19 серпня
2002 р. N 24762/10/23-2 про застосування фінансових санкцій за
порушення податкового законодавства, В С Т А Н О В И В:
Корпорація "Укрнерудпром" 24 вересня 2002 року звернулась до
господарського суду Львівської області з позовом до ДПІ про
визнання недійсним повідомлення-рішення від 19 серпня 2002 р. про
застосування фінансових санкцій за порушення податкового
законодавства. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірне
рішення не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.
Зокрема, позивачем не порушувались підпункт 7.2.3 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон) та пункт 4 Порядку заповнення
податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від
30 травня 1997 р. N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
.
Рішенням господарського суду Львівської області від 10 жовтня
2002 р. визнано недійсним повідомлення-рішення ДПІ від 19 серпня
2002 р. про застосування фінансових санкцій до корпорації
"Укрнерудпром" за порушення податкового законодавства.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
2 січня 2003 р. вищевказане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 14 квітня
2003 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від
2 січня 2003 р. залишено без змін.
Ці судові рішення мотивовані тим, що позивач обґрунтовано
відніс до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними
N 8, N 34, N 35, отриманими від контрагента - приватного
підприємства "Агропромснаб". Крім того, чинне законодавство не
передбачає обов'язку платника податку здійснювати перевірку
правильності ведення постачальником податкового та бухгалтерського
обліку.
Ухвалою Верховного Суду України від 19 червня 2003 р.
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 14 квітня 2003 р.
( sp01/452-1 ) (sp01/452-1)
за касаційною скаргою ДПІ, де поставлено питання
про скасування зазначеної постанови. Посилання зроблені на
неправильне застосування норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши доповідача та перевіривши матеріали справи, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла
висновку, що оскаржувана постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд
до суду першої інстанції з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
позивачем від ПП "Агропромснаб" отримані податкові накладні N 8,
N 34, N 35 на суму 6856965 грн. 96 коп. і включені до податкового
кредиту за листопад 2001 року та січень 2002 року в сумі
1143282 грн. 66 коп.
Судами всіх інстанцій зазначено, що позивачем правомірно було
віднесено до податкового кредиту вказані суми.
Однак зазначений юридичний висновок зроблений без урахування
норм матеріального права та ряду обставин, що мають суттєве
значення.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів
7.1, 7.2 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування цим
податком є операції платників податків із продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт,
послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з
додатковим нарахуванням ПДВ; особа-продавець, яка зареєстрована як
платник ПДВ, зобов'язана за кожну повну або часткову поставку
товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю ПДВ та скласти і видати
йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в
ній суми ПДВ до податкового кредиту.
Тому, вирішуючи цей спір, суди зобов'язані були, насамперед,
з'ясувати, чи мало право ПП "Агропромснаб" складати і видавати
корпорації "Укрнерудпром" податкові накладні, і якщо мало, то чи
були вони складені у встановленому порядку.
Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна складається в момент виникнення
податкового зобов'язання продавця у двох примірниках. Оригінал
податкової накладної надається покупцеві, копія залишається у
продавця товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових зобов'язань продавця
вважається дата, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або
дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку
(товарного чека) - у разі розрахунків із використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту 4 Порядку заповнення податкової
накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р.
N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
та зареєстрованого Міністерством юстиції
України від 23.06.97 за N 233/2037 (із наступними змінами)
сплачена (нарахована) сума ПДВ у податковій накладній повинна
відповідати сумі податкових зобов'язань із продажу товарів (робіт,
послуг) продавця у книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг).
Проте судами не взято до уваги, що згідно з даними ДПІ
приватне підприємство "Агропромснаб" вищевказані податкові
накладні до податкового зобов'язання за звітний період не
включило. Крім того, з моменту реєстрації по жовтень 2001 року це
підприємство декларувало про відсутність фінансово-господарської
діяльності, а з листопада 2001 року відповідну звітність не
надавало зовсім.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Водночас у матеріалах справи відсутні документи, що
засвідчують факт виконання робіт (послуг) ПП "Агропромснаб".
Зокрема, акти виконаних робіт від 7.11.2001 на суму 2990895 грн.
96 коп., від 7.11.2001 на суму 1512000 грн., від 28.12.2001 на
суму 1494200 грн. та накладна від 24.01.2002 N 7 на суму
2356800 грн. Не долучено до матеріалів справи також податкові
накладні від 7.11.2001 р. N 34 та від 24.01.2002 р. N 8.
Ці обставини судами не досліджувалися, однак встановлення
перелічених вище фактів має суттєве значення для правильного
застосування норм матеріального права та вирішення цього спору по
суті.
У зв'язку з наведеним усі прийняті в справі судові рішення не
можна вважати законними та обґрунтованими. Тому вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
У новому розгляді справи слід належно оцінити докази, що
мають значення для вирішення спору по суті, всебічно і повно
перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення
сторін, та, враховуючи зазначені вище обставини і вимоги
законодавства, прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний
Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 14 квітня
2003 р. ( sp01/452-1 ) (sp01/452-1)
, постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 2 січня 2003 р. та рішення господарського
суду Львівської області від 10 жовтня 2002 р. скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
"Господарське судочинство в Україні", 2004 р.