Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2003 року (залишено без змін постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі :
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників ТОВ "ХХХ" -присутні; "YYY" - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ
"ХХХ" на постанову Вищого господарського суду України від ХХ
квітня 2003 року № Х1 у справі за заявою "YYY" до ТОВ "XXX" про
банкрутство,
встановила:
ХХ лютого 2002 року "YYY" звернувся до господарського суду Н-ської
області з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ "ХХХ".
Вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням Вищого арбітражного суду
України від ХХ березня 2001 року у справі № Х4 стягнуто з ТОВ
"ХХХ" на користь "YYY" 298 502, 5 доларів США заборгованості за
наданим кредитом та видано відповідний наказ. На день звернення із
заявою рішення суду не виконано, що свідчить про
неплатоспроможність ТОВ "ХХХ".
Ухвалою господарського суду Н-ської області від ХХ травня 2002
року визнано грошові вимоги кредитора - "YYY" - до боржника - ТОВ
"ХХХ" - на суму 1 586 063 грн. 18 коп. боргу. Введено процедуру
розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна
боржника А.А.А.
Постановою Ч-ського апеляційного господарського суду від ХХ січня
2003 року вищевказану ухвалу залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ квітня 2003
року № Х1 постанову Ч-ського апеляційного господарського суду від
ХХ січня 2003 року залишено без змін.
Ці судові рішення мотивовані тим, що наказ Вищого арбітражного
суду України від ХХ березня 2001 року, за яким на користь "YYY"
стягнуто з ТОВ "ХХХ" 298 502, 5 доларів США пред'явлений до
виконання. Проте, стягнення виконавчою службою не здійснено через
відсутність коштів на банківських рахунках боржника. Відповідно до
ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
ці обставини є підставою
для порушення щодо боржника справи про банкрутство. Крім того,
суди апеляційної та касаційної інстанції вказали, що суддя
господарського суду Н-ської області, який розглядав справу, мав
відповідні повноваження, оскільки він призначений на посаду судді
Президентом України відповідно до п. 13 ст. 24 та ст. 42
Конституційного договору ( 1к/95-ВР ) (1к/95-ВР)
.
Ухвалою Верховного Суду України від ХХ червня 2003 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від ХХ квітня 2003 року № Х1 за
касаційною скаргою ТОВ "ХХХ", де поставлено питання про скасування
зазначеної постанови Вищого господарського суду України та
передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилання зроблені на невідповідність оскарженої постанови
положенням Конституції України, порушення норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ "ХХХ", який
підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити,
представника "YYY", котрий заперечував проти цього, перевіривши
матеріали справи, судова палата у господарських справах Верховного
Суду України дійшла висновку, що оскаржену постанову Вищого
господарського суду України слід залишити без змін із таких
підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін попередні
судові рішення, виходив із того, що суддя господарського суду
Н-ської області, який розглядав справу, мав відповідні
повноваження, оскільки він призначений на посаду судді Президентом
України відповідно до п. 13 ст. 24 та ст. 42 Конституційного
договору ( 1к/95-ВР ) (1к/95-ВР)
.
Такий висновок є обгрунтованим та не суперечить положенням
Конституції України.
Так, Указом Президента України від 20 березня 1996 року № 202/96
"Про призначення суддів" ( 202/96 ) (202/96)
Б.Б.Б. був призначений на
посаду судді арбітражного суду Н-ської області.
Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про господарські суди"
( 1142-12 ) (1142-12)
повноваження судді господарського суду визначаються
Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, цим Законом ( 1142-12 ) (1142-12)
, ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та іншими законами.
У відповідності з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про арбітражний суд"
( 1142-12 ) (1142-12)
(у редакції станом на 20 березня 1996 року) арбітр
арбітражного суду призначається Верховною Радою України за
поданням Голови Вищого арбітражного суду України безстроково.
Ч. 2 п. 12 Перехідних положень Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені
до набуття чинності цією Конституцією ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, продовжують
здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до
закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.
Пунктом 13 ст. 24 Конституційного договору ( 1к/95-ВР ) (1к/95-ВР)
встановлено, що судді загальних та арбітражних судів призначаються
Президентом України за поданням Міністерства юстиції України,
погодженим з Верховним Судом України та Вищим арбітражним судом
України.
Таким чином, суддя арбітражного суду Н-ської області Б.Б.Б. був
призначений Президентом України на посаду арбітра безстроково та
мав повноваження розглядати дану справу.
Судами при розгляді справи правильно застосовані норми
матеріального права.
З урахуванням наведеного, постанову Вищого господарського суду
України від ХХ квітня 2003 року № Х1 слід залишити без змін, а
касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" - без задоволення.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ "ХХХ" залишити без задоволення, а постанову
Вищого господарського суду України від ХХ квітня 2003 року № Х1 -
без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.