Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.06.2003 року
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у господарських
справах у складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників Н-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Ч-ської області - присутні,
розглянувши касаційну скаргу Н-ської об'єднаної державної
податкової інспекції Ч-ської області (далі - Н-ська ОДПІ) на
постанову Вищого господарського суду України від ХХ.03.2003 року №
Х1,
встановив:
У квітні 2002 року державна податкова інспекція у Р-ському районі
Ч-ської області звернулася в господарський суд Ч-ської області із
позовом до відкритого акціонерного товариства "ХХХ" (далі - Завод)
та закритого акціонерного товариства "YYY" (далі -Товариство) про
визнання недійсною укладеної між відповідачами угоди від
ХХ.12.2001 року про погашення боргу (далі - угода).
Позивач вказував, що за умовами угоди Завод зобов'язався передати
Товариству в рахунок боргу майно, основні засоби (обладнання) на
суму 1 734 376 грн., а Товариство зобов'язалося передати
емітований Заводом ХХ.11.2001 року простий вексель зі строком
оплати по пред'явленню на суму 1 734 336 грн. Посилаючись на те,
що майно, яке є предметом угоди, перебувало у податковій заставі і
відчужено без письмової згоди органу державної податкової служби,
позивач просив визнати угоду недійсною з підстав, передбачених
статтями 48, 49 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалою господарського суду Ч-ської області від ХХ.07.2002 року
державну податкову інспекцію у Р-ському районі Ч-ської області
замінено на Н-ську ОДПІ в порядку процесуального
правонаступництва.
Завод позов не визнавав, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що
після набрання чинності статтею 8 Закону України від 21.12.2000
року № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
) позивач не надсилав
повідомлень про наявність податкової застави чи податкового боргу.
У період з ХХ.12.2001 року по ХХ.01.2002 року, тобто коли укладено
угоду, за даними карток особових рахунків у Заводу не було
податкового боргу. Завод вказував, що предметом угоди є погашення
заборгованості перед Товариством, яка виникла в результаті
господарської діяльності; ця угода не має спрямованості на
ухилення від сплати податків.
Товариство позов не визнавало, посилаючись на те, що є
добросовісним набувачем майна за угодою. На думку Товариства,
позивач не довів, що угода не відповідає вимогам закону, а також
що вона спрямована на порушення вимог законодавства про
оподаткування та на ухилення від сплати податків.
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ.09.2002 року у
позові відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що позивачем не
доведена наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди
недійсною. Зокрема суд виходив із того, що за матеріалами
документальної перевірки дотримання вимог законодавства про
оподаткування у Заводу не було податкового боргу на дату укладення
угоди. Суд зазначив, що за відсутності в картках особових рахунків
даних про податкову заборгованість Заводу не можна вважати
доведеним умисел сторін угоди на реалізацію майна всупереч вимогам
закону.
Постановою Я-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.01.2003 року зазначене рішення залишено без змін. Погоджуючись
з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд додатково
зазначив, що позивачем не надано доказів перебування спірного
майна у податковій заставі. При цьому суд апеляційної інстанції
виходив із того, що запис у державному реєстрі застав рухомого
майна від ХХ.12.1999 року не є таким доказом, оскільки відповідно
до положень Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг, який виник
станом на ХХ грудня 1999 року, підлягав списанню.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.03.2003 року
№ Х1 зазначену постанову Я-ського апеляційного господарського суду
залишено без змін.
ХХ травня 2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Н-ської ОДПІ порушено провадження з перегляду у касаційному
порядку постанови Вищого господарського суду України від
ХХ.03.2003 року № Х1. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої постанови та передачу справи на новий
розгляд до суду першої інстанції з мотивів виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону у аналогічних справах. На обґрунтування мотивів
касаційної скарги щодо неоднозначного застосування господарськими
судами підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 2181-111
( 2181-14 ) (2181-14)
зроблено посилання на постанову Вищого господарського
суду України від ХХ.01.2003 року № Х8.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Верховний Суд України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Податкову заставу як спосіб забезпечення погашення платником
податків податкової заборгованості запроваджено Указом Президента
України від 04.03.1998 року № 167/98 "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 167/98 ) (167/98)
(далі - Указ № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
). Статтею 2
Указу № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
було встановлено, що з дня виникнення
податкової заборгованості все майно і майнові права платника
податків перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових
прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та
основних фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку
казенним підприємством. За правилами цієї статті податкова застава
не потребувала письмового оформлення; у триденний строк від дня
виникнення податкової застави орган державної податкової служби
повинен був письмово повідомити платника податків про податкову
заставу належного йому майна та майнових прав. Статтею 3 Указу №
167/98 ( 167/98 ) (167/98)
передбачалося, що з 1 липня 1998 року податкова
застава рухомого майна підлягає реєстрації в Державному реєстрі
застав рухомого майна.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під
час дії Указу № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
Заводу були направлені
повідомлення від ХХ.08.1998 року № Х3, від ХХ.09.1999 року № Х4,
від ХХ.07.2000 року № Х5 та від ХХ.09.2000 року № Х6 про
перебування всього майна і майнових прав у податковій заставі до
повного погашення податкової заборгованості. Згідно з витягом про
внесення запису до Державного реєстру застав рухомого майна
податкова застава рухомого майна та майнових прав Заводу виникла
ХХ серпня 1998 року , та зареєстрована ХХ грудня 1999 року за №
Х7; запис про реєстрацію застави дійсний до ХХ грудня 2004 року.
Відхиляючи вказані докази, суди послалися на те, що відповідно до
положень Закону № 2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг, який виник
станом на ХХ грудня 1999 року і не сплачений до ХХ лютого 2001
року, підлягав списанню, а тому на дату укладення спірної угоди
Завод не мав податкового боргу.
Однак при встановленні зазначених фактів судами порушено норми
матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного
вирішення справи, а Вищий господарський суд України на це уваги не
звернув.
Судами не враховано, що передбачений пунктом 18.1 статті 18 Закону
№ 2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
механізм реструктуризації податкового боргу
передбачав як списання боргу, що виник станом на ХХ грудня 1999
року, так і розстрочення боргу, який виник у період з ХХ січня
2000 року до ХХ січня 2001 року. На обґрунтування доводів щодо
наявності у Заводу на дату укладення спірної угоди несплаченого
розстроченого податкового боргу на суму 339 853 грн. 75 коп.
позивач посилався на рішення начальника державної податкової
інспекції у Р-ському районі Ч-ської області про розстрочення
податкового боргу від ХХ.05.2001 року № Х9, від ХХ.06.2001 року №
ХХ1, від ХХ.07.2001 року № ХХ2, від ХХ.07.2001 року № ХХ3 та
відповідні договори, укладені між податковим органом і Заводом.
Вказані рішення податкового органу приймалися під час дії Указу №
167/98 ( 167/98 ) (167/98)
, статтею 7 ( 167/98 ) (167/98)
якого передбачалося, що
податкова застава припиняється погашенням або списанням у
встановленому порядку податкової заборгованості. Отже, за нормами
Указу № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
припинення податкової, застави не
пов'язувалось із настанням такого юридичного факту як розстрочення
податкового боргу.
Відповідно до пунктів 19.1, 19.2 Закону № 2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
з
набранням чинності з 1 жовтня 2001 року статтею 8 "Податкова
застава" припинилася дія Указу № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
у частині
правового регулювання податкової застави. Слід зазначити, що у
зв'язку з набранням чинності зазначеною статтею законодавство не
містить вказівок, які б давали підставу для висновку про
звільнення активів платника податків з податкової застави, що
виникла до XX жовтня 2001 року на підставі Указу № 167/98
( 167/98 ) (167/98)
.
Згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону № 2181-111
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за
винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом, зокрема, операцій з продажу, інших видів
відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна,
майнових чи немайнових прав. Аналогічна норма, якою платнику
податків дозволялося відчужувати майно та майнові права, що
перебувають у податковій заставі, лише за письмовою згодою органів
державної податкової служби, містилася у статті 5 Указу № 167/98
( 167/98 ) (167/98)
.
Враховуючи викладене, висновки судів про те, що позовні вимоги не
знайшли свого підтвердження, не можуть бути визнані
обґрунтованими, оскільки зроблені всупереч вимогам Указу № 167/98
( 167/98 ) (167/98)
та Закону № 2181-111 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За таких обставин всі ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду слід всебічно і повно
перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення
сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17- 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
Постановив :
Касаційну скаргу Н-ської об'єднаної державної податкової інспекції
Ч-ської області задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/691-1 ) (sp02/691-1)
від ХХ.03.2003 року № Х1, постанову Я-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.01.2003 року та рішення
господарського суду Ч-ської області від ХХ.09.2002 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.