Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
                      ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
24.06.2003 року
 
Судова  палата  у  господарських справах Верховного Суду України у
складі:
 
Головуючого судді,
суддів;
 
розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу
відкритого  акціонерного  товариства  "ZZZ"  на  постанову  Вищого
господарського  суду  України  від  ХХ.04.2003  року  у  справі за
позовом Державного геологічного підприємства "YYY" (правонаступник
Дочірнє   підприємство  Національної  акціонерної  компанії  "XXX"
"YYY") до відкритого акціонерного товариства "ZZZ"  про  стягнення
суми,
 
                           встановила:
 
У грудні  2000  року  Державне  геологічне  підприємство  "YYY"  в
арбітражному  суді  Ч-ської  області  звернулось  з   позовом   до
відкритого  акціонерного  товариства  "ZZZ"  про  стягнення  суми.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач вчасно не перерахував
суму боргу, що виникла внаслідок виконання договору про постачання
природного газу від ХХ.05.1998 року № Х1,  та підлягала  стягненню
за рішенням арбітражного суду Ч-ської області від ХХ.12.1998 року,
тому позивач просить  стягнути  збитки  у  вигляді  суми  курсової
різниці та пеню за час прострочення.
 
Відкрите акціонерне  товариство  "ZZZ" позовні вимоги не визнало з
тих підстав,  що стягнення заборгованості  за  вказаний  позивачем
період  вже було розглянуто арбітражним судом та вимоги Державного
геологічного підприємства "YYY" були  задоволені,  окрім  того  на
виконання  рішення суду сторони уклали угоду від ХХ.08.1999 року №
Х4 про взаєморозрахунки,  згідно до якої погашення стягнутої судом
заборгованості  проводилась  шляхом  видачі  векселів,  що  й було
зроблено. Справа розглядалась судами неодноразово.
 
Рішенням арбітражного суду Ч-ської області  від  ХХ.02.2001  року,
залишеним  без змін постановою цього ж суду від ХХ.05.2001 року та
постановою   Н-ського   апеляційного   господарського   суду   від
ХХ.12.2001  року,  в  позові відмовлено з тих підстав,  що сторони
погодили порядок та строки погашення заборгованості, про що уклали
угоду від ХХ.08.1999 року, чим змінили умови договору від ХХ.05.98
року № Х1.
 
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.05.2002  року
всі зазначені судові рішення скасовано, а справу передано на новий
судовий розгляд.
 
В процесі розгляду справи було здійснено заміну позивача, оскільки
наказом  Національної  акціонерної компанії "XXX" створено Дочірнє
підприємство Національної акціонерної компанії "XXX" "YYY",  яка є
правонаступником Державного геологічного підприємства "YYY".
 
Заявою від  ХХ.08.2002  року  позивач  зменшив  позовні  вимоги та
відмовився від стягнення пені.
 
Рішенням господарського суду Ч-ської області від  ХХ.10.2002  року
позов   задоволено   частково   з   тих   мотивів,  що  угода  про
взаєморозрахунки від ХХ.08.1999 року була  укладена  сторонами  на
стадії  виконання  судового  рішення  та  по  своєї суті є мировою
угодою, яка повинна бути затверджена судом, чого зроблено не було.
Таким чином,  заміни одного зобов'язання іншим не відбулось. Окрім
того,  у зв'язку з тим,  що кредитор  навмисно  сприяв  збільшенню
збитків,  судом був зменшений розмір збитків від курсової різниці,
що підлягав достягнення.
 
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.04.2003  року
залишено  без  змін постанову Н-ського апеляційного господарського
суду від ХХ.02.2003 року,  якою рішення  господарського  суду  від
ХХ.10.2002  року  змінено.  Судові рішення мотивовані тим,  що суд
першої інстанції помилково дійшов висновку  про  те,  що  кредитор
навмисно сприяв збільшенню збитків та зменшив розмір збитків.
 
Ухвалою від  ХХ  червня  2003  року  Верховним  Судом  України  за
касаційною  скаргою  відкритого  акціонерного   товариства   "ZZZ"
порушено  провадження  з перегляду у касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України  від  ХХ  квітня  2003  року  з
мотивів її невідповідності нормам матеріального права.
 
Заслухавши доповідь   судді-доповідача,   пояснення  представників
позивача та відповідача,  перевіривши матеріали справи і  рішення,
які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу  ( 1540-06  ) (1540-06)
          угодами
визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення,
зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
 
ХХ.05.1998 року  №  Х1  сторони  уклали  договір  про   постачання
природного  газу,  стягнення  заборгованості  за  яким проводилось
згідно рішення арбітражного суду Ч-ської  області  від  ХХ.12.1998
року.  З метою проведення розрахунків позивач та відповідач уклали
угоду про взаєморозрахунки від ХХ.08.1999 року  №  Х4,  згідно  до
якої  відкрите акціонерне товариство "ZZZ" зобов'язалось в рахунок
погашення заборгованості емітувати на користь  позивача  переводні
векселя,  за  якими  розрахунок  здійснюється  за участю закритого
акціонерного товариства "RRR" та закритого акціонерного товариства
"QQQ".
 
Таким чином,  невірним  є  висновком  господарського  суду Ч-ської
області,  з  яким  погодились  суди  апеляційної   та   касаційної
інстанцій,  про те,  що зазначена угода є мировою, оскільки згідно
до  статті  78   Господарського   процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
          мирова  угода може стосуватися лише прав і обов'язків
сторін щодо предмета позову.
 
За таких  обставин,  арбітражний  суду  Ч-ської   області   дійшов
обгрунтованих  висновків про те,  що сторони угодою від ХХ.08.1999
року визначили інший порядок та умови проведення розрахунків,  ніж
був   передбачений   договором   від   ХХ.05.1998  року  №  Х1  та
зобов'язання відповідача за договором  про  постачання  природного
газу   припинилось   на  підставі  статті  220  Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Відповідно до  статті  216  Цивільного   кодексу   ( 1540-06   ) (1540-06)
        
зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
 
Передача векселів  була проведена відповідачем в обумовлені угодою
від ХХ.08.1999 року № Х4 строки.
 
Відповідно до  статті  4  Закону  України  "Про  обіг  векселів  в
Україні"  ( 2374-14 ) (2374-14)
         у разі видачі (передачі) векселя відповідно
до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за  цим
договором  та  виникають  грошові  зобов'язання  щодо  платежу  за
векселем.
 
Оскільки акцептантом  та  платником   за   векселями   є   закрите
акціонерне товариство "RRR",  до того ж,  відповідач відповідно до
пункту 5 угоди від ХХ.08,1999 року № Х4 здійснює з ним  розрахунок
за  спожитий  газ,  то правові підстави для покладання на відкрите
акціонерне  товариство  "ZZZ"  відповідальності   за   несвоєчасне
перерахування коштів за векселями відсутні.
 
За таких  обставин,  постанова  Вищого господарського суду України
від ХХ.05.2002 року,  рішення господарського суду Ч-ської  області
від    ХХ.10.2002    року,    постанова    Н-ського   апеляційного
господарського  суду  від  ХХ.02.2003  року  та  постанова  Вищого
господарського   суду   України  від  ХХ.04.2003  року  підлягають
скасуванню,  а постанова Н-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.12.2001 року - залишенню в силі.
 
Керуючись статтями  111-17  - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Судова палата,
 
                          постановила:
 
Касаційну скаргу задовольнити.
 
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/689-1 ) (sp02/689-1)
         
від ХХ.05.2002 року у справі №  Х3,  рішення  господарського  
суду  Ч-ської  області від ХХ.10.2002 року,  постанову Н-ського
  апеляційного  господарського суду  від  ХХ.02.2003 року 
  та постанову Вищого господарського суду України від 
  ХХ.04.2003 року  -  скасувати,  а  постанову  Н-ського 
  апеляційного  господарського  суду  від ХХ.12.2001 року 
  залишити в силі.
 
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.