Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.06.2003 року
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі :
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників Акціонерного банку "YYY" - присутні; ВАТ
"ХХХ" -присутні,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Ч-ської обласної дирекції Акціонерного банку "YYY" на постанову
Вищого господарського суду України від ХХ лютого 2003 року № Х1 у
справі за позовом Ч-ської обласної дирекції Акціонерного банку
"YYY" до ВАТ "ХХХ" (третя особа - ТОВ "ZZZ") про звернення
стягнення на заставлене майно відповідача в сумі 9 520 000 грн.,
встановила:
ХХ липня 2002 року Ч-ська обласна дирекція Акціонерного банку
"YYY" звернулась до господарського суду Ч-ської області з позовом
до ВАТ "ХХХ" (третя особа - ТОВ "ZZZ") про звернення стягнення на
заставлене майно відповідача в сумі 9 520 000 грн.. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що ХХ грудня 2000 року сторони уклали
договір застави в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ZZZ" за
кредитним договором від ХХ грудня 2000 року. На день подачі позову
заборгованість ТОВ "ZZZ" перед позивачем складала 2 361 497 грн.
61 коп.. Тому позивач просив звернути стягнення на предмет застави
- 5 авіаційних турбінних двигунів вартістю 9 520 000 грн..
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ вересня 2002
року у задоволенні позову відмовлено, оскільки згідно з ст. 194 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох
місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позову до
поручителя. У даній справі позивач значно перевищив трьохмісячний
строк подачі позову.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ січня
2003 року вищевказане рішення скасовано. Позов задоволено.
Звернуто стягнення на заставлене за договором застави № Х8 від ХХ
грудня 2000 року майно, що належить відповідачу, на загальну суму
2 366 671 грн. 32 коп..
Постанова обгрунтована тим, що відповідно до ст. 178 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
договори застави і поручительства є самостійними
видами забезпечення виконання зобов'язання. Тому висновок суду
першої інстанції про те, що строк для пред'явлення позову сплинув,
є помилковим. Сума заборгованості за кредитним договором
відповідає фактичним обставинам справи і відповідачем не
оспорюється.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ лютого 2003
року № Х1 рішення господарського суду Ч-ської області від ХХ
вересня 2002 року та постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ січня 2003 року скасовано, а справу
передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова мотивована тим, що суди належним чином не обгрунтували
своїх висновків із наведенням відповідних доказів та не з'ясували
початок і закінчення строків окремо по вимогам повернення кредиту,
сплаті відсотків та неустойки, що впливає на правильність
застосування положень ст. 194 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду
України від ХХ травня 2003 року порушено провадження з перегляду в
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від ХХ лютого 2003 року № Х1 за касаційною скаргою Ч-ської
обласної дирекції Акціонерного банку "YYY", де поставлено питання
про скасування зазначеної постанови та припинення провадження у
справі. Посилання зроблені на порушення норм матеріального права
та виявлення різного застосування Вищим господарським судом
України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представника Акціонерного банку
"YYY", який підтримав доводи касаційної скарги та просив її
задовольнити, представника ВАТ "ХХХ", котрий заперечував проти
цього, перевіривши матеріали справи, судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що оскаржена
постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню,
а постанова Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ січня
2003 року - залишенню в силі із таких підстав.
Вищий господарський суд України, скасовуючи попередні судові
рішення та передаючи справу на новий розгляд, виходив із того, що
на порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суди першої та
апеляційної інстанцій належним чином не обгрунтували своїх
висновків із наведенням відповідних доказів. Судом не з'ясовано,
чи має правове значення для вирішення даного спору те, що рішенням
господарського суду Ч-ської області від ХХ вересня 2002 року вже
було звернуто стягнення на майно ТОВ "ZZZ" за договором застави з
Акціонерним банком "YYY". Не встановлено початок і закінчення
строків окремо по кожній вимозі по забезпеченню зобов'язань за
кредитним договором, що впливає на правильність застосування
положень ст. 194 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте, такі висновки є безпідставними.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що Н-ський апеляційний
господарський суд, приймаючи постанову, належно мотивував свої
висновки і виклав доводи, на підставі яких задовольнив позов.
Як встановлено судами, ХХ грудня 2000 року між Акціонерним банком
"YYY" (кредитор) та ТОВ "ZZZ" (позичальник) укладено кредитний
договір та додаткові угоди №№ Х6, Х3, Х4, Х5 про надання кредиту в
сумі 4 500 000 грн. зі строком погашення до ХХ серпня 2001 року
(т. 1, а.с. 4-12).
ХХ грудня 2000 року у забезпечення виконання зобов'язань
позичальника Акціонерний банк "YYY" та ВАТ "ХХХ" уклали договір
поруки № Х7 та договір застави № Х8. Пунктом 2.1. договору застави
передбачено, що предметом застави є 5 авіаційних турбінних
двигунів (т. 1, а.с. 13-16, 48-49).
У зазначений у кредитному договорі строк ТОВ "ZZZ" не
розрахувалось повністю з банком. Заборгованість складала 2 366 671
грн. 32 коп.. Таким чином, зобов'язання ТОВ "ZZZ" по поверненню
кредиту не були виконані.
Відповідно до ст. З Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Статтею 28 цього ж закону ( 2654-12 ) (2654-12)
передбачено, що право
застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою
зобов'язання.
Таким чином, оскільки забезпечене заставою зобов'язання за
кредитним договором не виконано, відсутні правові підстави для
припинення застави та на заставлене майно необхідно звернути
стягнення.
У відповідності з ст. 178 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання
зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, заставою і
поручительством. Тобто, договір застави і договір поруки є
самостійними видами забезпечення зобов'язань.
Тому встановлений ст. 194 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
строк для подання
позову не може застосовуватися до правовідносин заставодавця і
заставодержателя за договором застави.
У зв'язку з наведеним постанова Вищого господарського суду України
від ХХ лютого 2003 року № Х1 підлягає скасуванню, а постанова
Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ січня 2003 року -
залишенню в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Ч-ської обласної дирекції Акціонерного банку
"YYY" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp05/128-1 ) (sp05/128-1)
від
19.02.2003 № Х1 скасувати, а постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ січня 2003 року залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.