СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
10.06.2003
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу корпорації "Укрнерудпром" (далі -
Корпорація) на постанову Вищого господарського суду України від
23 жовтня 2002 р. у справі за заявою Корпорації до
ТОВ "Селищанський гранітний кар'єр" (далі - Товариство)
про визнання банкрутом,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2001 р. Корпорація звернулася до суду із заявою про
порушення справи про банкрутство Товариства.
Заявник зазначав, що Корпорацією 3 липня 2001 р. було подано
претензію про стягнення заборгованості на суму 1323662,24 грн.,
яку Товариство визнало повністю, однак погасити заборгованість
боржник не зміг у зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковому
рахунку.
Оскільки на момент подачі заяви до суду грошових зобов'язань
боржник не виконав, заявник просив порушити справу про банкрутство
Товариства, визнати Товариство банкрутом, призначити І.
арбітражним керуючим у цій справі.
17 жовтня 2001 р. Корпорацією було подано до суду заяву про
уточнення вимог, в якій зазначалося, що боржник не розрахувався за
надані кредитором послуги згідно з актами виконаних робіт від
9 жовтня 2000 р. на суму 2472 грн. та від 31 грудня 1999 р. на
суму 9469,20 грн., не розрахувався за отриманий товар згідно з
накладними від 30 травня 2001 р. на суму 6402 грн. та від
23 жовтня 2000 р. на суму 26647,81 грн., а загалом - на суму
47947,81 гривні.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21 лютого
2002 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24 травня
2002 р. постановлено застосувати у провадженні у справі про
банкрутство Товариства положення ст. 43 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, визнано учасниками провадження у справі
про банкрутство Товариства Сарненську районну раду, Рівненську
обласну державну адміністрацію.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 8 липня
2002 р. визнано учасником провадження у справі про банкрутство
Товариства представника державного органу з питань банкрутства -
голову регіонального агентства з питань банкрутства в Рівненській,
Волинській та Хмельницькій областях Я., визнано учасником
провадження у справі АТ "Гранітас", виключено з реєстру вимог
кредиторів Товариства вимоги відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань у Сарненському районі на суму
1172,17 грн., Яворівського державного гірничо-хімічного
підприємства "Сірка" на суму 41247,67 грн., Маневицького ДЕДП у
сумі 1346,94 грн., включено до реєстру вимог кредиторів Товариства
грошові вимоги Корпорації на суму 1323662,24 грн., затверджено
реєстр вимог кредиторів.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня
2002 р. ухвалу господарського суду Рівненської області від
24 травня 2002 р. залишено без змін. Касаційне провадження за
скаргою Корпорації на ухвалу господарського суду Рівненської
області від 8 липня 2002 р. припинено з посиланням на п. 2 ст. 80
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
та наявність ухвали колегії суддів Вищого
господарського суду України від 3 вересня 2002 року.
Корпорація оскаржила постанову Вищого господарського суду
України у зв'язку з невідповідністю Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
. У скарзі зазначено, що 3 вересня 2002 р. ухвала
колегією суддів не виносилася, а ухвалою від 2 вересня 2002 р.
прийнято до провадження касаційну скаргу та призначено справу до
розгляду.
З урахуванням того, що ст. 111-19 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
не
передбачає можливості припинення касаційного провадження, а ч. 2
ст. 80 ГПК визначає підстави припинення провадження у справі,
суддями визнано, що застосування касаційною інстанцією закону в
такий спосіб порушує вимоги ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо права касаційного оскарження, й ухвалою
Верховного Суду України від 22 травня 2003 р. порушено касаційне
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 23 жовтня 2002 року.
Постанова Вищого господарського суду України підлягає
скасуванню частково з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду
або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив
господарський спір між тими самими сторонами, про той самий
предмет і з тих самих підстав.
У цій справі Вищим господарським судом України було винесено
ухвалу від 2 вересня, а не 3 вересня 2002 р., як зазначено у
постанові, якою касаційні скарги Корпорації на ухвали
господарського суду Рівненської області від 24 травня та 8 липня
2002 р. прийняті до провадження Вищого господарського суду України
та призначено їх до розгляду.
Згадана норма закону визначає підстави припинення провадження
у справі.
Порядок здійснення касаційного провадження врегульований
розділом XII-1 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, який не передбачає можливості
припинення касаційного провадження.
За таких обставин слід визнати, що касаційна скарга не
розглянута по суті всупереч вимогам процесуального закону та
ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Тому постанову Вищого господарського суду України від
23 жовтня 2002 р. у частині припинення касаційного провадження за
касаційною скаргою Корпорації на ухвалу господарського суду
Рівненської області від 8 липня 2002 р. слід скасувати, а справу в
цій частині направити до Вищого господарського суду України для
розгляду касаційної скарги по суті.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-19, 111-20 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Корпорації задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 23 жовтня
2002 р. у частині припинення касаційного провадження за касаційною
скаргою Корпорації на ухвалу господарського суду Рівненської
області від 8 липня 2002 р. скасувати.
Справу в цій частині направити на розгляд Вищого
господарського суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.