Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.06.2003 року
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
головуючого судді,
суддів;
за участю представників Асоціації "ХХХ" - присутні, закритого
акціонерного товариства "АТП ХХХ2" - присутній, відкритого
акціонерного товариства "ZZZ" - присутній, товариства з обмеженою
відповідальністю "КАТП-ХХ1" - присутній, товариства з обмеженою
відповідальністю "MMM" - присутній, товариства з обмеженою
відповідальністю "BBB" - присутній, приватного підприємства "DDD"
- присутній, відкритого акціонерного товариства "RRR" - присутній,
Ч-ської районної у місті Н-ську державної адміністрації -
присутній, Генеральної прокуратури України - присутній,
розглянувши касаційні скарги Асоціації "ХХХ" (далі - Асоціація),
відкритого акціонерного товариства "ZZZ" (далі - ВАТ "ZZZ") та
закритого акціонерного товариства "АТП-ХХХ2" (далі - ЗАТ
"АТП-ХХХ2") на постанову Вищого господарського суду України від
ХХ.04.2003 року № Х0,
встановив:
У листопаді 2001 року Асоціація звернулася в господарський суд
м. Н-ська із позовом до Ч-ської районної у місті Н-ську державної
адміністрації (далі - Ч-ська райдержадміністрація) та закритого
акціонерного товариства "YYY" (далі - ЗАТ "YYY") про:
- визнання недійсним рішення засновників Асоціації від ХХ.10.2001
року про виключення зі складу засновників юридичних осіб,
прийняття до складу засновників інших осіб, продовження діяльності
Асоціації;
- визнання недійсною нової редакції установчого договору
Асоціації, зареєстрованої Ч-ською райдержадміністрацією ХХ.10.2001
року за реєстраційним № Х1, та скасування державної реєстрації
нової редакції установчого договору.
Ухвалою господарського суду м. Н-ська від ХХ.11.2001 року за
позовною заявою Асоціації порушено провадження у справі № Х0.
ХХ грудня 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю
"КАТП-ХХ1" (далі - ТОВ "КАТП-ХХ1"), відкрите акціонерне товариство
"АТП-ХХХ4" (далі - ВАТ "АТП-ХХХ4"), товариство з обмеженою
відповідальністю "BBB" та товариство з обмеженою відповідальністю
"MMM" (далі - ТОВ "MMM") звернулися до господарського суду
м. Н-ська із заявами про вступ у справу на стороні відповідача
третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору.
У липні 2002 року ЗАТ "АТП-ХХХ2" звернулося в господарський суд
м. Н-ська із позовом до Асоціації, відкритого акціонерного
товариства "RRR" (далі - ВАТ "RRR"), Ч-ської райдержадміністрації,
треті особи - відкрите акціонерне товариство "QQQ", приватне
підприємство "DDD", приватне підприємство "FFF", відкрите
акціонерне товариство "АТП-ХХХ5", спільне підприємство "GGG",
товариство з обмеженою відповідальністю "NNN", товариство з
обмеженою відповідальністю "JJJ", відкрите акціонерне товариство
"АТП-ХХХ9", Український державний концерн по
матеріально-технічному та сервісному забезпеченню комплексу "HHH",
товариство з обмеженою відповідальністю "VVV", відкрите акціонерне
товариство "АТП-ХХХ7", товариство з обмеженою відповідальністю
"BBB", відкрите акціонерне товариство "UUU", приватне підприємство
"SSS", товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-ХХ10",
відкрите акціонерне товариство "TTT" (далі - ВАТ "QQQ", ПП "DDD",
ПП "FFF", ВАТ "АТП-ХХХ5", СП "GGG", ТОВ "NNN", ТОВ "JJJ", ВАТ
"АТП-ХХХ9", концерн "HHH", ТОВ "VVV", ВАТ "АТП-ХХХ7", ТОВ "BBB",
ВАТ "UUU", ПП "SSS", ТОВ "АТП-ХХ10", ВАТ "TTT"), про:
визнання недійсними з моменту укладення угод про уступку права
вимоги між ВАТ "QQQ" та ПП "DDD" від XX.10.2001 року, між
концерном "HHH" та ТОВ "VVV" від XX.10.2001 року, між СП "GGG" та
ТОВ "NNN" від XX.10.2001 року, між ТОВ "JJJ" та ВАТ "АТП-XXX9" від
XX.08.2001 року, між ВАТ "UUU" та ПП "SSS" від XX.10.2001 року,
між ВАТ "АТП-XXX5" та ПП "FFF" від XX.10.2001 року, між ВАТ
"АТП-XXX7" та ТОВ "BBB" від XX.10.2001 року, між ТОВ "АТП-XX10" та
ВАТ "TTT" від XX.08.2001 року;
- визнання недійсними рішень зборів засновників Асоціації від
XX.10.2001 року про намір внести зміни до установчого договору,
виключення зі складу засновників юридичних осіб та прийняття до
складу засновників інших осіб;
- визнання недійсною нової редакції установчого договору
Асоціації, зареєстрованої Ч-ською райдержадміністрацією ХХ.10.2001
року за реєстраційним № Х1, та скасування державної реєстрації
нової редакції установчого договору.
Ухвалою господарського суду м. Н-ська від ХХ.07.2002 року за
позовною заявою ЗАТ "АТП-ХХХ2" порушено провадження у справі
№ Х/3.
У липні 2002 року ВАТ "ZZZ" звернулося в господарський суд
м. Н-ська із позовом до Асоціації, ВАТ "RRR" та Ч-ської
райдержадміністрації з аналогічними вимогами.
Ухвалою господарського суду м. Н-ська від ХХ.07.2002 року за
позовною заявою ВАТ "ZZZ" порушено провадження у справі № X/4.
Ухвалами господарського суду м. Н-ська від ХХ.07.2002 року справи
№№ Х/3, Х/4, Х0 об'єднано в одну справу, якій присвоєно номер Х0.
ХХ серпня 2002 року ЗАТ "АТП-ХХХ2" та ВАТ "ZZZ" заявили додаткові
вимоги про визнання недійсними з моменту прийняття рішень
загальних зборів засновників Асоціації від ХХ.11.2001 року. ХХ
вересня 2002 року та ХХ жовтня 2002 року Асоціація, ВАТ "ZZZ" та
ЗАТ "АТП-ХХХ2" звернулися в господарський суд м. Н-ська зі
спільними заявами про уточнення позовних вимог, у яких просили:
- визнати недійсними з моменту укладення угоди про уступку права
вимоги між ТОВ "КАТП-ХХ1" та відкритим акціонерним товариством
"АТП-ХХХ8" (далі - ВАТ "АТП-ХХХ8") від ХХ.08.2001 року, між ВАТ
"QQQ" та ПП "DDD" від ХХ.10.2001 року, між концерном "HHH" та ТОВ
"VVV" від XX.10.2001 року, між СП "GGG" та ТОВ "NNN" від
XX.10.2001 року, між ТОВ "JJJ" та ВАТ "АТП-XXX9" від XX.08.2001
року, між ВАТ "UUU" та ПП "SSS" від XX.10.2001 року, між ВАТ
"АТП-XXX5" та ПП "FFF" від XX.10.2001 року, між ВАТ "АТП-XXX7" та
ТОВ "BBB" від XX.10.2001 року, між ТОВ "АТП-XX10" та ВАТ "TTT" від
XX.08.2001 року;
- визнати недійсним з моменту укладення установчий договір про
продовження діяльності Асоціації (нова редакція), укладений
XX.10.2001 року та зареєстрований Ч-ською райдержадміністрацією
ХХ.10.2001 року за реєстраційним № Х1;
- скасувати державну реєстрацію зазначеного установчого договору;
- визнати недійсним з моменту прийняття рішення зборів засновників
Асоціації від ХХ.10.2001 року (протокол № Х3);
- визнати недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів
засновників Асоціації від ХХ.11.2001 року (протокол № Х7).
Водночас позивачами було заявлено клопотання про залучення до
участі у справі інших відповідачів.
На обгрунтування уточнених позовних вимог позивачами наводились
такі доводи.
Угоди про уступку права вимоги в дійсності передбачають уступку
членства в Асоціації і суперечать статті 197 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, установчому договору, статуту Асоціації, у
зв'язку з чим повинні бути визнані недійсними на підставі статті
48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Станом на ХХ.10.2001 року Асоціація об'єднувала 1123 члена з
правом вирішального голосу.
Установчий договір про продовження діяльності Асоціації (нова
редакція) від ХХ.10.2001 року укладено підприємствами та
організаціями, з яких лише ЗАТ "YYY", відкрите акціонерне
товариство "OOO" (далі - ВАТ "OOO"), відкрите акціонерне
товариство "WWW" (далі - ВАТ "WWW"), ВАТ "АТП-XXX4", ВАТ "RRR" є
членами Асоціації з правом вирішального голосу. Учасники зборів
XX.10.2001 року та XX.11.2001 року, які удавали себе за
засновників Асоціації та її уповноважений орган, не могли діяти як
визначений статутом вищий орган управління Асоціації, оскільки
відповідно до пункту 5.1 установчого договору та розділу 5 статуту
вищим органом управління Асоціації є загальні збори членів
Асоціації. Зазначені збори скликано без дотримання вимог
регламенту загальних зборів (конференції) членів Асоціації,
затвердженого загальними зборами членів Асоціації XX.05.2000 року,
протокол № X (далі - регламент).
Відповідачами не надано доказів погодження установчого договору
про продовження діяльності Асоціації (нова редакція) від
XX.10.2001 року з Антимонопольним комітетом України, що суперечить
статті 14 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
, статті 8 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
, постанові Кабінету Міністрів України від 25.05.1998
року № 740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів
підприємницької діяльності" ( 740-98-п ) (740-98-п)
.
Ухвалою господарського суду м. Н-ська від ХХ.09.2002 року залишено
відповідачами у справі Ч-ську райдержадміністрацію, ЗАТ "YYY", ВАТ
"RRR"; залучено до участі у справі як відповідачів ТОВ "КАТП-XX1",
ВАТ "АТП -XXX4", ТОВ "BBB", ТОВ "MMM", ВАТ "QQQ", ПП "DDD", ПП
"FFF", ВАТ "АТП-XXX5", СП "GGG", ТОВ "NNN", ТОВ "JJJ", ВАТ
"АТП-XXX9", концерн "HHH", ТОВ "VVV", ВАТ "UUU", ПП "SSS", ТОВ
"АТП-XX10", ВАТ "TTT", ВАТ "АТП-XXX7", ВАТ "OOO", відкрите
акціонерне товариство "АТП- XXX6", ВАТ "WWW", відкрите акціонерне
товариство "АТП-ХХХ3", відкрите акціонерне товариство "EEE",
Українське державно-кооперативне виробниче об'єднання "AAA",
відкрите акціонерне товариство фірму "PPP", ВАТ "АТП-XXX8".
Ч-ська райдержадміністрація позови не визнавала, посилаючись на
те, що державну реєстрація установчого договору Асоціації у новій
редакції здійснено відповідно до вимог Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та "Положення про державну реєстрацію
суб'єктів підприємницької діяльності" ( 740-98-п ) (740-98-п)
, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 740.
Згідно з пунктом 7 зазначеного Положення ( 740-98-п ) (740-98-п)
відповідальність за відповідність установчих документів
законодавству несе власник або уповноважені ним органи, які
подають документи для державної реєстрації.
ЗАТ "YYY" у відзиві на позовну заяву від XX.11.2001 року позов
визнавало, але у подальшому змінило свою позицію і у заяві від
XX.12.2001 року просило у позові відмовити.
Решта відповідачів відзивів на позови не надали.
XX вересня 2002 року Генеральна прокуратура України письмово
повідомила господарський суд м. Н-ська про вступ у справу.
Ухвалою господарського суду м. Н-ська від ХХ.10.2002 року залучено
до участі у справі Д-ську районну державну адміністрацію Н-ської
області як третю особу.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Н-ська від ХХ.10.2002
року позови задоволено визнано недійсними з моменту укладення
угоди про уступку права вимоги між ТОВ "КАТП-XX1" та ВАТ
"АТП-XXX8" від XX.08.2001 року, між ВАТ "QQQ" та ПП "DDD" від
XX.10.2001 року, між концерном "HHH" та ТОВ "VVV" від XX.10.2001
року, між СП "GGG" та ТОВ "NNN" від XX.10.2001 року, між ТОВ "JJJ"
та ВАТ "АТП-XXX9" від XX.08.2001 року, між ВАТ "UUU" та ПП "SSS"
від XX.10.2001 року, між ВАТ "АТП-XXX5" та ПП "FFF" від XX.10.2001
року, між ВАТ "АТП-XXX7" та ТОВ "BBB" від XX.10.2001 року, між ТОВ
"АТП-XX10" та ВАТ "TTT" від XX.08.2001 року; визнано недійсним з
моменту укладення установчий договір про продовження діяльності
Асоціації (нова редакція), укладений XX.10.2001 року та
зареєстрований Ч-ською райдержадміністрацією ХХ.10.2001 року за
реєстраційним № Х1; скасовано державну реєстрацію зазначеного
установчого договору; визнано недійсним з моменту прийняття
рішення зборів засновників Асоціації за протоколом № Х3 від
ХХ.10.2001 року; визнано недійсним з моменту прийняття рішення
загальних зборів засновників Асоціації за протоколом № Х7 від
ХХ.11.2001 року.
На обгрунтування рішення суд послався на те, що збори засновників
ХХ.10.2001 року і ХХ.11.2001 року призначено та проведено з
порушенням статуту Асоціації, регламенту та вимог законодавства;
ці збори не можна визнати вищим органом управління Асоціації, а
тому Асоціація не несе відповідальність за прийняті на них
рішення. Зокрема суд зазначив, що законодавством України не
встановлено спеціальний порядок створення, діяльності,
реорганізації та ліквідації асоціацій, у зв'язку з чим ці
відносини регулюються Законом України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
та статутом асоціації. Відповідно до розділу 5
установчого договору 1991 року та статуту Асоціації її вищим
органом управління є загальні збори членів Асоціації, а не збори
засновників. Установчі документи Асоціації не містять даних про
склад членів, а в пункті 4.5 установчого договору 1991 року
передбачено, що підприємства, які після реєстрації статуту
Асоціації внесли вступний внесок, користуються правами і пільгами
засновників з правом вирішального голосу. За цих обставин суд
зробив висновок, що прийняття нових членів до Асоціації не
обумовлювало внесення змін до статуту Асоціації, а відтак не
потребувало державної реєстрації змін складу членів Асоціації. Суд
зазначив, що загальні збори Асоціації вважаються правомочними,
якщо на них присутні більше половини членів з правом вирішального
голосу. У зборах, що відбулися ХХ.10.2001 року, брали участь
тільки 7 із 1179 членів Асоціації з правом вирішального голосу,
тобто на зборах не було кворуму.
Судом зроблено посилання на недотримання відповідачами вимог
статті 3 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
,
відповідно до якої рішення про створення об'єднання (установчий
договір) і його статут погоджуються з Антимонопольним комітетом
України в порядку, визначеному чинним законодавством.
Суд також зазначив, що уступка вимоги регулюється нормами
зобов'язального права і за своєю суттю є угодою майнового
характеру. Що ж до прийняття нових членів в Асоціацію, то
відповідно до статуту це питання віднесено до компетенції
загальних зборів членів Асоціації. При цьому будь-яка уступка прав
щодо членства в Асоціації не допускається.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 року зазначене рішення скасовано; провадження у справі
в частині вимог Асоціації про визнання недійсною угоди про уступку
права вимоги між ТОВ "КАТП-ХХ1" та ВАТ "АТП-ХХХ8" від ХХ.08.2001
року припинено, у решті позову Асоціації відмовлено; у позовах ЗАТ
"АТП ХХХ2" та ВАТ "ZZZ" відмовлено.
Постанова вмотивована тим, що при вирішенні спору суд першої
інстанції не врахував вказівок, що містяться у постанові
Верховного Суду України від XX.06.2002 року у даній справі, та
ухвалив рішення про задоволення позовних вимог, заявлених до
неналежних відповідачів.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідачі діяли не як
окремі юридичні особи, а як керівний орган Асоціації, у зв'язку з
чим остання мала би бути не позивачем, а відповідачем у даній
справі.
Суд апеляційної інстанції визнав неправильним застосування до
спірних відносин статті 6 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
, оскільки положеннями цієї статті не регулюються
питання реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності та
внесення змін до їх установчих документів. Посилаючись на пункт 24
"Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької
діяльності" ( 740-98-п ) (740-98-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 25.05.1998 року № 740, суд зазначив, що
зміна складу учасників суб'єктів підприємницької діяльності
потребує відповідних змін в установчих документах, а ці зміни
підлягають державній реєстрації.
Суд апеляційної інстанції також визнав неправильним застосування
до спірних відносин статті 14 Закону України "Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
та статті 3 Закону України
"Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, зазначивши, що погодження
установчих документів з Антимонопольним комітетом України
вимагається при створенні асоціацій, а не при внесенні змін до їх
установчих документів шляхом викладення цих документів у новій
редакції.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що у позовних заявах та у
рішенні суду першої інстанції відсутнє правове обгрунтування щодо
застосування до установчого договору про продовження діяльності
Асоціації (нова редакція) та до угод про уступку права вимоги
підстав недійсності угод, передбачених главою 3 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Крім того, визнаючи рішення зборів
засновників недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, суд першої інстанції неправильно застосував
цю норму, яка визначає підстави недійсності лише угод.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про
визнання недійсними угод про уступку права вимоги між ВАТ "QQQ" та
ПП "DDD" від XX.10.2001 року, між ВАТ "UUU" та ПП "SSS" від
XX.10.2001 року, між ВАТ "АТП-XXX7" та ТОВ "BBB" від XX.10.2001
року розглянуто судом першої інстанції з порушенням правил
територіальної підсудності справ, оскільки сторони у цих угодах не
знаходяться в м. Н-ську.
Припиняючи провадження у справі за позовною вимогою Асоціації про
визнання недійсною угоди про уступку права вимоги між ТОВ
"КАТП-ХХ1" та ВАТ "АТП-ХХХ8" від ХХ.08.2001 року, суд апеляційної
інстанції виходив із того, що спір між тими ж сторонами, про той
же предмет і з тих же підстав вирішено господарським судом Ш-ської
області (рішення від ХХ.03.2002 року у справі № Х/0).
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.04.2003 року
№ Х0 постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.02.2003 року залишено без змін.
ХХ травня 2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Асоціації та ВАТ "ZZZ" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від XX.04.2003 року № X0. XX травня 2003 року до провадження з
перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови приєднано
касаційну скаргу ЗАТ "АТП -XXX2". У касаційних скаргах ставиться
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від XX.04.2003 року № X0 та постанови Н-ського
апеляційного господарського суду від ХХ.02.2003 року. Касаційна
скарга мотивується невідповідністю оскарженої постанови рішенням
Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального
права та виявленням різного застосування Вищим господарським судом
України одного й того ж положення закону у аналогічних справах. На
обгрунтування цих мотивів зроблено посилання на ухвалу судової
колегії в цивільних справах Верховного Суду України від ХХ.04.1994
року, ухвалу судової палати з цивільних справ Верховного Суду
України від ХХ.11.2001 року, роз'яснення президії Вищого
арбітражного суду України від 14.12.1993 року № 01-6/1301 "Про
деякі питання уступки вимоги і переводу боргу" ( v1301800-93 ) (v1301800-93)
та
від 12.09.1996 року № 02-5/334 "Про деякі питання практики
вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та
ліквідацією підприємств" ( v_334800-96 ) (v_334800-96)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивачів, відповідачів та Генеральної прокуратури України,
розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи,
Верховний Суд України вважає, що касаційні скарги підлягають
задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з яким
погодився Вищий господарський суд України, виходив із того, що суд
порушив вимоги статті 111-21 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме не виконав вказівок, що містяться у
постанові Верховного Суду України від ХХ.06.2002 року у даній
справі і є обов'язковими під час нового розгляду справи.
Проте цей висновок судів апеляційної й касаційної інстанцій є
помилковим.
На час ухвалення зазначеної постанови Верховного Суду України
судами було розглянуто вимоги Асоціації про визнання недійсними
рішення зборів засновників Асоціації від ХХ.10.2001 року та нової
редакції установчого договору Асоціації, зареєстрованої Ч-ською
райдержадміністрацією ХХ.10.2001 року за реєстраційним № Х1,
пред'явлені до ЗАТ "YYY" (у процесі розгляду справи Асоціація
відмовилася від позовної вимоги до Ч-ської райдержадміністрації
про скасування державної реєстрації нової редакції установчого
договору). При цьому, ухваливши різні рішення по суті заявлених
вимог, суди першої та касаційної інстанцій не з'ясували питання
щодо особи, яка з урахуванням встановлених судом фактичних
обставин справи могла нести відповідальність за позовом. Зокрема,
ухваливши постанову від ХХ.01.2002 року про задоволення позову,
Вищий господарський суд України поклав відповідальність за позовом
на ЗАТ "YYY", яке було лише одним із учасників зборів засновників
і серед інших осіб підписало нову редакцію установчого договору
про продовження діяльності Асоціації. Господарський суд м. Н-ська,
ухваливши рішення від ХХ.12.2001 року про відмову у позові,
мотивував його тим, що протокол загальних зборів засновників від
ХХ.10.2001 року є нічим іншим, як рішенням найвищого органу
управління Асоціації, і не звернув уваги, що за таких обставин
відповідно до закону юридичну відповідальність за прийняті на
зборах рішення повинна нести сама Асоціація.
Неправильне застосування судами норм матеріального та
процесуального права стало підставою для скасування Верховним
Судом України ухвалених у праві судових рішень та передачі справи
на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи змінився суб'єктний склад учасників
судового процесу як на стороні позивачів, так і на стороні
відповідачів, уточнено та доповнено позовні вимоги. Зокрема до
участі у справі залучено як відповідачів осіб, які підписали угоди
про уступку права вимоги та установчий договір про продовження
діяльності Асоціації (нова редакція), які проводили збори
засновників Асоціації ХХ.10.2001 року та ХХ.11.2001 року.
Судом встановлено, що ХХ.11.1991 року сорок п'ять юридичних осіб
підписали установчий договір про заснування Асоціації -
добровільного об'єднання підприємств, у якому передбачили, що
Асоціація діє на підставі статуту. Державну реєстрацію Асоціації
здійснено виконавчим комітетом Н-ської міської ради у 1992 році.
Слід зазначити, що право підприємств на добровільних засадах
об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види
діяльності передбачено статтею 3 Закону України "Про підприємства
в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
. Положеннями цієї статті ( 887-12 ) (887-12)
встановлено, що об'єднання діють на основі договору або статуту, а
реєстрація об'єднання провадиться в порядку, встановленому цим
Законом ( 887-12 ) (887-12)
для підприємства.
Судом також встановлено, що відповідно до пункту 4.5 установчого
договору від ХХ.11.1991 року підприємства, які після реєстрації
статуту внесли вступний внесок, користуються правами і пільгами
засновників з правом вирішального голосу. Отже, Асоціацію створено
на засадах вільного вступу до неї нових учасників, які після
вступу в Асоціацію набувають рівних прав з підприємствами що її
заснували.
Предметом розгляду у даній справі є, зокрема, законність рішень
зборів засновників Асоціації, проведених ХХ.10.2001 року та
ХХ.11.2001 року, щодо яких (зборів) позивачі не визнавали статусу
органу Асоціації та права діяти від її імені. Таким чином, предмет
доказування в цій частині вимог пов'язаний із встановленням
фактів, необхідних для вирішення питання щодо законності
проведення відповідачами зборів, як вищого органу Асоціації.
Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа набуває прав і обов'язків через свої органи, що
діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом.
Спеціальним законодавством України не визначено склад та
компетенцію органів господарських об'єднань, якими є асоціації,
корпорації, концерни тощо. У зв'язку з цим суд першої інстанції
обґрунтовано виходив з положень статуту Асоціації (нова редакція),
зареєстрованого Я-ською районною державною адміністрацією м.
Н-ська ХХ.08.1998 року за реєстраційним № Х4. Висновок про те, що
установчими документами Асоціації не передбачено такого органу, як
збори засновників, суд першої інстанції обґрунтував посиланням на
розділ 5 статуту, відповідно до якого вищим органом Асоціації є
загальні збори членів Асоціації. Судом також установлено, що серед
осіб, за участю яких проводились збори ХХ.10.2001 року, членів
Асоціації з правом вирішального голосу було менше, ніж 1% від
загальної кількості її членів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд цих
висновків не спростував, а на обґрунтування ухваленої ним
постанови зробив посилання на норми матеріального права, які не
підлягали застосуванню до спірних відносин. Зокрема, посилаючись
на пункт 24 Положення про державну реєстрацію суб'єктів
підприємницької діяльності ( 740-98-п ) (740-98-п)
, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 року № 740, суд
апеляційної інстанції зазначив, що зміна складу учасників
суб'єктів підприємницької діяльності потребує відповідних змін в
установчих документах, а ці зміни, в свою чергу, потребують
державної реєстрації.
Як вказувалось, пунктом 4.5 установчого договору від ХХ.11.1991
року передбачено, що підприємства, які після реєстрації статуту
внесли вступний внесок, набувають рівних прав із засновниками
Асоціації. Таким чином, установчий договір не містить положень
щодо вступу в Асоціацію нових учасників шляхом приєднання до
установчого договору. Судом також установлено, що статут Асоціації
не містить даних щодо складу членів Асоціації. Відповідно до
статуту рішення про прийняття в члени Асоціації з правом
вирішального голосу приймається радою Асоціації з наступним
затвердженням його загальними зборами членів Асоціації. Виходячи з
вказаних обставин, суд першої інстанції зробив обгрунтований
висновок про те, що вступ в Асоціацію нових учасників не
обумовлював внесення змін до установчих документів. Апеляційний
суд цього висновку не спростував і безпідставно поширив на спірні
відносини дію пункту 24 Положення про державну реєстрацію
суб'єктів підприємницької діяльності ( 740-98-п ) (740-98-п)
, який
застосовується до тих випадків, коли до установчих документів
внесено зміни, пов'язані зі зміною складу засновників (учасників)
суб'єкта підприємницької діяльності.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в іншій частині позовних
вимог - про визнання недійсними угод про уступку права вимоги та
установчого договору про продовження діяльності Асоціації (нова
редакція), апеляційний суд послався на невмотивованість рішення
місцевого суду стосовно застосування до спірних відносин підстав
недійсності угод, передбачених статтею 48 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Проте з висновком суду апеляційної інстанції
погодитись не можна, оскільки він не відповідає змісту рішення
суду першої інстанції та фактичним обставинам, встановленим цим
судом.
Відповідно до частини першої статті 48 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України в пункті 5
постанови від 28.04.1978 року № 3 "Про судову практику в справах
про визнання угод недійсними" ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
зі змінами, стаття
48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
застосовується, зокрема,
при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами й
організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи
припинення цивільних прав і обов'язків.
Уступка вимоги є інститутом зобов'язального права і регулюються
нормами глави 17 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Згідно зі
статтею 197 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
уступка вимоги кредитором
іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи
договору або коли вона не пов'язана з особою кредитора. Суть цього
інституту полягає у тому, що первісний кредитор поступається своїм
правом вимоги за зобов'язанням новому кредитору. В силу
зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора
певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші
та інше або утриматися від певної дії, а кредитор вправі вимагати
від боржника виконання його обов'язку (стаття 151 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
). При уступці вимоги характер та зміст
зобов'язань не змінюється, а відбувається лише заміна осіб у
зобов'язанні на стороні кредитора.
Судом першої інстанції встановлено, що за дев'ятьма угодами про
уступку права вимоги ВАТ "АТП-ХХХ8", ВАТ "QQQ", концерн "HHH", СП
"GGG", ВАТ "XXX9", ВАТ "UUU", ВАТ "АТП-XXX5", ВАТ "АТП-XXX7" та
ВАТ "TTT" передали іншим особам право вимоги як дійсного члена
Асоціації. При цьому у вказаних угодах не визначено як суті
зобов'язання, щодо якого передано право вимоги, так і особу, яка є
боржником за переданою вимогою. Фактично предметом цих угод є не
передача уступки вимоги за зобов'язанням, а вирішення питання про
вступ в Асоціацію нових членів всупереч установленому статутом
Асоціації порядку. За таких обставин суд першої інстанції
обґрунтовано дійшов висновку, що укладені між відповідачами угоди
про уступку права вимоги не відповідають вимогам статті 197
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та визнав їх недійсними на
підставі статті 48 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Не створює юридичних наслідків й установчий договір про
продовження діяльності Асоціації (нова редакція), який підписано
за участю осіб, що не є засновниками Асоціації і сторонами в
установчому договорі від XX.11.1991 року.
Згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права охороняються законом. Стаття 10 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
зобов'язує підприємців не порушувати
прав та інтересів підприємств, установ, організацій, що
охороняються законом. Відповідачами зазначені вимоги закону
порушено, що виявилось у прийнятті незаконних рішень та укладенні
незаконних угод, які стосуються прав і обов'язків Асоціації,
визначених її статутом.
Суд апеляційної інстанції помилився у застосуванні норм
процесуального права, коли зазначив, що позовні вимоги про
визнання недійсними угод про уступку права вимоги, укладених між
ВАТ "QQQ" та ПП "DDD", між ВАТ "UUU" та ПП "SSS", між ВАТ
"АТП-XXX7" та ТОВ "BBB", розглянуто місцевим судом з порушенням
правил територіальної підсудності справ, визначених статтею 15
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У
позовних заявах Асоціації, ЗАТ "АТП-ХХХ2" та ВАТ "ZZZ" вимоги про
визнання недійсними зазначених угод об'єднано з іншими вимогами,
зв'язаними між собою підставою виникнення та поданими доказами;
справа розглядалася за участю кількох відповідачів. У цьому
випадку за правилами частини 3 статті 15 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
справа підлягала
розгляду господарським судом за місцезнаходженням одного з
відповідачів за вибором позивачів.
Враховуючи викладене, в апеляційного суду не було підстав для
скасування рішення суду першої інстанції. Вищий господарський суд
України на це уваги не звернув, юридичну оцінку обставин справи не
перевірив та залишив без змін постанову суду апеляційної
інстанції, яку не можна вважати законною й обґрунтованою. За таких
обставин постанова Вищого господарського суду України та постанова
Н-ського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а
рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до вимог
закону, слід залишити в силі.
Керуючись статтями 111-11 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
Постановив :
Касаційні скарги Асоціації "ХХХ", відкритого акціонерного
товариства "ZZZ" та закритого акціонерного товариства "АТП- XXX2"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp09/038-1 ) (sp09/038-1)
від XX.04.2003 року № X0 та постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ.02.2003 року скасувати, а рішення
господарського суду м. Н-ська від ХХ.10.2002 року залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.