Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.05.2003 року
Верховний Суд України у складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши на спільному засіданні колегій суддів Судової палати у
господарських справах касаційну скаргу Державного підприємства
"ХХХ" на постанову Вищого господарського суду України від
ХХ.03.2003 року у справі за позовом Державного підприємства "ХХХ"
до Н-ського обласного дочірнього підприємства Державної
акціонерної компанії "YYY" про стягнення 38326, 22 грн.,
встановив:
ХХ грудня 2002 року Державне підприємство "ХХХ" звернулося до
господарського суду Н-ської області з позовом до Н-ського
обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії
"YYY" про стягнення 38326, 22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що між позивачем та
відповідачем був підписаний акт виконаних робіт по організації
поставок паливно-мастильних матеріалів, згідно якого борг в сумі
38326, 22 грн. відповідачем не сплачений.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.12.2002 року у
позові відмовлено. Суд виходив з того, що з наданих до матеріалів
справи позивачем документів не виникає зобов'язання відповідача по
оплаті робіт.
В апеляційному порядку справа не розглядалась
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ.03.2003 року
залишено без змін рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.12.2002 року.
ХХ.05.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ДП
"ХХХ" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від ХХ.03.2003 року. Скарга
мотивується невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду
України з питань застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши
доводи касаційної скарги, Верховний Суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, касаційний суд
прийшов до висновку, що у відсутність між сторонами договору на
поставку паливно-мастильних матеріалів у відповідача не виникло
зобов'язань перед позивачем по оплаті робіт за організацію
поставок нафтопродуктів.
Такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи і
вимогам закону.
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права
і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а
також дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені
законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення
сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та
фінансовими ресурсами у 1999 році" ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
(далі-Постанова)
від 10 грудня 1998 року № 1953 Державному комітету по матеріальних
резервах у 1999 році виділено 2 млн. тон нафти та газового
конденсату для переробки і наступної поставки світлих
нафтопродуктів сільськогосподарським товаровиробникам, в тому
числі і Н-ської області.
На виконання Постанови за дорученням Державної адміністрації
Н-ської області, відповідач був зобов'язаний отримати
паливно-мастильні матеріали позивача та укласти договори поставки
нафтопродуктів та сільгосппродукції.
Згідно зі ст. 41 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
угодами визнаються
дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або
припинення цивільних прав або обов'язків.
Господарським судом встановлено, що згідно з підписаним сторонами
актом виконаних робіт від ХХ.06.2001 року позивач зобов'язався
виконати роботи по організації поставки 1275,5 т
паливно-мастильних матеріалів на суму 38 326, 22 грн., а
відповідач оплатити вартість робіт.
Відповідно до ст. 151 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
виникають із договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Отже, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від
10.12.1998 року № 1953 ( 1953-98-п ) (1953-98-п)
і акта виконаних робіт від
ХХ.06.2001 року між сторонами виникли зобов'язальні відносини.
Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній в належних
випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Оцінюючи акт виконаних робіт суди виходили з його формальної
назви, а не зі змісту , у якому визначено зобов'язання сторін у
даній справі.
Зобов'язання згідно з вимогами ст.ст. 161, 165 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
, повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а
при невизначеності строку виконання, - за моментом вимагання
виконання зобов'язань кредитором.
Свої зобов'язання позивач виконав. Згідно з податковою накладною
№ Х4 від ХХ.06.2001 року відповідач отримав 1275,5 т
нафтопродуктів, але їх вартість не сплатив.
Встановивши ці обставини та дослідивши подані в їх підтвердження
письмові докази господарські суди дійшли безпідставного висновку
про відсутність між сторонами зобов'язальних відносин і незаконно
відмовили в задоволенні позову.
З таких підстав судові рішення у справі підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України,
-
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/589-1 ) (sp02/589-1)
від ХХ.03.2003 року та рішення господарського суду Н-ської області
від ХХ.12.2002 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.