ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2003 Справа N 02-2-16/5773 м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого: судді,
Суддів: присутні,
за участю представника Представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради - С-а А.В.,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного роздрібного об'єднання
"П" у формі ЗАТ на постанову Вищого господарського суду України
від 29 січня 2003р. у справі за позовом АРО "П" у формі ЗАТ до
Фірми "Р" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю,
Одеської міської ради, представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради про визнання недійсним договору та
відновлення порушених прав,
встановила:
У жовтні 1999р. АРО "П" у формі ЗАТ звернулось до суду з позовом
про визнання недійсним договору купівлі-продажу №315 від
15.07.1997р. та відновлення його порушених прав орендаря.
Позивач посилався на те, що зазначений договір купівлі-продажу
№315 від 15.07.1997р. був укладений між Фірмою "Р" у вигляді ТОВ
та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради на приміщення магазину, розташованого за адресою: м.
Одеса, у той час, коли дане приміщення було передане за договором
оренди №74 від 01.11.1994р. позивачу.
Відповідачі проти позову заперечували, стверджуючи, що оспорюваний
договір укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.
Справа розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду Одеської області від 27.06.2002р.
позов задоволене з огляду на те, що договір оренди № 74 від
01.11.1994р. не було розірвано у встановленому законом порядку і
він є чинним. Разом з тим, відсутність передбачених законом
підстав для укладення договору купівлі-продажу № 315 від
15.07.1997р. обумовлює його недійсність.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
10.10.2002р. зазначене рішення скасовано, у позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що Одеською міською радою у подальшому
було схвалено укладення договору купівлі-продажу № 315 від
15.07.1997р., а тому він є дійсним.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2003р.
постанова Одеського апеляційного господарського суду від
10.10.2002р. залишена без змін.
З квітня 2003р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою АРО "П" у формі ЗАТ, у якій ставиться питання
про скасування постанови Вищого господарського суду України від
29.01.2003р. та припинення провадження у справі. В обґрунтування
скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм
матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі
судові рішення скасуванню з направленням справи на новий розгляд
до суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 30 статті 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, виключно на пленарних
засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі
питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону
комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а
також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають
приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації
об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про
придбання в установленому законом порядку приватизованого майна,
про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого
у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в
установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про
створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання
підприємств, установ та організацій комунальної власності
відповідної територіальної громади.
Окрім того, пунктом 6 статті 60 Закону ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
передбачено,
зокрема, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів
права комунальної власності визначаються відповідною радою.
Як було встановлено судом першої та апеляційної інстанцій,
відповідного рішення сесії Ради, на момент укладення оспорюваного
договору купівлі-продажу спірного нежилого приміщення, не було.
Висновок суду апеляційної інстанції про дійсність договору
купівлі-продажу об'єкту права комунальної власності, в зв'язку з
подальшим схваленням цього договору Радою, з чим погодився Вищий
господарський суд України, не відповідає вимогам закону.
Стаття 63 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
регулює наслідки укладення
угоди особою, не уповноваженою на це або з перевищенням
повноважень.
Дана норма апеляційним та касаційним судами застосована помилково,
оскільки порушення вимог чинного законодавства полягало не в
укладенні договору купівлі-продажу особою, не уповноваженою на це
або з перевищенням повноважень.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
постановити рішення у відповідності з вимогами норм матеріального
та процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу АРО "П" у формі ЗАТ задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 29.01.2003р.
( sp02/1045-1 ) (sp02/1045-1)
, постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 10.10.2002р. та рішення господарського
суду Одеської області від 27.06.2002р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.