Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2003 р. м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді
Суддів: присутні,
за участю представників:
КІ - присутні,
Холдингової компанії "АК" у формі ВАТ - присутні,
розглянувши касаційну скаргу КІ на постанову Вищого господарського
суду України від 12 лютого 2003р. у справі за позовом
Кременчуцької ОДШ до Холдингової компанії "АК" у формі відкритого
акціонерного товариства про стягнення 23 760 984 грн.,
встановила:
Рішенням арбітражного суду Полтавської області від 14.04.2000р. з
Холдингової компанії "АК" у формі ВАТ стягнуто 11593972 грн.
заборгованості та 115939,72 грн. держмита.
На стягнення цієї суми судом був виданий наказ зі строком
пред'явлення до виконання до 14.07.2000р.
Холдинговою компанією "АК" у формі ВАТ подано заяву про розстрочку
виконання рішення арбітражного суду Полтавської області від
14.04.2000р.
Кременчуцькою ОДШ подано заяву про відновлення строку пред'явлення
наказу від 14.04.2000р. до виконання, та заяву про зміну способу
та порядку виконання рішення арбітражного суду Полтавської області
від 14.04.2000р.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.11.2002р.
задоволене заяву КІпро відновлення строку пред'явлення наказу від
14.04.2000р. до виконання, залишено без розгляду заяву Холдингової
компанії "АК" у формі відкритого акціонерного товариства про
розстрочку виконання рішення арбітражного суду Полтавської області
від 14.04.2000р., у іншій частині - провадження у справі
припинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2003р.
зазначена ухвала частково скасована, у задоволенні заяви КІпро
відновлення строку пред'явлення наказу від 14.04.2000р. до
виконання відмовлено, у решті частин ухвала господарського суду
Полтавської області від 28.11.2002р. залишена без змін.
До прийняття Вищим господарським судом України оскаржуваної
постанови, після порушення касаційного провадження у справі,
ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.01.2003
року було задоволено клопотання стягувача про внесення нових
реквізитів до наказу суду та анулювання попереднього наказу суду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20 лютого 2003 року
було роз'яснено, що, оскільки його постановою від 12.02.2003р.
зазначена ухвала частково скасована, у задоволенні заяви КІпро
відновлення строку пред'явлення наказу від 14.04.2000р. до
виконання відмовлено, а ухвала господарського суду Полтавської
області від 30.01.2003 року прийнята з грубим порушенням норм
господарського процесуального кодексу, то наказ від 14.04.2000р.
втратив чинність і не підлягає виконанню. Усі наступні
процесуальні документи, в тому числі, ухвала від ЗО січня 2003
року та накази від цієї дати на стягнення основного боргу та
державного мита, які прийняті на виконання наказу від 14.04.2000
року чи про внесення змін до нього є нечинними і виконанню не
підлягають.
10 квітня 2003р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Кременчуцької ОДПІ, у якій ставиться питання
про скасування постанови Вищого господарського суду України від
12.02.2003р. та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постанова суду касаційної інстанції прийнята всупереч вимог
чинного законодавства.
Згідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи
апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду, відповідно до статті 111-10 Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
є порушення або неправильне застосування норм
матеріального чи процесуального права.
В постанові від 12.02.2003 року про скасування ухвали
господарського суду Полтавської області від 28.11.2002 року Вищий
господарський суд України не навів обґрунтування порушення або
неправильного застосування норм матеріального чи процесуального
права судом, ухвала якого оскаржувалась до суду касаційної
інстанції.
Помилково, всупереч власних повноважень, закону, який забороняє
касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
він зробив іншу оцінку фактичних обставин, встановлених судом
першої інстанції, прийшовши до висновку про неповажність причин
пропуску строку пред'явлення наказу до виконання.
Порушення, допущені судом касаційної інстанції, є підставою для
скасування ухваленої ним постанови та залишення в силі ухвали
господарського суду Полтавської області від 28.11.2002 року.
У зв'язку з скасуванням постанови Вищого господарського суду
України від 12.02.2003 року підлягає скасуванню й ухвала цього
суду від ЗО січня 2003 року про роз'яснення постанови, яка
скасовується судом.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу КІ задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp12/022-1 ) (sp12/022-1)
від 12.02.2003 року та ухвалу Вищого господарського
суду України від 20.02.2003 року скасувати.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.11.2002р.
залишити у силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.