Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2003 р. м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді
Суддів
за участю представників:
Республіканського унітарного підприємства "ГЗ "ГСМ", Спільного
підприємства "НОК" у формі товариства з обмеженою
відповідальністю,
розглянувши касаційну скаргу Республіканського унітарного
підприємства "ГЗ "ГСМ" на постанову Вищого господарського суду
України від 13 лютого 2003р. у справі за позовом Республіканського
унітарного підприємства "ГЗ "ГСМ" до Спільного підприємства "НОК"
у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення
154 486,68 доларів США та за зустрічним позовом про визнання
договору недійсним та стягнення 424 000,07 грн.,
встановила:
У травні 2002р. Республіканське унітарне підприємство "ГЗ "ГСМ"
звернулось до суду з позовом про стягнення з Спільного
підприємства "НОК" у формі ТОВ заборгованості за договором №172/98
від 27.08.1998р., у сумі 154 486,68 доларів США.
У ході розгляду справи позивачем збільшено розмір позовних вимог
та поставлено питання про стягнення 279 789,65 доларів США.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що договір
№172/98 від 27.08.1998р. не відповідає вимогам чинного
законодавства, а також, зазначаючи, що строк виконання взятих ним
на себе за цим договором зобов'язань не настав.
Окрім того, відповідачем подано зустрічний позов про визнання
договору №172/98 від 27.08.1998р. недійсним та стягнення з
Республіканського унітарного підприємства "ГЗ "ГСМ" 424 000,07
грн. заборгованості по контракту № 29/98 від 18.02.1998р., у тому
числі - 169 343 грн. основної заборгованості, 235 556,11 грн.
збитків від інфляції та 19100,96 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2002р.,
залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 20.09.2002р., у первісному позові
відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково: визнано
недійсним договір №172/98 від 27.08.1998р. з тих мотивів, що він
суперечить п.14 Указу Президента України "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
, а також, стягнено з
Республіканського унітарного підприємства "ГЗ "ГСМ" 404899,11 грн.
заборгованості по контракту №29/98 від 18.02.1998р., у решті вимог
- відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2003р.
зазначені судові рішення залишені без змін.
3 квітня 2003р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою Республіканського унітарного підприємства "ГЗ
"ГСМ", у якій ставиться питання про скасування постановлених у
справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до
суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання
на неправильне застосування судом норм матеріального права,
невідповідність оскаржуваної постанови положенням Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи недійсним договір №172/98 від 27.08.1998р. та стягуючи з
Республіканського унітарного підприємства "ГЗ "ГСМ" 404899,11 грн.
заборгованості за іншим контрактом - №29/98 від 18.02.1998р., суди
виходили з того, що договір №172/98 суперечить п.14 Указу
Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за
розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами"
( 167/98 ) (167/98)
, який є спеціальним по відношенню до Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
, а об'єднання в одній зустрічній позовній заяві кілька
вимог ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Указ Президента України "Про заходи щодо підвищення
відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими
фондами" N 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
від 4 березня 1998 року не підлягав
застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Судами не прийнято до уваги те, що позивач є резидентом Республіки
Бєларусь.
Відповідно до пункту а) статті 11 Угоди про порядок вирішення
спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності
( 2889-12 ) (2889-12)
(Угоду ратифіковано Постановою ВР N 2889-ХП
( 2889-12 ) (2889-12)
від 19.12.92 ), цивільна правоздатність і дієздатність
юридичних осіб і підприємців визначається за законодавством
держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав, на території
якої засновано юридичну особу, зареєстровано підприємця.
Отже, обмеження правоздатності позивача - резидента Республіки
Бєларусь на укладення договору уступки вимоги резиденту України не
могло бути здійснено за українським законодавством.
Окрім того, згідно пункту 5 статті 4 Угоди про порядок вирішення
спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності,
зустрічний позов і вимога про залік, що випливають з тих же
правовідносин, що й основний позов, підлягають розгляду в тому
суді, який розглядає основний позов.
Стягуючи з Республіканського унітарного підприємства "ГЗ "ГСМ"
404899,11 грн. заборгованості за контрактом - № 29/98 від
18.02.1998р., суд першої інстанції не врахував положення даної
Угоди, і не звернув уваги на те, що позов заявлено з
правовідносин, які виникли з підстав, передбачених договором
№ 172/98 від 27.08.1998р.
Крім того, необхідність застосування законодавства Республіки
Бєларусь при вирішенні цього спору грунтується і на положеннях
пункту е) статті 11 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних
із здійсненням господарської діяльності, яким встановлено, що
права і обов'язки сторін щодо угоди визначаються за законодавством
місця укладення, якщо інше не передбачено угодою Сторін. Договір
№ 172/98 від 27.08.1998р. було укладено в м. Гомелі (Республіка
Бєларусь) і сторони не передбачили можливості застосування
законодавства України.
Помилкове застосування судами норм матеріального та процесуального
права є підставою для скасування всіх прийнятих по справі судових
рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати наведене та прийняти
рішення відповідно до закону.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу Республіканського унітарного підприємства "ГЗ
"ГСМ", задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/765-1 ) (sp02/765-1)
від 13.02.2003р., постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 20.09.2002р. та рішення
господарського суду Харківської області від 23.07.2002р.
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.