Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.05.2003 р. м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді
суддів
за участю представників приватного підприємства "О" - Л-ової І.М.;
концерну "У" - Ф-а І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "О" на постанову Вищого господарського
суду України від 27 січня 2003 року № 20 у справі за позовом
концерну "У" до ВАТ "К", приватного підприємства "О" та
арбітражного керуючого Л-а В.В. про визнання недійсним договору
купівлі-продажу критої естакади від 11 червня 2002 року,
укладеного між ВАТ "К" і приватним підприємством "О", та про
повернення естакади,
встановила:
У липні 2002 року концерн "У" звернувся до господарського суду
Донецької області з позовом до ВАТ "К", приватного підприємства
"О" та арбітражного керуючого Л-а В.В. про визнання недійсним
договору купівлі- продажу критої естакади від 11 червня 2002 року,
укладеного між ВАТ "К" і приватним підприємством "О", та про її
повернення. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірний
договір укладений неуповноваженою на це особою.
Рішенням господарського суду Донецької області від 2 вересня 2002
року позов задоволено частково. Визнано недійсним із моменту
укладення договір купівлі-продажу критої естакади від 11 червня
2002 року, укладений між ВАТ
"К" і приватним підприємством "О". У задоволенні вимог щодо
повернення ВАТ "К" критої естакади відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що станом на 25 лютого 2002 року
господарським судом припинена справа про банкрутство боржника у
зв'язку з задоволенням вимог кредиторів. Тому арбітражний керуючий
не мав права виконувати обов'язки директора підприємства і
укладати спірний договір.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13
листопада 2002 року вищевказане рішення скасовано. У задоволенні
позову відмовлено з огляду на те, що Л-ов В.В. мав повноваження на
укладення договору купівлі-продажу від 11 червня 2002 року,
оскільки, згідно з рішенням зборів акціонерів ВАТ "К", він
виконував обов'язки директора до 13 червня 2002 року.
Постановою Вищого господарського суду України від 27 січня 2003
року № 20 постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 13 листопада 2002 року скасовано, а рішення господарського
суду Донецької області від 2 вересня 2002 року залишено без змін.
Ця постанова обгрунтована тим, що з часу припинення провадження у
справі про банкрутство арбітражний керуючий не мав права укладати
від імені підприємства договори.
Ухвалою судової палати у господарських справах Верховного Суду
України від 10 квітня 2003 року порушено провадження з перегляду в
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 27 січня 2003 року № 20 за касаційною скаргою приватного
підприємства "О", де поставлено питання про скасування зазначеної
постанови Вищого господарського суду України та припинення
провадження у справі. Посилання зроблені на невідповідність
оскарженої постанови положенням Конституції України та порушення
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника приватного
підприємства "О", яка підтримала доводи касаційної скарги та
просила її задовольнити, представника концерну "У", котрий
заперечував проти цього, перевіривши матеріали справи, судова
палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла
висновку, що оскаржена постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 13 листопада 2002 року - залишенню в силі
із таких підстав.
Вищий господарський суд України, приймаючи постанову, дійшов
висновку, що з моменту припинення провадження у справі про
банкрутство арбітражний керуючий не мав права укладати від імені
підприємства договори.
Проте, такий висновок не відповідає матеріалам справи та
положенням закону.
Так, судом встановлено, що ухвалою арбітражного суду Донецької
області від 15 травня 2000 року арбітражний керуючий Л-ов В.В.
призначений ліквідатором ВАТ "К" (а.с. 33).
Відповідно до п. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
він виконував обов'язки керівника ВАТ "К".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25 лютого 2002
року справа про банкрутство ВАТ "К" припинена у зв'язку з
відновленням платоспроможності боржника. При цьому повноваження
Л-а В.В., як керівника підприємства, судом припинені не були (а.с.
34).
25 лютого 2002 року Л-ов В.В. видав наказ, відповідно до якого
прийняв на себе виконання обов'язків керівника ВАТ "К" до обрання
у встановленому порядку керівника Товариства (а.с. 37).
У відповідності з підпунктом 8.2.6. Статуту ВАТ "К" до компетенції
загальних зборів акціонерів - вищого органу управління Товариства
- відноситься, у тому числі, обрання та відзив директора
Товариства (а.с. 23).
12 червня 2002 року загальні збори акціонерів ВАТ "К" прийняли
рішення про припинення повноважень в.о. директора Л-а В.В. з 13
червня 2002 року (а.с 39-40).
Таким чином, наведене свідчить, що Л-ов В.В. мав підстави для
підписання спірного договору купівлі- продажу від 11 червня 2002
року.
Позивач по даній справі - концерн "У" - є акціонером ВАТ "К" (а.с.
7).
Спірний договір купівлі-продажу було укладено між ВАТ "К" і
приватним підприємством "О". Вони і є сторонами за договором.
Ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
і
ст. 8 Статуту ВАТ "К" регламентують права учасників (акціонерів) і
не наділяють окремих акціонерів правом подавати позов самостійно в
інтересах Товариства. Заявник, будучи учасником (акціонером) ВАТ
"К", не користується правом самостійно подавати позов. Таким
правом ВАТ "К" його не наділяло.
Як свідчить аналіз матеріалів справи, сторони не оспорювали факт
виконання договору, тобто передачі критої естакади та сплати за
неї коштів.
У зв'язку з наведеним судова палата вважає, що постанова Вищого
господарського суду України від 27 січня 2003 року № 20 підлягає
скасуванню, а постанова Донецького апеляційного господарського
суду від 13 листопада 2002 року - залишенню в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу приватного підприємства "О" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/764-1 ) (sp02/764-1)
від 27 січня 2003 року № 20 скасувати, а постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 13
листопада 2002 року залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.