ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2003 Справа N 05/2306
Верховний Суд України у складі:
Головуючого: судді,
суддів: присутні,
Розглянувши на спільному засіданні колегій суддів Судової палати у
господарських справах касаційну скаргу Черкаської обласної спілки
споживчих товариств на постанову Вищого господарського суду
України від 21.01.2003 року у справі за позовом Черкаської
обласної спілки споживчих товариств до Виконкому Черкаської
міської ради, товариства з обмеженою відповідальністю "ТБО",
товариства з обмеженою відповідальністю "УВК", дочірнього
підприємства "С" товариства з обмеженою відповідальністю "УВК" та
товариства з обмеженою відповідальністю "УВК "С" про визнання
недійсними рішень,
встановив:
У травні 2001 року Черкаська обласна спілка споживчих товариств
(далі-Черкаська облспоживспілка) звернулась до суду з позовом до
Виконкому Черкаської міської ради, ТОВ "ТБО", ТОВ "УТК", ДП "С"
ТОВ "УТК", ТОВ "УТК "С" про визнання рішень виконавчого комітету
Черкаської міської ради за номерами: №№ 1182, 1184,1494 від
18.10.2001 року; №№ 1493,1494 від 18.12.2001 року; №156 і № 158
від 6.03.2002 року "Про оформлення права власності на об'єкти
нерухомості в м. Черкаси недійсними.
Позивач обгрунтував позов тим, що на підставі спірних рішень,
прийнятих з порушенням ст. 30 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
(далі -Закон), Інструкції про
порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого
майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб,
затвердженої наказом № 121 від 9.06.1998 року ( z0399-98 ) (z0399-98)
Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики
України (далі - Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції
України 26.06.1998 року за № 399/2389, ст.ст. 9, 10 Закону України
"Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
видані свідоцтва про право
власності відповідачам на об'єкти нерухомого майна, що є власністю
Черкаської облспоживспілки.
Відповідачі проти позову заперечували, посилаючись на
безпідставність позовних вимог.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.04.2002
року у позові відмовлено. Суд виходив з того, що оспорені рішення
Черкаської міської ради відповідають вимогам чинного
законодавства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
30.09.2002 року залишено без змін рішення господарського суду
Черкаської області від 26.04.2002 року з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2003 року
залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.09.2002 року та рішення господарського суду Черкаської
області від 26.04.2002 року.
20.03.2003 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Черкаської обласної спілки споживчих товариств порушено касаційне
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 21.01.2003 року. Скарга мотивується неправильним
застосуванням судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний
Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення і постанову судів першої і апеляційної
інстанцій, Вищий господарський суд України мотивував оскаржувану
постанову тим, що виконкомом Черкаської міської ради прийнято
оспорювані рішення у межах наданих йому повноважень та у спосіб що
передбачений законами України, тому прийняті судові рішення
господарських судів відповідають нормам матеріального і
процесуального права.
Проте зазначені мотиви не грунтуються на всебічній перевірці
обставин справи і не відповідають нормам матеріального і
процесуального права.
Відповідно до п. 10 ст. 30 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
(далі Закон) до делегованих
повноважень Виконкому Черкаської міської ради віднесеного облік та
реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна
незалежно від форм власності.
Згідно з рішенням Черкаської міської ради від 20.04.1999 року №
275 "Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого
майна" ( ra0062017-01 ) (ra0062017-01)
, прийнятого у відповідності з п.10 ст. 30
Закону ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
та Інструкції про порядок державної
реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що
перебувають у власності юридичних та фізичних осіб ( z0399-98 ) (z0399-98)
,
проект рішення з необхідним переліком правовстановлювальних
документів, зазначених у додатку №1 Інструкції ( z0399-98 ) (z0399-98)
, готує
Бюро технічної інвентаризації і подає Виконкому Черкаської міської
ради, який приймає рішення про дозвіл на оформлення права
власності на об'єкти нерухомого майна і видачу свідоцтва про право
власності.
На підставі яких правовстановлювальних документів Виконком
Черкаської міської ради дозволив Бюро технічної інвентаризації
оформити право власності відповідачам на зазначені у спірних
рішеннях об'єкти нерухомого майна і видати свідоцтво про право
власності, господарські суди не з'ясовували. Такі матеріали у
справі відсутні, а неодноразові клопотання позивача їх витребувати
судом першої інстанції безпідставно відхилені.
Висновки суду першої і апеляційної інстанцій, що з припиненням дії
договору оренди від 4.08.1992 року між позивачем і Черкаською
торгівельно-закупівельною базою Черкаської облспоживспілки, яка не
звільнила орендоване майно і приміщення, та спливом строку
позовної давності на витребування майна із чужого незаконного
володіння, орендоване майно вибуває із власності орендодавця у
власність орендаря, мотивовані посиланням на ст. 50 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
є помилковими. Законні підстави
припинення права власності судами не встановлені.
Судами також не перевірено дотримання вимог ст. ст. 9, 10 Закону
України "Про споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
, згідно яких майно
споживчої кооперації та їх спілок може бути продано, передано,
здано в оренду, в безоплатне тимчасове користування тільки за
рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних
спілок або уповноважених ними органів.
Не з'ясовано господарськими судами і питання відчуження майна, що
є власністю облспоживспілки у власність інших відповідачів у
справі.
Крім того Вищий господарський суд України, в порушення ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вийшов за межі перегляду справи в
касаційній інстанції і надав оцінку доказам, які не досліджувались
судами першої та апеляційної інстанцій.
За таких обставин, судові рішення у справі підлягають скасуванню,
як незаконні і необгрунтовані, а справа направленню на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-17, 111-18, 111-19, 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України,
-
постановив:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 21.01.2003 року
( sp10/139-1 ) (sp10/139-1)
, постанову Київського апеляційного господарського
суду від 30.09.2002 року та рішення господарського суду Черкаської
області від 26.04.2002 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.