ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
     
                                      П О С Т А Н О В А
     
                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     
    22.04.2003                                       Справа N 2/684
     
    Верховний Суд України у складі:
     
    Головуючого:    судді,
    суддів:         присутні,
     
    Розглянувши на спільному засіданні колегій суддів Судової палати у
    господарських  справах  касаційну  скаргу  ГУНБУ  по  м.  Києву  і
    Київській  області на постанову Вищого господарського суду України
    від 21.01.2003  року  у  справі  за  позовом  Національного  Банку
    України  в  особі  ГУНБУ  по  м.  Києву  і  Київській  області  до
    Акціонерного комерційного банку "Ю" про стягнення 226549, 12 грн.,
     
                                встановив:
     
    5 жовтня 1999 року Головне управління Національного Банку  України
    по м. Києву і Київській області звернулося до арбітражного суду м.
    Києва  з  позовом  до  акціонерного  комерційного  банку  "Ю"  про
    стягнення 226549, 12 грн. штрафу в розмірі неправомірно отриманого
    доходу  за  недорезервування  коштів.  У   зв'язку   з   допущеною
    арифметичною помилкою позивач у судовому засіданні уточнив позовні
    вимоги і просив стягнути з відповідача 320950, 51 грн.
     
    Відповідач проти позову заперечував,  посилаючись на те,  що  його
    двічі притягнуто до відповідальності за одне й те саме порушення.
     
    Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2002 року у позові
    відмовлено.  Суд виходив з того,  що до АКБ "Ю" за порушення  норм
    банківського  законодавства,  в тому числі - за недотримання вимог
    щодо  резервування  коштів  на  кореспондентському  рахунку,   був
    застосований  захід відповідальності у вигляді встановлення режиму
    фінансового оздоровлення. Застосування одночасно до АКБ "Ю" штрафу
    за    недотримання    вимог    щодо    резервування    коштів   на
    кореспондентському рахунку є другим  заходом  відповідальності  за
    одне й те саме правопорушення.
     
    Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
    22.11.2002 року скасовано рішення господарського суду м. Києва від
    12.04.2002  року,  посилаючись  на  те,  що до АКБ "Ю" застосовано
    відповідальність за різні правопорушення.
     
    Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2003  року
    змінено  постанову Київського апеляційного господарського суду від
    7.10.2002 року та задоволено позов у частині стягнення з  АКБ  "Ю"
    на  користь Національного Банку України в особі ГУНБУ по м.  Києву
    та Київській області штрафних санкцій в розмірі 204490,  27 грн. В
    іншій   частині   позову   відмовлено,   з   мотивів   відсутності
    розпорядження на стягнення штрафу,  передбаченого п.5.5 розділу  5
    Положення  "Про  застосування  Національним Банком України заходів
    впливу   до   комерційних   банків   за   порушення   банківського
    законодавства" ( z0177-98 ) (z0177-98)
        .
     
    27.03.2003 року  Верховним  Судом  України  за  касаційною скаргою
    ГУНБУ  по  м.  Києву  і  Київській  області   порушено   касаційне
    провадження  з  перегляду  постанови  Вищого  господарського  суду
    України від 21.01.2003 року.  Скарга  мотивується  невідповідністю
    постанови  рішенням  Верховного Суду України з питань застосування
    норм матеріального права та виявленням різного застосування  Вищим
    господарським  судом  України  одного  й того ж положення закону в
    аналогічних справах.
     
    Заслухавши суддю-доповідача,  представників   сторін,   дослідивши
    доводи   касаційної   скарги   та  перевіривши  матеріали  справи,
    Верховний  Суд  України  вважає,  що  касаційна  скарга   підлягає
    задоволенню з таких підстав.
     
    Згідно з ч. 2 ст. 19  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
          органи
    державної влади,  їх посадові  особи  зобов'язані  діяти  лише  на
    підставі,  в  межах  та  у спосіб,  що передбачені Конституцією та
    Законами України.
     
    Національний банк  України  згідно  ст.  2  Закону  України   "Про
    Національний  банк  України"  ( 679-14 ) (679-14)
        ,  є особливим центральним
    органом державного управління,  який  у  межах  своїх  повноважень
    видає  нормативні  акти  обов'язкові  для  виконання  юридичними і
    фізичними особами.
     
    Господарськими судами встановлено,  що відповідач згідно  постанов
    Правління  НБУ за № 279 від 19.08.1997 року;  № 212 від 22.05.1998
    року;  № 500 від 30.11.1998 року  та  №  96  від  02.03.1999  року
    знаходячись  у  режимі фінансового оздоровлення,  протягом січня -
    квітня  1999  року,  недорезервував  кошти  на   кореспондентський
    рахунок.
     
    Згідно з ч.  З ст.  51 Закону  України  "Про  банки  і  банківську
    діяльність"  ( 872-12 ) (872-12)
        ,  Національний Банк України встановлює для
    комерційних банків економічні нормативи,  в тому  числі  і  розмір
    обов'язкових резервів.
     
    Порядок формування   та  розмір  обов'язкових  резервів  визначено
    положенням "Про порядок формування  банківською  системою  України
    обов'язкових  резервів" ( v0410500-96 ) (v0410500-96)
        ,  затвердженого постановою
    Правління Національного Банку України від 26.12.1996 року № 333.
     
    Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд,  з  яким
    погодився   і   Вищий   господарський   суд  України,  прийшов  до
    правильного висновку, що до АКБ "Ю" режим фінансового оздоровлення
    застосований  за недотримання вимог банківського законодавства,  з
    метою відновлення його ліквідності і платоспроможності та усунення
    порушень які привели до збиткової діяльності.
     
    Недорезервування коштів  на  кореспондентському  рахунку є окремим
    порушенням банківського законодавства за  яке  відповідач  повинен
    нести  відповідальність  відповідно до ст.  48 Закону України "Про
    банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
         та п.п.  18-21 положення
    "Про  порядок формування банківською системою України обов'язкових
    резервів" ( v0410500-96 ) (v0410500-96)
        .
     
    З цим висновком слід погодитись,  оскільки законом не передбачено,
    що   комерційні   банки,  які  знаходяться  в  режимі  фінансового
    оздоровлення,     звільняються     від     відповідальності     за
    недорезервування коштів.
     
    Змінюючи постанову  апеляційного  суду  і відмовляючи в позові про
    стягнення штрафу в сумі 116460,24 грн.  касаційний суд прийшов  до
    помилкового  висновку  щодо відсутності правових підстав юридичної
    відповідальності  відповідача  у  відсутність  розпорядження   про
    стягнення  штрафу,  передбаченого  п.5.5  розділу 5 положення "Про
    застосування  Національним  Банком  України  заходів   впливу   до
    комерційних   банків   за  порушення  банківського  законодавства"
    ( z0177-98 ) (z0177-98)
         (далі - Положення).
     
    В редакції  постанови  Правління  Національного  Банку України від
    31.03.1999 року № 156,  яка  набула  чинності  з  3.05.1999  року,
    п.5.5,  розділу  5 Положення ( z0177-98 ) (z0177-98)
         не підлягав застосуванню
    до порушень,  що мали місце у період з 11 січня по 20 квітня  1999
    року.
     
    Згідно ст.  58  Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
         закони та інші
    нормативно-правові акти не мають зворотної  дії  у  часі.  На  час
    вчинення  порушення  АКБ  "Ю"  ст.  48 Закону України "Про банки і
    банківську діяльність" ( 872-12 ) (872-12)
         (у редакції від 18.11.1997 року)
    наявність розпорядження про стягнення штрафу не передбачена.
     
    Тому апеляційний  суд  законно  і обгрунтовано задовольнив позов у
    повному обсязі.
     
    З таких  підстав  постанова  Вищого  господарського  суду  України
    підлягає   скасуванню,   а   законна   і   обгрунтована  постанова
    апеляційного суду залишенню без змін.
     
    Керуючись ст.ст.  111-17,  111-18,  111-19,  111-20 Господарського
    процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний Суд України,
    -
     
                               постановив:
     
    Касаційну скаргу задовольнити.
     
    Постанову Вищого господарського суду України від  21.01.2003 
    ( sp07/046-1 ) (sp07/046-1)
         року скасувати.
     
    Постанову Київського    апеляційного   господарського   суду   від
    22.11.2002 року залишити без змін.
     
    Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.