ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2003 м. Київ
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі:
Головуючого судді,
судді,
за участю представників ТОВ "НВ" та виконавчого комітету НМВ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ
"НВ" на постанову Вищого господарського суду України від 16 січня
2003 року № 4/17-пс у справі за позовом виконавчого комітету НМВ
до ТОВ "НВ" про визнання недійсним договору № 67 від 21 червня
2001 року оренди цілісного майнового комплексу комунального
підприємства "НВУ",
встановив:
У червні 2002 року виконавчий комітет НМВ звернувся до
господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "НВ" про
визнання недійсним договору № 67 від 21 червня 2001 року оренди
цілісного майнового комплексу комунального підприємства "НВУ".
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що спірний договір не
відповідає вимогам Законів України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 8 серпня 2002
року позов задоволене. Визнано недійсним договір № 67 від 21
червня 2001 року оренди цілісного майнового комплексу комунального
підприємства "НВУ ".
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22
жовтня 2002 року вищевказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16 січня 2003
року № 4/17-пс постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 22 жовтня 2002 року та рішення господарського суду
Херсонської області від 8 серпня 2002 року залишено без змін.
Ці судові рішення мотивовані тим, що спірний договір не відповідає
положенням ст. ст. 5, 9 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та на порушення п. 30 ч. 1 ст. 26
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
не був затверджений НВМ.
Ухвалою Верховного Суду України від 6 березня 2003 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 16 січня 2003 року № 4/17-пс за
касаційною скаргою ТОВ "НВ", де поставлено питання про скасування
зазначеної постанови Вищого господарського суду України та
припинення провадження у справі. Посилання зроблені на порушення
норм матеріального права та виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ТОВ "НВ", яка
підтримала доводи касаційної скарги і просила її задовольнити, та
представника виконавчого комітету НМВ, котра заперечувала проти
цього, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України дійшов
висновку, що оскаржена постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд
до суду першої інстанції з таких підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін рішення судів
першої та апеляційної інстанцій, згідно з якими визнано недійсним
договір оренди цілісного майнового комплексу комунального
підприємства "НВУ" № 67 від 21 червня 2001 року, виходив з того,
що ТОВ "НВ" не мало ліцензії на спеціальне водопостачання і
водовідведення. Крім того, укладення договору оренди повинно
узгоджуватись з органом Антимонопольного комітету України. Окрім
цього, ТМР не надавала згоди про передачу структурного підрозділу
"ТВ" в оренду відповідачеві в складі цілісного майнового комплексу
"НВУ".
Проте, із такими висновками не можна погодитись у зв'язку з
наступним.
Діяльність суб'єкта підприємницької діяльності з отримання в
оренду будь-якого майна не є предметом ліцензування. Укладення
відповідачем договору оренди не тягне за собою безпосереднє
здійснення відповідного виду діяльності. Згідно з ч. 5 ст. 10
Закону України "Про ліцензування певних видів господарської
діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
для окремих видів господарської
діяльності, що підлягають ліцензуванню, до заяви про видачу
ліцензії додаються необхідні документи. Постанова Кабінету
Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756 "Про затвердження
переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії
для окремого виду господарської діяльності" ( 756-2001-п ) (756-2001-п)
містить
перелік таких документів. Зокрема, зазначено, що для отримання
ліцензії на централізоване водопостачання та водовідведення
необхідно подавати відомості про наявність матеріально-технічної
бази для провадження відповідного виду господарської діяльності,
технологічний регламент експлуатації системи водопостачання і
водовідведення та інше. Таким чином, без попереднього укладення
договору оренди відповідач не мав змоги звернутись до відповідних
державних органів за отриманням ліцензії.
Згідно з п. 36 "Положення про контроль за економічною
концентрацією" ( z0409-98 ) (z0409-98)
, затвердженого розпорядженням
Антимонопольного комітету України від 25 травня 1998 року з
наступними змінами, рішення про надання згоди на концентрацію
зберігає чинність протягом року, якщо більший строк не зазначено в
рішенні.
У матеріалах справи міститься витяг із розпорядження голови
Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного
комітету України "Про надання згоди на передачу в оренду цілісного
майнового комплексу ДКП "Виробниче управління
водопровідно-каналізаційного господарства". Проте, із витягу цього
документа не вбачається строк його чинності (а. с. 16).
При новому судовому розгляді до справи необхідно долучити повний
текст зазначеного розпорядження та встановити, чи не було воно
скасовано, а якщо ні, то протягом якого строку зберігає чинність.
Відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України від
10 березня 1994 року "Про затвердження Положення про складання та
ведення Переліку підприємств, що займають монопольне становище на
ринку" ( z0049-94 ) (z0049-94)
до переліку включаються суб'єкти
господарювання, частка котрих на загальнодержавному ринку певного
товару перевищує 35%.
Із рішення ТМР народних депутатів від 19 червня 2001 року
вбачається, що не було дано згоди на укладення міським головою
договору оренди госпрозрахункового відокремленого підрозділу "ТВ"
з ТОВ "НВ".
У той же час, у п. 3 цього рішення зазначено про необхідність
звернутися з клопотанням до НМВ про передачу комунальної власності
Новокаховської територіальної громади фондів, майна, споруд
водопостачання і водовідведення, які знаходяться на території ТМР,
до комунальної власності Таврійської територіальної громади (а. с.
15).
Таким чином, оскільки до складу орендованого майна увійшов
відокремлений структурний підрозділ "ТВ", то при новому розгляді
справи треба встановити, хто є власником цього структурного
підрозділу.
У зв'язку з наведеним усі постановлені по справі рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий судовий
розгляд.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17-111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України :
постановив:
Касаційну скаргу ТОВ "НВ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 16 січня 2003
року № 4/17-пс, постанову Одеського апеляційного господарського
від 22 жовтня 2002 року та рішення господарського суду Херсонської
області від 8 серпня 2002 року скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.