ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.04.2003 Справа N 9/292 м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого: судді,
Суддів: присутні,
за участю представника Спільного підприємства "ЧР "Н",
розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Д.А.М." на постанову Вищого
господарського суду України від 30 січня 2003р. у справі за
позовом Спільного підприємства "ЧР "Н" до ТОВ "Д.А.М." про
визнання договору неукладеним та стягнення 55 230 грн.,
встановила:
У серпні 2002р. Спільне підприємство "ЧР "Н" звернулось до суду з
позовом про визнання неукладеним договору про співробітництво від
01.06.2002р. з посиланням на те, що даний договір по своїй суті є
договором про сумісну діяльність, по ряду істотних умов якого
сторонами не було досягнуто згоди. Окрім того, позивач ставив
питання про стягнення з ТОВ "Д.А.М." 55 230 грн. нестриманих за
час дії спірного договору доходів.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що спірний
договір є договором про надання послуг, містить всі необхідні для
даного виду договорів умови та виконувався ним належним чином.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
27.09.2002р., залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 13.11.2002р., позов
задоволене частково. Договір про співробітництво від 01.06.2002р.
визнано неукладеним з огляду на те, що він не містить усіх
істотних умов, необхідних як і для договору про сумісну
діяльність, так і для договору про надання послуг. У решті позову
відмовлено з тих мотивів, що позивачем не доведено факт завдання
йому відповідачем збитків у вигляді неодержаних доходів.
Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.2003р.
зазначені судові рішення залишені без змін.
З квітня 2003р. Верховним Судом України порушено провадження за
касаційною скаргою ТОВ "Д.А.М.", у якій ставиться питання про
скасування постановлених у справі судових рішень та направлення
справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування
скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм
матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом
України одного і того ж положення закону у аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі
судові рішення (в частині вимог про визнання договору неукладеним)
скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції, з наступних підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову
апеляційного суду, виходив з того, що оскільки договір про
співробітництво законом не передбачений і не містить істотних
умов, необхідних для договору про сумісну діяльність, зокрема, у
договорі не зазначена загальна площа заасфальтованих майданчиків,
на яких мало бути розміщено торгове обладнання відповідача, то
такий договір є неукладеним.
З правильністю такого висновку суду касаційної інстанції
погодитися не можна.
Відповідно до ст.4 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, цивільні права і
обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу
РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які
хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок
інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон
пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Вищий господарський суд України, погодившись з висновком про
відсутність в укладеному між сторонами договорі істотних умов
договору про сумісну діяльність, не звернув уваги на те, що суди
не з'ясували правової природи спірних відносин, дійсних прав та
обов'язків сторін і дійшли необгрунтованого та незаконного
висновку про те, що договір не укладено. Такий висновок
касаційного суду суперечить фактичним обставинам справи і ст.6
Цивільного кодексу, якою визначені способи захисту цивільних прав.
Суди встановили, що позивач, відповідно до умов договору,
зобов'язався надати відповідачу права на сплатне використання
заасфальтованих майданчиків ринку для розміщення 526 контейнерів
та павільйону.
Законні підстави для висновку про те, що такий договір суперечить
закону, відсутні, і в судових рішеннях у справі не наведені.
Суди не звернули уваги на те, що факт відсутності в договорі
загальної площі заасфальтованих майданчиків під розміщення
контейнерів та павільйону, не може свідчити про відсутність
істотної умови договору про надання послуг, оскільки, за
встановлених судами фактичних обставин та умов договору, розмір
плати встановлювався не з розрахунку площі, а з кількості
контейнерів, розміщених відповідачем на території ринку. Площа
павільйону, право відповідача на розміщення якого встановлено
договором, у ньому зазначена.
Порушення вимог матеріального та процесуального права, допущені
судами при розгляді справи, є підставою для часткового скасування
винесених судових рішень та направлення справи, у відповідній
частині, на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір відповідно до вимог закону.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата
постановила:
Касаційну скаргу ТОВ "Д.А.М." задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 30.01.2003р.,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.11.2002р. та рішення господарського суду Чернігівської області
від 27.09.2002р. у частині визнання неукладеним договору про
співробітництво від 01.06.2002р. скасувати.
Справу у цій частині направити на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
У частині вимог про стягнення 55 230 грн. нестриманих доходів
постанову Вищого господарського суду України від 30.01.2003р.
( sp02/1047-1 ) (sp02/1047-1)
залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.