ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.04.2003 N А27/32
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
адвокатської контори "Федоровський і партнери" на постанову Вищого
господарського суду України від 19 - 26 листопада 2002 року
N 27/32 у справі за позовом адвокатської контори "Федоровський і
партнери" до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про
визнання недійсним рішення відповідача від 19 липня 2001 року
N 569/26-2/25537184/10462 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства, В С Т А Н О В И В:
У грудні 2001 року адвокатська контора "Федоровський і
партнери" звернулась до господарського суду Дніпропетровської
області із позовом до ДПІ у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська про визнання недійсним рішення відповідача від 19
липня 2001 року N 569/26-2/25537184/10462 про застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум
податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення
податкового та іншого законодавства. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що, оскільки адвокатська контора не є
суб'єктом підприємницької діяльності, а є неприбутковою
організацією та не здійснює операції по продажу послуг, то спірним
рішенням відповідача безпідставно було нараховано позивачу 4200
грн. податку на прибуток, 19836 грн. податку на додану вартість і
3845 грн. збору до Державного інноваційного фонду та застосовано
штрафні санкції з податку на прибуток у сумі 1050 грн., з податку
на додану вартість у сумі 5065 грн. і зі збору до Державного
інноваційного фонду у сумі 1091 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18
квітня 2002 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення
відповідача від 19 липня 2001 року N 569/26-2/25537184/10462 про
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 4 липня 2002 року вищевказане рішення суду залишено без
змін.
Це рішення та постанова мотивовані тим, що адвокатська
контора не є платником податку на прибуток та збору до Державного
інноваційного фонду, оскільки не здійснює підприємницьку
діяльність і не отримує прибуток. Крім того, позивач у період, за
який здійснювалась перевірка, перебував у Реєстрі неприбуткових
організацій. Нарахування податку на додану вартість є також
неправомірним, так як діяльність позивача не є продажем послуг у
розумінні п. 1.4 ст. 1 та ст. 2 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 - 26
листопада 2002 року N 27/32 постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 4 липня 2002 року та рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2002
року скасовано. У задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що
адвокатська контора є суб'єктом господарської діяльності та її
діяльність спрямована на отримання доходу, і відповідно вона
зобов'язана сплачувати податок на прибуток та збір до Державного
інноваційного фонду.
Ухвалою Верховного Суду України від 27 лютого 2003 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 19 - 26 листопада 2002 року
N 27/32 за касаційною скаргою адвокатської контори "Федоровський і
партнери", де поставлено питання про скасування зазначеної
постанови Вищого господарського суду України та передачу справи на
новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на
порушення норм матеріального права та виявлення різного
застосування Вищим господарським судом України одного й того ж
положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представника адвокатської
контори "Федоровський і партнери", який підтримав доводи
касаційної скарги і просив її задовольнити, та представника ДПІ у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, котрий заперечував
проти цього, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд України
дійшов висновку, що оскаржена постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд
до суду першої інстанції з таких підстав.
Згідно з ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян"
( 2460-12 ) (2460-12)
об'єднання громадян набуває статусу юридичної особи і
відповідно цивільної правоздатності з моменту реєстрації. Статтею
15 цього ж закону передбачено, що до заяви про реєстрацію
додаються статут та інші документи.
У позовній заяві адвокатської контори зазначено, що вона
зареєстрована Міністерством юстиції України 15 жовтня 1998 року
(а. с. 6).
У матеріалах справи міститься ксерокопія статуту адвокатської
контори "Федоровський і партнери", де зазначено, що контора є
добровільним професійним громадським об'єднанням адвокатів та
здійснює діяльність, яка не є підприємницькою діяльністю (а. с. 24
- 27).
Проте, із ксерокопії цього документа неможливо зробити
висновок щодо затвердження і реєстрації статуту адвокатської
контори. Під час нового судового розгляду слід встановити, чи був
затверджений та зареєстрований в установленому законом порядку
статут адвокатської контори.
У відповідності з ст. 13 Закону України "Про об'єднання
громадян" ( 2460-12 ) (2460-12)
статутний документ об'єднання громадян
повинен містити, окрім іншого, вказівку про мету та завдання
об'єднання громадян, джерела надходження і порядок використання
коштів та іншого майна об'єднання, здійснення господарської та
іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних
завдань. З'ясування цих обставин має значення для правильного
вирішення справи.
Згідно з п. 1.4 Положення про Реєстр неприбуткових
організацій та установ, затвердженого наказом ДПА України від 11
липня 1997 року N 232 ( z0291-97 ) (z0291-97)
, при включенні неприбуткової
організації або установи до бази Реєстру їй по ідентифікаційному
номеру ставиться ознака неприбуткової організації (установи).
У позовній заяві вказано, що адвокатська контора
зареєстрована як неприбуткова організація 11 січня 1999 року (а.
с. 7).
У відповідності з ч. 3 п. 1 розділу I Порядку визначення
структури ознаки неприбуткових установ (організацій),
затвердженого наказом ДПА України від 3 липня 2000 року N 355
( z0451-00 ) (z0451-00)
, виключення неприбуткової організації з Реєстру
відбувається за рішенням ДПА України.
Із матеріалів справи вбачається, що листом від 11 червня 2001
року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повідомила
адвокатську контору про виключення її з Реєстру неприбуткових
організацій (а. с. 30).
При новому розгляді справи необхідно встановити, чи приймала
ДПА України відповідне рішення про виключення адвокатської контори
з цього Реєстру.
У зв'язку з наведеним усі постановлені по справі рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу адвокатської контори "Федоровський і
партнери" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 19 - 26
листопада 2002 року N 27/32, постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 4 липня 2002 року та рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2002
року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Бізнес:законодавство та практика, 2003 р., N 16