Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.04.2003 року
Верховний Суд України у складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши на спільному засіданні колегій Судової палати у
господарських справах, за участю представників сторін: ТОВ "ХХХ" -
присутній, ДК "YYY" НАК "DDD" - присутній, касаційну скаргу
Дочірньої компанії "YYY" Національної акціонерної компанії "DDD"
на постанову Вищого господарського суду України від ХХ лютого 2003
року № Х1 у справі за позовом ТОВ "ХХХ" до ДК "YYY" НАК "DDD" про
стягнення боргу,-
встановив:
У вересні 2002 року ТОВ "XXX" звернулося до суду з позовом до ДК
"YYY" НАК "DDD" про стягнення боргу за поставку природного газу.
Позивач зазначав, що у 1995 році окремими суб'єктами
підприємницької діяльності, зареєстрованими на території України з
"ZZZ" були укладені угоди про поставку природного газу.
В період з ХХ липня 1995 року по ХХ грудня 1995 року відповідач на
умовах Типового договору про поставку природного газу,
затвердженого наказом Державного комітету нафтової, газової та
нафтопереробної промисловості України № 42 від 10 квітня 1995 року
( z0227-95 ) (z0227-95)
здійснював транспортування природного газу, який
постачала "ZZZ". Відповідно до п. 3.11 вказаного договору
підставою для здійснення кінцевих розрахунків між постачальником
та газотранспортною організацією за послуги по транспортуванню
газу є двосторонній акт, ХХ червня 1998 року між відповідачем та
"ZZZ" був підписаний акт, яким були визначені: кількість
природного газу, транспортування якого було здійснено відповідачем
в об'ємі 1442743 тисяч куб.м. і, відповідно вартість послуг
відповідача по транспортуванню цього природного газу склала
12119041,20 доларів США, і заборгованість "ZZZ" перед
відповідачем склала 12119041,20 доларів США . У грудні 1995 року
відповідач зарахував в якості сплати заборгованості "ZZZ" за
транспортування природного газу 14095124,24 долара США. Таким
чином виникла заборгованість відповідача перед "ZZZ" в розмірі
1976083,04 долара США. Строк погашення вказаної заборгованості
встановлений не був.
Позивач зазначав, що вказані обставини підтверджуються актом
звірки оплати транспортування природного газу Корпорації "ZZZ" по
мережам ДП "QQQ" за період з ХХ липня по ХХ грудня 1995 року від
ХХ червня 1998 року, протоколом узгодження безбанківського заліку
взаємної заборгованості № Х2 від ХХ грудня 1995 року і протоколом
узгодження безбанківського заліку взаємної заборгованості платежів
№ Х3 від ХХ грудня 1995 року.
ХХ червня 2002 року "ZZZ" уклала з "RRR" угоду уступки права
вимоги № ХХХ1, за якою передала останній право вимоги відносно
заборгованості в розмірі 1976083,04 долара США, про що відповідачу
було направлено відповідне повідомлення.
"RRR" ХХ червня 2002 року уступила право цієї вимоги позивачу.
Оскільки на момент звернення з позовом до суду, відповідач
вказаної заборгованості не погасив, позивач просив стягнути з
відповідача 1976083,04 долара США , що на час звернення до суду
складало 10531139,35 гривень за курсом Національного банку України
Відповідач проти позову заперечував.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ жовтня 2002
року позов задоволене. Стягнуто з ДК "YYY" НАК "DDD" 10531139,35
грн. боргу.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ листопада 2002 року вказане рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від ХХ лютого
2003 року № Х1 зазначені рішення та постанова залишені без змін.
ДК "YYY" НАК "DDD" оскаржила постанову Вищого господарського
суду України у зв'язку з неправильним застосуванням Вищим
господарським судом України норм матеріального права.
Ухвалою Верховного Суду України від ХХ квітня 2003 року порушено
касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського
суду України від ХХ лютого 2003 року № Х1.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної
скарги та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи
Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню.
В основу постанови Вищого господарського суду України покладені
висновки про те, що суди першої та апеляційної інстанції правильно
визначили, що вимоги позивача про стягнення на підставі
ст.ст. 161, 165 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
заборгованості за
договором уступки права вимоги № ХХХ1 від ХХ червня 2002 року,
укладеного між "RRR" та позивачем є обгрунтованими.
Такі твердження є помилковими.
Вищий господарський суд зробив висновок про наявність угоди між
відповідачем та "ZZZ" на підставі ст. 41 Цивільного кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно якої угодами визнаються дії громадян і
організацій, спрямованих на встановлення, зміну або припинення
цивільних прав і обов'язків. Такими діями Вищий господарський суд
визначив надання відповідачем у період з ХХ липня 1995 року по ХХ
грудня 1995 року компанії "ZZZ" послуг з транспортування
природного газу, загальна вартість яких склала 12119041,20 доларів
США, а після проведення взаємозаліку - 1976083,04 долара США.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
зовнішньоекономічний договір (контракт)
укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його
представником у простій письмовій формі, якщо Інше не передбачено
міжнародним договором України чи законом.
Постановою Президії Верховної Ради Української РСР "Про
приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до
Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів"
( 7978-11 ) (7978-11)
від 23 серпня 1989 року № 7978 було ратифіковано
Конвенцію ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів"
( 995_003 ) (995_003)
від 11 квітня 1980 року, в якій зазначено, що Українська
Радянська Соціалістична Республіка відповідно до статей 12 та 96
Конвенції ( 995_003 ) (995_003)
заявляє, що будь-яке положення статті 11, статті 29
або частини II Конвенції ( 995_003 ) (995_003)
, яке допускає, щоб договір
купівлі-продажу, його зміна або припинення угодою сторін чи
оферта, акцепт або будь-яке інше вираження наміру здійснювались не
в письмовій, а в будь-якій іншій формі незастосовне, якщо хоча б
одна із сторін має своє комерційне підприємство в Українській
Радянській Соціалістичній Республіці.
Між тим, Вищий господарський суд залишив поза увагою встановлений
матеріалами справи факт реєстрації компанії "ZZZ" у США і
відсутність належним чином оформленого зовнішньоекономічного
контракту між компанією "ZZZ" та відповідачем на надання послуг з
транспортування природного газу, а також відсутність у акті звірки
посилань на встановлення обов'язку відповідача перерахувати у
грошовій формі спірний залишок коштів будь-якій особі.
В порушення вимог ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
про
рівність та змагальність сторін і свободу в наданні доказів і у
доведенні перед судом їх переконливості, господарські суди не
дослідили заперечень відповідача проти посилань на наявність боргу
і не з'ясували дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін
з урахуванням всіх наявних у матеріалах справи доказів.
Виходячи з наведеного, оскаржена постанова Вищого господарського
суду України від ХХ лютого 2003 року № Х1, постанова Н-ського
апеляційного господарського суду від ХХ листопада 2002 року та
рішення господарського суду Н-ської області від ХХ жовтня 2002
року піддягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і вирішити
справу відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. 111-19, ст. 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
постановив:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "YYY" НАК "DDD" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України ( sp02/544-1 ) (sp02/544-1)
від ХХ лютого 2003 року № Х1, постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ листопада 2002 року та рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ жовтня 2002 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.