ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.04.2003 Справа N 24/212
Верховний Суд України на спільному засіданні колегій суддів у
складі <...>:
за участю представників закритого акціонерного товариства
"Оболонь" - Вітренка А.М., Голоска А.Л., Колосника В.В.,
Шеремета А.І., закритого акціонерного товариства "Сармат" -
Тимошенко Г.М., закритого акціонерного товариства "Інвестиційна
компанія "Керамет Інвест" - Нікіточкіної П.Н., акціонерного
товариства закритого типу "Кадем" - Кукарека С.П.,
розглянувши касаційну скаргу закритого акціонерного
товариства "Оболонь" (далі - ЗАТ "Оболонь") на постанову Вищого
господарського суду України від 27.11.2002 року N 24/212,
в с т а н о в и в:
У квітні 2002 року ЗАТ "Оболонь" звернулося до господарського
суду м. Києва з позовом до акціонерного товариства закритого типу
"Кадем" (далі - АТЗТ "Кадем") про припинення порушення прав та
усунення порушень конкурентного законодавства України. У процесі
розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати
недійсним договір комісії від 21.03.2002 року N К1117-КМ (далі -
договір комісії), укладений між закритим акціонерним товариством
"Сармат" (далі - ЗАТ "Сармат") та закритим акціонерним товариством
"Інвестиційна компанія "Керамет Інвест" (далі - Інвестиційна
компанія).
Позивач зазначав, що за умовами договору комісії Інвестиційна
компанія зобов'язалася за рахунок ЗАТ "Сармат" купити 135000
простих іменних акцій ЗАТ "Оболонь", що складає 41,5% від
загальної кількості емітованих цим товариством акцій. На думку
позивача, у даному випадку має місце концентрація суб'єктів
господарювання у визначенні статті 22 Закону України від
11.01.2001 року N 2210-III ( 2210-14 ) (2210-14)
"Про захист економічної
конкуренції" (далі - Закон N 2210-III), яка може здійснюватись
лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного
комітету України. Оскільки такого дозволу не було отримано,
позивач вважав, що договір комісії укладено з порушенням вимог
конкурентного законодавства і просив визнати цей договір недійсним
на підставі статті 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалами господарського суду м. Києва від 27.05.2002 року,
від 06.06.2002 року та від 25.06.2002 року до участі у справі
залучено ЗАТ "Сармат" та Інвестиційну компанію як відповідачів;
Антимонопольний комітет України - третьою особою без самостійних
вимог на предмет спору; змінено процесуальний статус АТЗТ "Кадем"
з відповідача на третю особу без самостійних вимог на предмет
спору.
ЗАТ "Сармат" позов не визнавало, посилаючись на те, що
суб'єктивне право позивача не порушено, оскільки контроль за
дотриманням конкурентного законодавства покладено на
Антимонопольний комітет України, і саме цей державний орган вправі
звернутися до суду з відповідним позовом. ЗАТ "Сармат"
заперечувало факт порушення вимог Закону N 2210-III ( 2210-14 ) (2210-14)
та
зазначало, що позивачем не доведена наявність сукупності обставин,
з якими законодавство пов'язує необхідність попереднього отримання
дозволу на концентрацію суб'єктів господарювання. ЗАТ "Сармат"
також вказувало, що додатковою угодою від 14.05.2002 року N 3
пункт 1.2 договору комісії змінено і передбачено купівлю 53000
штук акцій ЗАТ "Оболонь". Фактично придбано пакет акцій ЗАТ
"Оболонь" у розмірі 11,4% статутного фонду. Отже, концентрації
суб'єктів господарювання в розумінні статті 23 Закону N 2210-III
не відбулося.
Інвестиційна компанія відзив на позов не надала.
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2002
(v_212805-02) року позов задоволене: визнано недійсним договір
комісії з моменту його укладення; переведено на ЗАТ "Оболонь"
права і обов'язки покупця акцій за всіма договорами
купівлі-продажу акцій, укладеними між акціонерами ЗАТ "Оболонь" та
Інвестиційною компанією, яка діяла на підставі договору комісії;
зобов'язано АТЗТ "Кадем" здійснити перереєстрацію права власності
на зазначені акції на ЗАТ "Оболонь".
Рішення вмотивовано посиланням на статті 4,22,23, 24 Закону
N 2210-III ( 2210-14 ) (2210-14)
. Зокрема, суд зазначив, що відповідно до
статті 22 цього Закону концентрацією суб'єктів господарювання
визнається безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у
власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій,
паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків
голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта
господарювання. Згідно ж зі статтею 24 цього Закону концентрація
суб'єктів господарювання може бути здійснена лише за умови
попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України.
Укладений між відповідачами договір комісії спрямовано на купівлю
41,5% від загальної кількості емітованих ЗАТ "Оболонь" акцій, але
доказів отримання дозволу Антимонопольного комітету України на
здійснення концентрації ЗАТ "Сармат" не надало.
Суд також зазначив, що укладені на виконання договору комісії
договори купівлі-продажу акцій порушують привілеєве право ЗАТ
"Оболонь" на придбання акцій власної емісії у разі їх відчуження
акціонерами. В обгрунтування цих мотивів судового рішення зроблено
посилання на статті 25, 32 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. Суд визнав, що до відносин, які склалися,
має бути застосовано за аналогією правило статті 114 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо права учасника спільної власності
вимагати переводу на нього прав і обов'язків покупця при продажу
частки з порушенням права привілеєвої купівлі.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2002 року зазначене рішення скасовано в частині переводу на
ЗАТ "Оболонь" прав і обов'язків покупця за договорами
купівлі-продажу акцій та в частині зобов'язання АТЗТ "Кадем"
здійснити перереєстрацію права власності на акції. Часткове
скасування рішення вмотивовано посиланням на порушення положень
статті 83 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої суд вправі виходити за межі
позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних
інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на
предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. У
решті рішення суду першої інстанції щодо визнання договору комісії
недійсним залишено без змін. Додатково у резолютивній частині
постанови суду апеляційної Інстанції зазначено, що усі договори,
укладені на підставі договору комісії, повинні визнаватись
недійсними, а реєстратор акцій АТЗТ "Кадем" повинно здійснити
перереєстрацію акцій відповідно до вимог чинного законодавства.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2002
року N 24/212 (v_212600-02) рішення суду першої інстанції та
постанову суду апеляційної інстанції скасовано, у позові
відмовлено. Постанова вмотивована тим, що суди не врахували всіх
обставин справи, неправильно застосували положення Закону
N 2210-III ( 2210-14 ) (2210-14)
та дійшли помилкового висновку щодо
порушення відповідачами вимог конкурентного законодавства. Вищий
господарський суд України не погодився з висновком судів щодо
порушення вимог Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
і Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
. Зокрема суд
касаційної інстанції зазначив, що ЗАТ "Сармат" і Інвестиційна
компанія не є акціонерами ЗАТ "Оболонь", а тому на них не можуть
поширюватись норми законодавства, які регулюють права та обов'язки
учасників закритих акціонерних товариств, а також положення
статуту і установчого договору ЗАТ "Оболонь".
6 лютого 2003 року Верховним Судом України за касаційною
скаргою ЗАТ "Оболонь" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 27.11.2002 року N 24/212 (v_212600-02). У касаційній скарзі
ставиться питання про скасування зазначеної постанови та залишення
в силі рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2002 року
(v_212805-02) з мотивів невідповідності оскарженої постанови
рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм
матеріального права та неправильного застосування норм
матеріального права. В обгрунтування цих мотивів зроблено
посилання на ухвалу Верховного Суду України від 22.08.2001 року у
справі N 6-4233кс01.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідачів та третьої особи, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до передбачених статтею 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
повноважень касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково і
прийняти нове рішення. Водночас зазначене повноваження касаційна
інстанція вправі реалізувати у тому разі, коли суд першої
інстанції розглянув у судовому процесі всі обставини справи,
правильно їх оцінив, але помилився у застосуванні норм
матеріального права. Це випливає із правил статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
При перегляді судових рішень у касаційному порядку Вищим
господарським судом України зазначені норми процесуального права
порушено.
Судом першої інстанції встановлено, що з березня 2002 року
Інвестиційна компанія здійснювала купівлю простих іменних акцій
ЗАТ "Оболонь" на підставі укладеного між відповідачами договору
комісії, за яким Інвестиційна компанія зобов'язалася купити всього
135 000 простих іменних акцій за рахунок ЗАТ "Сармат", тобто 41,5%
від загальної кількості акцій, емітованих ЗАТ "Оболонь". Виходячи
з цих обставин та посилавшісь на статті 4, 22, 23, 24 Закону
N 2210-III ( 2210-14 ) (2210-14)
, суд першої інстанції, з яким погодився суд
апеляційної інстанції, дійшов висновку про порушення вимог
конкурентного законодавства щодо обов'язковості надання
Антимонопольним комітетом України дозволу на концентрацію
суб'єктів господарювання.
Спростовуючи цей висновок судів, Вищий господарський суд
України виходив, зокрема, з того, що:
додатковою угодою від 14.05.2002 року N 3 відповідачі внесли
зміни до договору комісії, зменшивши обсяг зобов'язань
Інвестиційної компанії стосовно купівлі простих іменних акцій ЗАТ
"Оболонь" з 135 000 штук (41,5% статутного фонду) до 53000 штук
(16,3% статутного фонду);
зобов'язання за договором комісії Інвестиційна компанія
виконала частково, придбавши в інтересах ЗАТ "Сармат" 11,4189% від
загальної кількості акцій, емітованих ЗАТ "Оболонь";
відповідні зміни до реєстру власників іменних цінних паперів
не внесені.
Слід зазначити, що посиланням на вказані обставини
відповідачі обгрунтовували свої заперечення проти позову у процесі
розгляду справи. Проте суди першої та апеляційної інстанцій
доводів відповідачів належним чином не перевірили і оцінки наданим
ними доказам не дали. Не звернувши уваги на допущене судами
порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Вищий господарський суд України вдався до оцінки доказів та
ухвалив нове рішення про відмову у позові, яке грунтується на
обставинах, що не були встановлені судом першої інстанції.
Враховуючи, що суд касаційної інстанції не мав права
ухвалювати нове рішення, якщо суди першої й апеляційної інстанцій
не дали оцінки зібраним доказам, які стосуються предмета спору,
оскаржену постанову не можна визнати законною й обгрунтованою.
Непереконливими є й інші мотиви оскарженої постанови, з яких
Вищий господарський суд України не погодився з висновком судів
щодо обгрунтованості позовних вимог.
Акціонерне товариство створюється та діє на підставі
установчого договору і статуту. Відомості, які повинні міститися в
установчих документах акціонерного товариства, визначено статтями
4, 37 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Водночас частиною 5 статті 4 цього Закону передбачено, що до
установчих документів можуть бути включені інші умови, що не
суперечать законодавству України.
Судом установлено, що у пункті 5.4.3 статуту ЗАТ "Оболонь"
міститься положення, за яким акціонери зобов'язані "утриматися від
відчуження та/або передачі (в тому числі в управління або
користування) акцій будь-кому, крім Акціонерів Товариства, самому
Товариству або працівникам Товариства з дозволу Ради".
Аналогічним за змістом є положення пункту 9.2.3 установчого
договору про створення та діяльність ЗАТ "Оболонь".
У зв'язку з цим слід погодитись з висновком судів, не
спростованим Вищим господарським судом України про те, що
зазначеними положеннями установчих документів передбачено
переважне право ЗАТ "Оболонь" та його акціонерів на придбання
акцій у разі їх продажу акціонерами цього товариства.
Установчий договір акціонерного товариства, як і будь-які
інші цивільно-правові угоди, є підставою виникнення цивільних прав
і обов'язків. Згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права охороняються законом. Частиною 1 статті
10 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
передбачено, що
підприємець зобов'язаний не порушувати прав та інтересів громадян,
підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються
законом.
Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України
зазначеного не врахував, законодавство, що регулює діяльність
закритих акціонерних товариств, права і обов'язки їх учасників не
проаналізував, обмежившись посиланням лише на те, що відповідачі
не є акціонерами ЗАТ "Оболонь", а тому положення установчих
документів цього товариства для них не обов'язкові.
Враховуючи неповноту розгляду справи та непереконливість
зроблених судами висновків, усі ухвалені по справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до
суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін і, в залежності від встановлених обставин,
вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Верховний Суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Оболонь"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 27.11.2002
року N 24/212 (v_212600-02), постанову Київського апеляційного
господарського суду від 04.09.2002 року та рішення господарського
суду м. Києва від 04.01.2001 року скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.